ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 806/346/18
адміністративне провадження № К/9901/419/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року (головуючий суддя - Токарева М.С.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (головуючий суддя - Сапальова Т.В., судді: Мацький Є.М., Смілянець Е.С.)
у справі №806/346/18
за позовом ОСОБА_1
до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі ліквідаційної комісії
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо надання недостовірної та неточної інформації у довідці від 11 грудня 2017 року;
- зобов`язати надати довідку, у якій зазначити достовірну та точну інформацію щодо розміру грошового забезпечення на момент звільнення (22 червня 2017 року) відповідно до норм чинного законодавства.
2. У обґрунтування позовних вимог зазначав, що інформація, вказана у листі від 11 грудня 2017 року №20/222, не відповідає дійсності та чинному законодавству, яке встановлює мінімальну заробітну плату у 2017 році в розмірі 3 200 грн.
3. Справа розглядалась судами неодноразово.
4. Останнім рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
5. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 11 липня 2017 року позивач звернувся до голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області з заявою про надання довідки про перебування на службі в органах внутрішніх справ із зазначенням його спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру грошового забезпечення.
7. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року зобов`язано ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ в Житомирській області надати ОСОБА_1 довідку із зазначенням терміну його перебування на службі в органах внутрішніх справ, займаної посади та розміру грошового забезпечення, згідно його заяви від 11 липня 2017 року.
8. 11 грудня 2017 року відповідачем видано довідку №20/222 про те що ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ з 1 вересня 2003 року по 22 червня 2017 року. На момент звільнення з органів внутрішніх справ (22 червня 2017 року) обіймав посаду старшого слідчого відділу розслідувань дорожньо-транспортних пригод Житомирського міського відділу УМВС України в Житомирській області. Грошове забезпечення на момент звільнення складалося із посадового окладу (старшого слідчого) - 850 грн, окладу за спеціальним званням (капітан міліції) - 120 грн, надбавки за вислугу років (25% від посадового окладу та окладу за спеціальним званням) - 242,50 грн. Загальна сума місячного грошового забезпечення становила 1 212,50 грн.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у довідці №20/222 всі складові грошового забезпечення позивача вказано на підставі норм спеціального законодавства, а тому відображена у ній інформація відповідає дійсності та чинному законодавству; у відповідача відсутні правові підстави для зазначення іншого розміру грошового забезпечення, ніж вказано у постанові Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що всі суми, зазначені у довідці №20/222, взяті саме з наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року №499, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 жовтня 2016 року №1131. У зв`язку з цим інформація щодо розміру грошового забезпечення станом на 22 червня 2017 року є недостовірною та нечинною.
11. Виходячи зі статті 43 Конституції України розмір грошового забезпечення (заробітної плати) не може бути меншим ніж заробітна плата, визначена законом. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі 3 200 грн.
12. Зазначає що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що нормами спеціального законодавства, а саме Законом України "Про Національну поліцію", постановами Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988, від 7 листопада 2007 року №1294 не врегульовано порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, поновлених на посадах в територіальних органах МВС після початку процедури ліквідації таких органів, а також у разі втрати чинності нормативним актом, яким був установлений порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу. А тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми трудового законодавства.
13. Відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
15. Статтею 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.