ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/7083/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Зуєв В. А., Багай Н. О.,
здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 (судді: Тищенко О. В. - головуючий, Дикунська С. Я., Шаптала Є. Ю.) та ухвали Господарського суду міста Києва від 05.12.2019 (суддя Плотницька Н. Б.)
за касаційною скаргою Державної іпотечної установи
за заявою Державної іпотечної установи
про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до Державної іпотечної установи,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання договорів недійсними,
В С Т А Н О В И В:
1. Фабула справи
1.1. У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В. В. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про визнання недійсними договору застави майнових прав від 04.02.2015 № Д-3/2015, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" і Державною іпотечною установою; договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) від 04.02.2015 № Д-3.1/2015, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" і Державною іпотечною установою, на підставі статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 3, 47, 49, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
1.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 (суддя Лиськов М. О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 (судді: Буравльов С. І., Андрієнко В. В., Шапран В. В.), позов задоволено повністю, визнано недійсними договір застави майнових прав від 04.02.2015 № Д-3/2015 і договір відступлення права вимоги від 04.02.2015 №Д-3.1/2015, укладені між ПАТ "Дельта Банк" і Державною іпотечною установою.
Судові рішення аргументовано тим, що спірні договори є нікчемними з підстав, передбачених пунктами 1, 5, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та, відповідно, є недійсними з моменту їх вчинення в силу вимог закону. Суди дійшли висновку, що за спірними договорами ПАТ "Дельта Банк" узяло на себе зобов`язання у виді застави щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій, відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", оскільки уклало із відповідачем спірні договори у період, коли діяли запроваджені постановою Національного банку України (далі - НБУ) № 692/БТ обмеження на здійснення кредитних операцій, надання майнових порук та інших зобов`язань та передачу третім особам майна та активів банку без погодження з куратором Національного банку України (пункт 5 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
За спірними договорами ПАТ "Дельта Банк" відмовилося від власних майнових вимог, безоплатно взяло на себе додаткові зобов`язання із передачі майнових прав за кредитними договорами відповідачеві у період, коли ймовірним було настання ризиків, пов`язаних із невиконанням перед відповідачем зобов`язань за договором банківського рахунка внаслідок його неплатоспроможності (пункт 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Згідно зі спірними договорами Державній іпотечній установі було надано перевагу перед іншими кредиторами банку, оскільки лише відповідачеві було запропоновано укладення договорів застави та відступлення прав вимоги як способу забезпечення виконання зобов`язань за договором банківського рахунка, за відсутності публічної пропозиції укласти такі договори забезпечення іншим клієнтам банку, що в свою чергу ставить інших кредиторів ПАТ "Дельта Банк" у невигідне становище (пункт 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
1.3. Постановою Вищого господарського суду України від 31.01.2017 (судді: Плюшко І. А., Владимиренко С. В., Малетич М. М.) постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2016 залишено без змін із тих самих підстав, а касаційну скаргу Державної іпотечної установи - без задоволення.
1.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2017 і постановою Верховного Суду від 20.03.2018, відмовлено у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 за нововиявленими обставинами.
1.5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018, у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16 відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у цій справі залишено без змін.
1.6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, та постановою Верховного Суду від 19.03.2019, у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16 залишено без змін.
2. Підстави перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та короткий зміст судових рішень
2.1. У жовтні 2019 року Державна іпотечна установа вкотре звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16 за нововиявленими обставинами на підставі статей 320-325 Господарського процесуального кодексу України, в якій просила задовольнити заяву та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи.
Заяву обґрунтовано посиланням на постанову Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 826/27094/15, якою, зокрема, встановлено, що постанова правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ не може бути застосована до правовідносин банка та його клієнтів до договорів, які укладені до введення тимчасової адміністрації, а саме до 03.03.2015. При цьому, постанова правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ не містить прямих заборон для клієнтів банку на укладання договорів.
Заявник наголошує, що як на дату укладення договору застави та договору відступлення прав вимоги від 04.02.2015, так і на момент розгляду справи № 910/7083/16, Державній іпотечній установі не могло бути відомо про те, що існує постанова правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ, яка встановлює обмеження у діяльності ПАТ "Дельта Банк".
Зазначена постанова правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого ПАТ "Дельта Банк", а не його клієнтів, а також не містить прямих заборон, право накладання яких визначені статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" для Національного банку України.
На переконання заявника положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
З урахуванням положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що оскільки наведені матеріально-правові факти не могли бути відомі на час розгляду справи, натомість, є істотними обставинами, відтак, є підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
2.2. ПАТ "Дельта Банк" у відзиві на заяву про перегляд рішення у справі за нововиявленими обставинами просив відмовити у її задоволенні, посилаючись, зокрема, на недоведенні заявником наявності саме нововиявлених обставин для перегляду остаточного судового рішення у справі у розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а також намаганні заявника здійснити переоцінку доказів у справі.
2.3. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, заперечуючи проти задоволення заяви Державної іпотечної установи про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16 за нововиявленими обставинами, акцентувало на тому, що заявник у заяві фактично вдається до переоцінки доказів, які вже оцінювалися судами і наведені ним обставини не є нововиявленими.
При цьому, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб наголосив на положеннях Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо остаточності судового рішення та відповідності процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами із дотриманням вимог Конвенції.
2.4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020, у задоволенні заяви Державної іпотечної установи про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2016 у справі № 910/7083/16 залишено без змін.
Судові рішення аргументовано тим, що наведені заявником як нововиявлені обставини не є такими у розумінні положень статті 320 Господарського процесуального кодексу України, стосуються переоцінки доказів, вже оцінених судом у процесі розгляду справи.
3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
3.1. Державна іпотечна установа подала касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.12.2019, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи.
Підставами для скасування судових рішень скаржник вважає неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, посилаючись на те, що наведені у заяві обставини є нововиявленими, вони існували, не були відомі заявникові на момент розгляду справи та є істотними для розгляду справи, оскільки Верховний Суд у справі № 826/27094/15 підтвердив, що постанова правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ не може бути застосована до правовідносин банка та його клієнтів до договорів, які укладені до введення тимчасової адміністрації, а саме до 03.03.2015, а також ця постанова не містить прямих заборон для клієнтів банку на укладання правочинів.
3.2. ПАТ "Дельта Банк" у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, просить залишити судові рішення у справі без змін, наголошуючи, що наведені Державною іпотечною установою як у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, так і у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а самі обставини не є нововиявленими у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України.