ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/11361/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.
розглянувши в письмовому провадженні касаційні скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(головуючий суддя - Літвінова М.Є.)
від 26.02.2020
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)
від 20.05.2020
за скаргою Національного банку України
на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю.
у справі №910/11361/17
за позовом Національного банку України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива"
про звернення стягнення на предмет іпотеки,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (далі - ТОВ "Станіславська торгова компанія") про звернення стягнення на предмет іпотеки.
1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/11361/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Суд звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2009, а саме: адміністративні та складські приміщення загальною площею 523,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд. 4, в рахунок погашення заборгованості третьої особи за кредитними договорами №61/09 від 29.12.2009 та №12/09/5 від 13.05.2014; встановив спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації у розмірі 13 345 360,00 грн (з урахуванням звіту про незалежну оцінку майна станом на 31.05.2018).
1.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/11361/17 залишено без змін.
1.4. Постановою Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №910/11361/17 рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 в частині визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки у справі № 910/11361/17 залишено без змін.
1.5. На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі №910/11361/17 місцевим господарським судом 22.12.2018 видано наказ.
1.6. Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на рішення та бездіяльність посадової особи органу державної виконавчої служби та просив визнати неправомірними рішення та бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Руслана Юрійовича щодо відмови у задоволенні клопотання Національного банку України у здійсненні виконавчих дій у виконавчому провадженні №58975687 направлених на визначення ринкової вартості адміністративних та складських приміщень, загальною площею 523,6 кв.м, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа (вул. Васильєва, вул. Володимира великого), буд. 4; зобов`язати посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити виконавчі дії у виконавчому провадженні №58975687 направлені на визначення дійсної ринкової вартості зазначених адміністративних та складських приміщень.
1.7. Обґрунтовуючи скаргу, Національний банк України зазначив, що у судовому рішенні визначено початкову ціну реалізації нерухомого майна 13 345 360,00 грн. Проте, початкова ціна нерухомого майна визначена станом на 31.05.2018 на підставі звіту міжрегіональної експертної групи "Школа Авраменко" в особі суб`єкта оціночної діяльності ФОП Авраменко Н.О. При цьому строк дії оцінки нерухомого майна закінчився 25.12.2018, ринкова вартість майна за цей час змінилась, а тому є необхідність у повторному визначенні ринкової вартості майна у виконавчому провадженні №ВП 58975687.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/11361/17 скаргу Національного банку України на дії заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю. задоволено. Суд визнав неправомірними рішення та бездіяльність заступника директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Озадовського Р.Ю., що оформлені листом від 28.01.2020 № 623-26-20/20.1/4, щодо відмови в задоволенні клопотання Національного банку у відношенні здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 58975687 направлених на визначення ринкової вартості адміністративних та складських приміщень, загальною площею 523,6 кв.м, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд. 4. Зобов`язав посадових осіб відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити виконавчі дії у виконавчому провадженні № 58975687 направлені на визначення дійсної ринкової вартості адміністративних та складських приміщень, загальною площею 523,6 кв.м, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд. 4.
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/11361/17 залишено без змін.
2.2. Господарськими судами встановлено такі обставини:
- рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/11361/17 позовні вимоги Національного банку України задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 29.12.2009, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Гуд Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 2370, а саме: адміністративні та складські приміщення загальною площею 523,6 кв.м, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа, буд. 4, в рахунок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" за кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 у розмірі 877 684 794,51 грн, що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 800 000 000 грн, заборгованості по процентам у розмірі 77 654 794,51 грн та штрафу у розмірі 30 000 грн, та в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 у розмірі 2 135 893 013,70 грн, що складається із заборгованості по кредиту у розмірі 2 000 000 000 грн, заборгованості по процентам у розмірі 135 863 013,70 грн та штрафу у розмірі 30 000 грн. Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації у розмірі 13 345 360,00 грн;
- на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 видано 22.12.2018 наказ;
- державним виконавцем 24.04.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № ВП 58975687;
- 19.12.2019 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника у виконавчому провадженні № ВП 58975687;
- Національний банк України 03.01.2020 звернувся з клопотанням № 63-0005/220 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залучення до участі у виконавчих діях суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, для визначення ринкової вартості майна;
- листом №623-26-20/20.1/4 від 28.01.2020 Національному банку відмовлено у задоволенні вказаного клопотання в зв`язку з тим, що судовим рішенням встановлено спосіб та порядок виконання рішення суду шляхом реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації у розмірі 13 345 360,00 грн та зазначено, що в державного виконавця відсутні підстави щодо здійснення дій направлених на визначення вартості майна боржника/призначення суб`єкта оціночної діяльності у виконавчому провадженні.
2.4. Ухвала суду мотивована, зокрема, з тих підстав, що державним виконавцем порушені вимоги чинного законодавства щодо визначення дійсної вартості майна та не вжито всіх заходів для оцінки такого майна для здійснення його продажу. При цьому суд першої інстанції відмову від здійснення дій направлених на визначення вартості майна боржника розцінив як бездіяльність державного виконавця в частині не залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення дійсної ринкової вартості майна, на яке звернено стягнення.
До того ж судом першої інстанції враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2018 у справі № 235/3619/15-ц, де зазначено, що відповідно до статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад така вартість майна змінилася.
2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на те, що ухвала місцевого суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі №910/11361/17, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.
3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України:
- в якості підстави касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- прийняті судами попередніх інстанцій судові рішення, постановлені з неправильним застосуванням норм матеріального права, ґрунтуються на висновках, які не відповідають встановленим обставинам справи, та, як наслідок, є незаконними та підлягають скасуванню;
- судовим рішенням встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації у розмірі 13 345 360,00 грн, у зв`язку з чим керівником відділу примусового виконання рішення надано було відповідь про відсутність підстав для призначення суб`єкта оціночної діяльності, а судами не враховано, що відповідно до частини 8 статті 240 Господарського процесуального кодексу України після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення;
- суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку щодо допущеної бездіяльності, оскільки бездіяльність - це пасивна поведінка людини, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку вона зобов`язана була і могла вчинити.
3.3. Також із касаційної скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія", в якій просить оскаржувані ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.
3.4. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія":
- незаконність та необґрунтованість оскаржуваних судових рішень полягає в порушенні норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права, зокрема, статей 13, 18, 42, 114, 238, 240, 326, 327, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, статей 18, 19, 57, 74 Закону України "Про виконавче провадження", статей 39, 41 Закону України "Про іпотеку", статей 13, 57 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 58 Конституції України.
3.5. У відзиві на касаційні скарги Національний банк України просив відмовити у їх задоволенні, а оскаржувані ухвалу місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд
4.1. Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
4.2. Згідно із частиною першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
4.3. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.