ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 810/4304/16
адміністративне провадження № К/9901/41059/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2017 (суддя Лапій С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (судді: Файдюк В.В. (головуючий), Літвіна Н.М., Чаку Є.В.) у справі №810/4304/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Будком" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень:
- від 21.07.2016 № 0015021306/247, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на у загальному розмірі 2766,04 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 2 212,83 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 553,21 грн;
- від 21.07.2016 № 0015031306/248, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осі, що сплачуються податковими агентами, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510,00 грн;
- від 12.12.2016 № 0008402200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 4 279 260,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями - 3 482 639,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 796 621,00 грн;
- від 12.12.2016 № 0008422200, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) в загальному розмірі 6 993 911,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями - 5 595 129,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 398 782,00 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, позов Товариства задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.
4. Рішення судів обґрунтовано тим, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами. Щодо доводів контролюючого органу про порушення позивачем порядку утримання податку на доходи фізичних осіб, оскільки платник податку не надав заяву про застосування податкової соціальної пільги, то суди встановили, що такі твердження є безпідставними з огляду на наявність відповідної заяви ОСОБА_1 від 01.07.2005 про застосування податкової соціальної пільги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2017, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.
6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, ПДВ, з податку на доходи фізичних осіб та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки від 05.07.2016 №642/10-02-14-01/23581034/34, оформленого за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:
- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого Товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 5 935 358,00 грн;
- п. 198.1 ст. 198, абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено ПДВ на загальну суму 6 483 470,00 грн;
- пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 169.2.2 п. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України, у результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 2212,83 грн;
- п. 119.2 ст. 119, абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України та наказу ДПІ України "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форми № 1-ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку від 24.12.2010 № 1020, а саме товариством у звіті за формою № 1 - ДФ занижено суму нарахованого та утриманого податку на доходи фізичних осіб за 2-4 квартал 2013 та 1-4 квартал 2014 та 1-3 квартал 2015.
Згідно акту перевірки висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з контрагентами ТОВ"СЛ- 12", ТОВ "ПРОГРЕСС-СК", ТОВ " Юджин - Буд - Інвест" (ТОВ "Укрелектросервіс і БУД"), ТОВ "Центр Інвест Лтд" (ТОВ "Діслав"), ПП "Велтіс -Хім-Торг" (ПП "Хімінвест"), ТОВ "Флавін" (ТОВ "Альфа-Союз"), ТОВ "Ново Тех Лтд", ТОВ "Амінтранс" (ТОВ "Домус Альянс"), ТОВ "Компанія "Адамант" (ТОВ "Зеріс"), ТОВ "Укр - Сервіс- Груп" (ТОВ "Укр-Інком Плюс"), ТОВ "Міталтрейд", ПП "Булатпром", ТОВ "Фірма "Легата" (ТОВ фірма "Корес ЛТД") не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки надані позивачем товарно - транспортні накладні заповнені з недоліками, не надано сертифікатів якості на товар, згідно податкової інформації, що надана іншими контролюючими органами відносно контрагентів, неможливо підтвердити походження товару по ланцюгу постачання.
На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від - від 21.07.2016 № 0015021306/247, № 0015031306/248 та від 12.12.2016 № 0008402200, № 0008422200.
Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з вищевказаними контрагентами на підставі договорів поставки та купівлі-продажу.
Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами було надано копії документів, зокрема, договори, додаткові угоди, специфікації, рахунки-фактури, видаткові накладні, акти виконаних робіт, товарно - транспортні накладні, вантажно - митні декларації, інвойси, первинні банківські і касові документи.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано. В чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права скаржником в касаційній скарзі не наведено. Контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.
9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів просить залишити без змін.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Пункт 44.1 статті 44.
Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.
Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;
10.3. Пункт 138.2 статті 138.
Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
10.5. Пункт 198.3 статті 198.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
10.6. Пункт 198.6 статті 198.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.