ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 803/1149/18
адміністративне провадження № К/9901/13652/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
учасники справи:
представник позивача - Василюк І.М.,
представник відповідача - Пивовар В.В.,
розглянув у судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 (судді: Шевчук С. М. (головуючий), Кухтей Р.В., Нос С.П.) у справі №803/1149/18.
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - контролюючий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКС у Волинській області) про зобов`язання внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування сум податку на додану вартість (ПДВ) за періоди листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року у загальному розмірі 3 753 558,00 грн та стягнення з Державного бюджету України пені за порушення строків відшкодування ПДВ за періоди листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року у розмірі 3 588 462,49 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що судовими рішеннями встановлено неправомірність зменшення контролюючим органом суми бюджетного відшкодування з ПДВ в загальному розмірі 3 753 558,00 грн. Бюджетне відшкодування до 01.04.2017 здійснювалося за відповідними заявами, із складанням контролюючим органом висновку та наданням його органу Державної казначейської служби України. З 01.04.2017 підставами для отримання платником податків належної суми бюджетного відшкодування визначено відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про узгодження. На момент звернення з цим позовом до суду суми бюджетного відшкодування не були відображені контролюючим органом у жодному з реєстрів. Крім того, враховуючи те, що відповідні суми бюджетного відшкодування відшкодовано не було, у позивача виникло право на відшкодування пені відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України за період з 01.01.2011 по 31.05.2018 в розмірі 3 588 462,49 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 позов Підприємця задоволено частково. Зобов`язано Луцьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області (правонаступником якої є Головне управління ДПС у Волинській області) внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сум податку на додану вартість за листопад-грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року в загальному розмірі 3 753 558,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду в частині задоволених вимог обґрунтовано тим, що матеріалами справи підтверджуються обставини щодо беззаперечного права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 3 753 558,00 грн. Отримання такого відшкодування згідно вимог діючого податкового законодавства є можливим за умови внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування на користь Підприємця вказаної суми ПДВ, що є підставою для задоволення вимог позивача та зобов`язання контролюючого органу, який наділений відповідними повноваженнями, внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування на користь позивача сум ПДВ.
В частині відмови в задоволенні вимог Підприємця щодо стягнення пені за порушення строків відшкодування ПДВ, суд виходив з того, що судові рішення відносно сум бюджетного відшкодування за періоди листопад-грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року постановлені (прийняті) у період 2012-2014 років, натомість, позивачем проведено розрахунок пені починаючи з 01.11.2011 без жодного обґрунтування причин початку обрахунку саме з вказаної дати, а відтак, суд дійшов висновку про безпідставність стягнення пені в розмірах, що обраховані позивачем.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нову постанову, якою:
- у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання контролюючого органу внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування на користь Підприємця сум ПДВ відмовлено;
- позовну вимогу в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені за порушення строків відшкодування сум ПДВ за деклараціями за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року за період з 2011 року по 21.06.2015 - залишено без розгляду;
- зобов`язано контролюючий орган нарахувати та виплатити позивачу пеню, відповідно до п. 200.15, п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України за період з 22.06.2015 по дату завершення 1095 днів від дня виникнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, зазначеного у деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні вимоги про зобов`язання контролюючого органу внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування на користь Підприємця сум ПДВ суд виходив з того, що внесення інформації до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних для відшкодування сум податку на додану вартість віднесено до повноважень Державної фіскальної служби України, проте враховуючи, що вказану позовну вимогу заявлено до неналежного відповідача, а суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями щодо заміни неналежного відповідача на належного - Державну фіскальну службу України на стадії розгляду апеляційної скарги, то, відповідно, у задоволенні такої вимоги відмовлено.
В частині залишення без розгляду позовної вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені за порушення строків відшкодування сум ПДВ за деклараціями за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року за період з 2011 року по 21.06.2015, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені, яка нарахована та/або яка підлягала нарахуванню в період до дати 22.06.2015 є такою, що заявлена поза межами строку 1095 днів, а оскільки заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем надано не було, причини, які б могли бути визнані поважними позивачем також не зазначалось то наявні правові підстави для залишення вищезазначеної позовної вимоги без розгляду.
Щодо задоволених вимог в частині зобов`язання контролюючого органу нарахувати та виплатити позивачу пеню, відповідно до п. 200.15, п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України за період з 22.06.2015 по дату завершення 1095 днів від дня виникнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, зазначеного у деклараціях з ПДВ за листопад, грудень 2007 року, квітень-серпень 2008 року, вересень-грудень 2009 року, березень-червень 2010 року, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі вимоги є обгрунтованими з огляду на те, що на суму бюджетної заборгованості з ПДВ (підтверджено судовими рішеннями в період 2012-2014 років), пеня відповідно до пункту 200.23 ст. 200 ПК України не нараховувалась та не виплачувалась за період з 22.06.2015 по дату завершення 1095 днів від дня виникнення бюджетної заборгованості з ПДВ. При цьому суд зазначив, що наявні у справі докази не містять належного розрахунку пені, що виключає можливість задоволення позову у спосіб визначений позивачем, - як стягнення конкретного розміру пені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволених вимог, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 та в цій частині залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.07.2018, яким в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
6. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні, відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами встановлено, що позивач зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується копіями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В межах здійснення підприємницької діяльності протягом різних періодів часу у позивача виникло від`ємне значення ПДВ, яке підлягало бюджетному відшкодуванню. В ході здійснення перевірки правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ, за результатами яких складено відповідні акти перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення щодо зменшення сум бюджетного відшкодування з ПДВ.
За наслідками оскарження таких податкових повідомлень -рішень, вимоги позивача про їх скасування були задоволені. Підтвердженням названих обставин є:
- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 у справі №2-а-19080/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004481701/3 від 17.10.2008). Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за листопад 2007 року на суму 201708 грн;
- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 у справі №2а-2420/10/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004771701/3 від 11.12.2009. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за квітень 2008 року на суму 198 549 грн;
- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі №2а-19267/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004991701/3 від 19.12.2008. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за травень 2008 року на суму 265 256 грн;
- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2012 у справі №2а-19268/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0004981701/3 від 19.12.2008. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за червень 2008 року на суму 134 340 грн;
- постанова Вищого адміністративного суду України від 17.03.2014 у справі №2а-1080/10/0370 якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005631701/3 від 02.04.2009. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за серпень 2008 року на суму 139580 грн;
- постанова Волинського окружного адміністративного суду від 04.06.2010 у справі №2а-1235/10/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0003911701/3 від 09.04.2010, №0003941701/3 від 09.04.2010, №0003831701/3 від 15.04.2010, №0003891701/3 від 15.04.2010, №00006511701/2 від 17.05.2010, №00006611701/0 від 16.02.2010, №0001381701/2 від 20.05.2010. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ в загальному розмірі 380704 грн, а саме: за вересень 2009 року на суму 5 670 грн, за жовтень 2009 року на суму 114 401 грн, за листопад 2009 року на суму 152 513 грн, за грудень 2009 року на суму 108120 грн;
- постанова Вищого адміністративного суду України від 11.06.2014 у справі №2а-3463/10/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 19.11.2010 №0001841701/3, №0001851701/3, №0002581701/3, №0002651701/3, №0003141701/2. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ в загальному розмірі 1 853 588 грн, а саме: за березень 2010 року на суму 752308 грн; за квітень 2010 року на суму 608657 грн; за травень 2010 року на суму 260702 грн; за червень 2010 року на суму 231921 грн;
- постанова Вищого адміністративного суду України від 12.02.2013 у справі №2а-14540/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 22.02.2008 №0001081701/0, від 22.02.2008 №0001091701/0. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за листопад 2007 року на суму 126468 грн;
- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2011 у справі №2а-17847/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0003671701/0 від 01.04.2008. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за грудень 2007 року на суму 215208 грн;
- постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 у справі №2а-19356/09/0370, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0005311701/3 від 22.01.2009. Судом встановлено неправомірність рішення контролюючого органу щодо відмови у бюджетному відшкодуванні ПДВ за липень 2008 року на суму 238157 грн.
Таким чином, вказаними рішеннями судів в період 2012-2014 років встановлено неправомірність рішень контролюючого органу щодо відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні та обґрунтованість декларування позивачем ПДВ на загальну суму 3 753 558 грн.
Несвоєчасне повернення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість обумовило звернення позивач до суду із цим позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. У доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права та вказує на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що фактично позивачем пропущено 1095 - денний строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України, отже враховуючи, що останнє судове рішення по заявлених до відшкодування сумах з ПДВ постановлено в червні 2014 року, а позивач звернувся з цим позовом лише у червні 2018 року, тому ним пропущено зазначений строк. Вказує, що строк для звернення до суду сплинув по всіх періодах, за які позивачем було заявлено бюджетне відшкодування, проте суд апеляційної інстанції залишив без розгляду позовну заяву щодо стягнення пені лише за період з 2011 року по 21.06.2015, що є неприпустимим.
9. Позивачем надано відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому Підприємець вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги та просить відмовити в задоволені такої.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
10.1. Підпункти 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14.
Бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.
10.2. Пункт 56.1 статті 56.
Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
10.3. Пункт 56.18 статті 56.
У разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
10.4. Пункт 102.5 статті 102.
Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
10.5. Пункт 200.7 статті 200.
Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
10.6. Пункт 200.15 статті 200.
У разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
10.7. Пункт 200.23 статті 200.
Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
11. Кодекс адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин):