ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/7186/19
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Львова Б.Ю., Пількова К.М., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Жегуліна Ю.М., Таболіна О.С.,
відповідачів: ОСОБА_1 - не з`яв.,
ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
ОСОБА_4 - не з`яв.,
ОСОБА_5 - не з`яв.,
ОСОБА_6 - ОСОБА_7,
ОСОБА_8 - не з`яв.,
ОСОБА_9 - не з`яв.,
ОСОБА_10 - не з`яв.,
третьої особи - публічного акціонерного товариства "Дельта банк" - не з`яв.,
розглянув касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), до якої приєдналося публічне акціонерне товариство "Дельта банк" (далі - Банк),
на ухвалу господарського суду міста Києва від 16.09.2019
(суддя Демидов В.О.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019
(головуючий суддя Ходаківська І.П., судді Владимиренко С.В., Корсак В.А.)
зі справи № 910/7186/19
за позовом Фонду
до: ОСОБА_1,
ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ),
ОСОБА_4 ,
ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 ),
ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 ,
ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_10 )
про відшкодування шкоди у розмірі 19 827 913 290,22 грн.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Банк,
ВСТАНОВИВ:
Позов зі справи було подано у червні 2019 року про відшкодування шкоди в розмірі 19 827 913 290,22 грн. і обґрунтовано тим, що: Банк в особі керівництва та членів комітетів правління протягом 2012-2015 років здійснював економічно невиправдану ризикову діяльність з проведення активних операцій кредитування позичальників-юридичних осіб з надмірною концентрацією, без належного забезпечення, а також в інтересах власників істотної участі Банку, що свідчить про схемність (штучність) таких операцій, єдиною метою яких було перекриття раніше виданих кредитних коштів, а також подальше виведення коштів через банки-нерезиденти, що не мало на меті отримання прибутку; шкоду в зазначеному розмірі завдано спільними діями/рішеннями відповідачів - членів наглядової ради, правління та кредитного комітету Банку, що свідчить про наявність підстав для їх солідарної відповідальності згідно з приписами статті 1190 Цивільного кодексу України, частин п`ятої, шостої статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019: задоволено заяву представників відповідачів ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_2 про залишення позову без розгляду; позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з порушенням позивачем правил об`єднання позовних вимог.
У касаційній скарзі до Верховного Суду Фонд просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема, статей 11, 543, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, статті 42 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та порушення норм частини першої статті 5, статті 14, частин першої, другої та шостої статті 173, частини першої статті 174, пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України.
Так, за доводами касаційної скарги:
- суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив зміст норми, що закріплений у пункті 8 частини першої статті 226 ГПК України, зазначивши, що під поняттям "усунення недоліків" слід розуміти як самостійне роз`єднання позивачем своїх позовних вимог. Скаржник вважає, що вживання законодавцем єднального сполучника "і" означає, що залишення позову без розгляду з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог (без додержання вимог, викладених у статті 173 ГПК України) можливе виключно у разі неусунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, установлений судом;
- суди неправильно застосували на стадії підготовчого позовного провадження частину першу статті 174 ГПК України, якою врегульовано питання, пов`язані з можливістю відкриття провадження у справі;
- суди не врахували, що відповідно до висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладений у пункті 18 постанови від 22.01.2019 у справі № 910/16706/17, залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України з підстав неусунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк є безпідставним, оскільки місцевим господарським судом ухвалою було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання, при цьому не було встановлено недоліків позовної заяви, як і не було встановлено способу та строку їх усунення. У справі, що переглядається, ухвалою господарського суду міста Києва від 16.06.2019 було залишено позовну заяву без руху з підстав несплати позивачем судового збору за подання позовної заяви та ненадання доказів, що підтверджують обставини обґрунтування позовних вимог, засвідчених належним чином, і не було встановлено такого недоліку позовної заяви, як порушення правил об`єднання позовних вимог;
- суди порушили приписи частини шостої статті 173 ГПК України, яка надає суду право з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства;
- суди неправильно визначили характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, зробили помилковий висновок про необхідність дослідження кожної вказаної у позовній заяві кредитної операції/операції з надання поруки, яка є самостійним правовідношенням. Фонд звертає увагу, що предметом спору у цій справі є солідарне відшкодування шкоди, заподіяної посадовими особами банку, внаслідок прийняття останніми необґрунтованих і недобросовісних рішень у складі колегіальних органів управління Банку (кредитний комітет та спостережна рада банку), і предметом доказування є оцінка актів (рішень) органів суб`єкта господарювання (спостережної ради/кредитного комітету Банку), їх посадових і службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, а не цивільно-правових угод з кредитування та надання банком майнового поручительства. На думку скаржника, аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах сформульована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 757/75149/17-ц;
- суди порушили норму статті 14 ГПК України, згідно з якою учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, та не застосували норми статей 543, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, статті 42 Закону України "Про банки та банківську діяльність", відповідно до яких Фонд має право на звернення до суду з позовом до усіх боржників щодо відшкодування шкоди солідарно;
- суди не врахували висновків, що сформульовані у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 905/1729/18, що наявність тільки однієї вимоги виключає можливість порушення правил об`єднання позовних вимог в одній позовній заяві, а також у постанові від 14.01.2019 у справі № 905/1246/18 - згідно зі статтею 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд;
- суди безпідставно керувалися висновками, що викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18, від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18, оскільки не брали до уваги, що спірні правовідносини у цих справах та у справі, що переглядається, не є подібними.
У лютому 2020 року Банк звернувся до Верховного Суду з заявою про приєднання до касаційної скарги Фонду, просить скаргу задовольнити.
Банк звертає увагу, на те, що у провадженні Великої Палати Верховного Суду розглядається справа за позовом Фонду, що діє як ліквідатор ПАТ "Акціонерний банк "Укоопспілка", про стягнення 76 929 136,71 грн. шкоди, заподіяної пов`язаними особами. У межах цієї справи суд вирішив спір по суті, хоча розмір шкоди визначено за 5 окремими договорами купівлі-продажу цінних паперів.
Банк також зазначає, що відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 757/75149/17-ц, предметом перевірки національними судами у цій справі є акти (рішення) органів управління банку та їх посадових і службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, а не цивільно-правових угод, на підставі яких банк здійснював активні операції, як помилково вважали суди, залишаючи без розгляду позов Фонду у цій справі.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити ухвалу та постанову без змін, а скаргу - без задоволення, зазначаючи, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано залишив позов без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України, оскільки позовна заява була подана без додержання вимог, викладених у статті 173 ГПК України, і позивач фактично не міг усунути зазначені недоліки позовної заяви (процедура встановлення та усунення недоліків у зв`язку з порушенням правил об`єднання у Кодексі не передбачена).
У письмових поясненнях щодо ухвали Касаційного господарського суду від 27.05.2020 у справі № 910/7186/19 ОСОБА_2 зазначив про відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18, оскільки заявлені вимоги про солідарне стягнення з відповідачів шкоди у конкретно визначеному позивачем за кожним правочином розмірі є самостійними вимогами, які штучно об`єднані в одну вимогу, однак не пов`язані ні підставами виникнення, ні учасниками правовідносин, ані поданими доказами, а також не є основними і похідними одна від одної. Хоча чинний ГПК України дійсно не містить такої підстави для повернення (залишення) позову без розгляду, як "сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору", слід виходити з того, що таке об`єднання позовних вимог суперечитиме завданню господарського судочинства.
Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2020 справу № 910/7186/19 разом з касаційною скаргою Фонду, до якої приєднався Банк, передано на розгляд палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів.