ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 280/2150/19
адміністративне провадження № К/9901/3775/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Жука А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року
(головуючий суддя - Лазаренко М.С.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.)
у справі №280/2150/19
за позовом ОСОБА_1
до військової частини А1978
про визнання протиправним та скасування рішення,
I. РУХ СПРАВИ
1. Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо призупинення йому виплати грошового забезпечення з 18 лютого 2019 року, направлення матеріалів службового розслідування до військової прокуратури Запорізького гарнізону та начальнику Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку, не виплаті щомісячної премії за лютий-березень та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді "сувора догана";
- визнати протиправним та скасувати пункти 2, 3 наказу командира військової частини А1978 №344 від 1 березня 2019 року "Про результати службового розслідування";
- визнати протиправним та скасувати пункти 2, 2.1 наказу командира військової частини А1978 №436 від 21 березня 2019 року "Про результати службового розслідування";
- зобов`язати здійснити нарахування та виплату щомісячної премії за лютий-березень 2019 року на користь позивача та стягнути на користь позивача моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 14 лютого 2019 року СВК 32 ВЧ А3309 йому, як військовослужбовцю ЗСУ, учаснику бойових дій, який потребує санаторно-курортного лікування, була надана безоплатно санаторно-курортна путівка Міністерства оборони України до центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Трускавецький" з датою заїзду 15 лютого 2019 року терміном на 21 день.
3. 14 лютого 2019 року він особисто подав рапорт командиру на відпустку з виплатою грошової допомоги на оздоровлення з додаванням до вказаного рапорту копії путівки та медичної довідки. Подаючи рапорт та добросовісно сподіваючись на виконання командиром обов`язків, покладених на нього діючим законодавством, він 15 лютого 2019 року виїхав до центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Трускавецький", де і проходив лікування до 7 березня 2019 року
4. Таким чином, його знаходження на документально оформленому лікуванні, є поважною причиною відсутності на службі. Вважає дії відповідача протиправними, а накази "Про результати службового розслідування" такими, що порушують його права та підлягають скасуванню.
5. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 5 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 7 листопада 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
6. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Позивач проходив військову службу у військовій частині А1978 у період з 29 грудня 2017 року по 17 травня 2019 рік на посаді помічника командира з правової роботи - начальник юридичної групи, має статус учасника бойових дій.
7. 14 лютого 2019 року СВК 32 ВЧ А3309 позивачу, як військовослужбовцю Збройних Сил України, учаснику бойових дій, який потребує санаторно-курортного лікування, була надана безоплатно санаторно-курортна путівка Міністерства оборони України до центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Трускавецький" з датою заїзду 15 лютого 2019 року та датою від`їзду 7 березня 2019 рік.
8. 14 лютого 2019 року позивач особисто подав рапорт командиру військової частини А1978 про надання щорічної основної відпустки за 2019 рік терміном на 30 діб з 16 лютого 2019 року (вих. №755 від 15 лютого 2019 року) з виплатою грошової допомоги на оздоровлення з доданням до рапорту копії путівки та медичної довідки.
9. Проте вищевказаний рапорт позивача, на підставі пункту 186 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", не був задоволений у зв`язку з тим, що згідно графіку відпусток на той час у щорічній відпустці за 2018 рік перебувала офіцер юридичної групи лейтенант юстиції ОСОБА_2, тимчасово виконуюча обов`язки помічника командира з правової роботи, а відпустка майора юстиції ОСОБА_1 спланована на січень, липень 2019 року
10. В період з 18 лютого 2019 року по 11 березня 2019 року позивач самовільно залишив військову частину. Військовослужбовцю не надавалось право командиром військової частини - А1978 залишати розташування військової частини.
11. По даному факту наказом командира військової частини А1978 від 19 лютого 20169 року №306 "Про призначення службового розслідування" призначено службове розслідування, відповідно до пункту 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, наказу Міністерства оборони України №608.
12. Наказом командира військової частини А 1978 №344 від 1 березня 2019 року "Про результати службового розслідування", встановлено:
- пунктом 2, в порядку пункту 15 абзацу 8 розділу 1 помічнику командира військової частини А 1978 з правової роботи-начальнику юридичної групи майору юстиції ОСОБА_1 призупинити виплату грошового забезпечення з 18 лютого 2019 року;
- пунктом 3, заступнику командира військової частини А1978 з морально-психологічного забезпечення-начальнику відділення надати помічнику командира військової частини А1978 з правової роботи, в порядку статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, копії матеріалів службового розслідування для направлення до військової прокуратури Запорізького гарнізону та начальнику Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку.
13. Наказом командира військової частини А 1978 №436 від 21 березня 2019 року "Про результати службового розслідування" встановлено: помічнику командира бригади з фінансово-економічної служби роботи, відповідно до Наказу МОУ №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, пунктом 2.1. в порядку пункту 5 абзацу 1 розділу 16, за невихід на службу без поважних причин, щомісячні премії за лютий-березень 2019 року, помічнику командира військової частини А1978 з правової роботи - начальнику юридичної групи, майору юстиції ОСОБА_1 не виплачувати,
- пунктом 3, за порушення вимог статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, на підставі пункту В статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних сил України майора юстиції ОСОБА_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності, а саме накласти дисциплінарне стягнення "сувора догана".
14. 4 квітня 2019 року позивач був ознайомлений з наказом командира військової частини А 1978 №344 від 1 березня 2019 року "Про результати службового розслідування" та наказом командира військової частини А 1978 №436 від 21 березня 2019 року "Про результати службового розслідування".
15. Позивач, не погодившись з правомірністю дій відповідача та винесеними ним наказами звернувся з вказаним позовом до суду.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вказав на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки останній всупереч інтересам служби, в умовах особливого періоду без дозволу командира самовільно залишив розташування військової частини А1978, службові обов`язки не виконував, заходів для повернення на військову службу не здійснював, а отже відповідачем правомірно притягнуто його до дисциплінарної відповідальності, передбаченої пунктом "в" статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Щодо стягнення моральної шкоди, суди зазначили, що вказана вимога позивача є похідною від вимог про визнання протиправними дій та наказів відповідача, а отже не підлягає задоволенню.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Позивач у своїй касаційній скарзі зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясували всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, неправильно застосували до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Зазначає, що мав право на проходження санаторно-курортного лікування, та на відпустку через надання йому відповідної путівки, а отже вважає, що командир військової частини зобов`язаний був вжити усі заходи щодо повного використання незалежно від пори року виділеної йому санітарно-курортної путівки та не допустити затримання його виїзду до лікувального закладу. Вважає, що подавши рапорт про надання йому відпустки він добросовісно сподівався на виконання командиром своїх обов`язків і не повинний був чекати на погодження зазначеного рапорту, оскільки отримав усне погодження від керівництва. Крім того, позивач зазначає, що такими діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, що виразилась у моральних переживаннях у зв`язку з прийняттям протиправних наказів.
18. Представник відповідача надіслав відзив на подану касаційну скаргу у якій заперечував проти її задоволення, просив залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що позивач своїми діями створив такі умови, які перешкоджають дотриманню військової дисципліни в частині, підтримання у військовій частині порядку, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність. Вказує, що порушення вимог законодавства з боку командування військової частини при звільненні позивача не виявлено.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
20. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням військової служби та правовий статус військовослужбовця регулюються нормами Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII, Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", від 20 грудня 1991 року №2011- XII, Указом Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", Наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", Наказу Міністерства оборони України "Про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України" від 21 листопада 2017 року №608, Наказу Міністерства оборони України "Про затвердження Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік в Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту" від 29 листопада 2018 року №604, Наказу Міністерства оборони України від 4 листопада 2016 року №591 "Про затвердження Інструкції про організацію санаторно-курортного лікування, медичної та медико психологічної реабілітації у Збройних Силах України", Дисциплінарного статуту Збройних сил України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24 березня 1999 року №548-ХІV.
21. Нормами статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призивом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб сержантського, старшинського і офіцерського складу.