ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/5084/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н.О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - не з`явилися,
позивача - не з`явилися,
відповідача - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 1 - не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача 2 - ОСОБА_1 (самопредставництво),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 1- не з`явилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2- ОСОБА_2 (адвоката),
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 3 - Шевчук О. І. (адвоката),
третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - не з`явилися,
відповідача, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору 1 - не з`явилися,
відповідача, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору 2 - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрок плюс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 (колегія суддів: Дикунська С. Я. - головуючий, Шаптала Є. Ю., Тищенко О. В.), у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 2) Національного банку України,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський м`ясокомбінат", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Юрок плюс", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія",
про визнання правочину недійсним
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Національного банку України
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс", 2) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестфінанс" (далі - ТОВ "ФК "Інвестфінанс") про визнання недійсним укладеного між ПАТ "Дельта банк" та ТОВ "ФК "Інвестфінанс" договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 та зобов`язання ТОВ "ФК "Інвестфінанс" повернути оригінали договорів, переданих на виконання договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014.
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ "Дельта Банк" зазначало про недотримання режиму особливого контролю з боку Національного банку України, який повинен був діяти відповідно до постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних". За твердженнями позивача, договори, які були предметом спірного правочину, перебували у заставі Національного банку України на підставі укладеного договору застави майнових прав № 01/МП-1 від 20.06.2013, при цьому укладення договору про відступлення права вимоги № 521 від 25.03.2014 відбулося з порушенням частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України "Про банки та банківську діяльність".
1.3. Під час розгляду справи, Національний банк України, як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "ФК "Інвестфінанс" та ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 з моменту його укладення.
1.4. Свої вимоги мотивував тим, що Національний банк України не надавав письмової згоди на зміну предмета застави за договором застави майнових прав та на відчуження майнових прав за кредитним договором (заставлене майно), на внесення змін до кредитного договору, яке полягало в зміні особи кредитодавця з банка на компанію, відтак просив визнати недійсним цей договір на підставі частин 1, 2 статті 203, статей 215, 579 та 586 Цивільного кодексу України, статей 7, 17, 50 Закону України "Про заставу" у зв`язку із порушенням підпунктів 3.4.2 та 3.4.5 пункту 3.4 договору застави майнових прав № 01/МП-1 від 20.06.2013.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 (суддя Курдельчук І. Д.) у позові ПАТ "Дельта Банк" до ТОВ "ФК "Інвестфінанс" про визнання недійсним укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Інвестфінанс" договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014, зобов`язання ТОВ "ФК "Інвестфінанс" повернути оригінали договорів переданих на виконання пункту 3.1 Договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014, скасування державної реєстрації припинення іпотеки обтяжувача ТОВ "ФК "Інвестфінанс" нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записів про реєстрацію іпотеки за іпотекодержателем - ПАТ "Дельта Банк", відмовлено повністю. Судові витрати за позовом ПАТ "Дельта Банк" залишено за ПАТ "Дельта Банк". Позов Національного банку України до ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Інвестфінанс" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 08/25/07-КЛТ від 21.11.2007, укладений 25.03.2014 ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Інвестфінанс" 25.03.2014, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим А.В., за реєстровим номером 521. Покладено судові витрати за позовом Національного банку України на ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Інвестфінанс". Стягнуто на користь Національного банку України судовий збір з ПАТ "Дельта Банк" у розмірі 881,00 грн та ТОВ "ФК "Інвестфінанс" у розмірі 881,00 грн.
2.2. Суд першої інстанції зазначив про необґрунтованість та недоведеність вимог ПАТ "Дельта Банк" про укладення договору відступлення прав вимоги від 25.03.2014 із ознаками нікчемного правочину, оскільки підстави для застосування статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб " в редакції, яка не була чинною на момент укладення спірного договору, у комісії з перевірки правочинів були відсутні. Відносно позовних вимог Національного банку України, суд установив, що ПАТ "Дельта Банк", уклавши спірний договір про відступлення права вимоги від 25.03.2014 з ТОВ "ФК "Інвестфінанс", порушило умови договору застави майнових прав № 01/ЗМП-1, відчуживши предмет застави без попередньої згоди заставодержателя - Національного банку України. Оскільки пряма заборона на вчинення таких дій обумовлена частиною 2 статті 586 Цивільного кодексу України і частиною 2 статті 17 Закону України "Про заставу", суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання договору відступлення права вимоги від 25.03.2014 недійсним з моменту його укладення.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Оферта" (далі - ТОВ "Фінансова Оферта") про заміну сторони правонаступником у справі № 910/5084/16 задоволено. Здійснено процесуальне правонаступництво позивача, ПАТ "Дельта Банк", на його правонаступника, ТОВ "Фінансова Оферта". Заяву Національного банку України, як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, про відмову від позову у справі № 910/5084/16 задоволено. Прийнято відмову Національного банку України, як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, від позову до ТОВ "ФК "Інвестфінанс" та АТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/5084/16 в частині задоволення позовних вимог Національного банку України, як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, до ТОВ "ФК "Інвестфінанс" та ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014 визнано нечинним. Закрито провадження у справі № 910/5084/16 в частині позовних вимог Національного банку України, як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, до ТОВ "ФК "Інвестфінанс" та ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014. Клопотання Національного банку України про повернення 50% судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, задоволено. Повернуто з Державного бюджету України на користь Національного банку України 50% судового збору в розмірі 1 321, 50 грн, сплаченого за подання апеляційної скарги згідно з меморіальним ордером № 1539008268 від 17.09.2019. Апеляційні скарги ТОВ "ФК "Інвестфінанс" та ПАТ "Дельта Банк", правонаступником якого є ТОВ "Фінансова Оферта", залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 у справі № 910/5084/16 в іншій частині залишено без змін.
2.4. У частині закриття провадження у справі за позовом Національного банку України як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, суд апеляційної інстанції послався на пункт 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України. При цьому суд установив, що заява про відмову від позову підписана Головою Національного банку України, підпис засвідчений гербовою печаткою Національного банку України, третя особа із самостійними вимогами обізнана із положеннями статей 191, 231, 274 Господарського кодексу України, їй відомі та зрозумілі наслідки такої заяви. Суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що відмова Голови Національного банку України від позову третьої особи із самостійними вимогами не порушує чиї-небудь права або інтереси та не суперечить чинному законодавству.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції відносно того, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися згідно з законодавством, яке було чинним на момент вчинення правочину. Враховуючи, що ознаки нікчемності спірного правочину, визначені комісією з перевірки правочинів, були включені до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" лише 04.07.2014, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про відсутність у комісії підстав для застосування статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, яка не була чинною на момент укладення договору про відступлення права вимоги від 25.03.2014, та про необґрунтованість вимог ПАТ "Дельта Банк".
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 ТОВ "Юрок Плюс" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020, передати справу № 910/5084/16 до Північного апеляційного господарського суду на новий розгляд.
3.2. ТОВ "Юрок плюс" зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктом 4 частини 3 статті 310 цього Кодексу. На думку скаржника, порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: статей 56, 191, 192, 231, 236, 274, 281 Господарського процесуального кодексу України, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та призвело до незаконного та протиправного судового рішення.
За твердженням скаржника, Північний апеляційний господарський суд повинен був окремо вирішити питання за заявою Національного банку України про відмову від позову та закриття провадження у справі і відповідно до вимог статті 281 Господарського процесуального кодексу України постановити ухвалу. Крім того, апеляційний господарський суд не роз`яснив наслідки відмови від позову та не перевірив повноваження представника Національного банку України та повноваження Голови Національного банку України Смолія Я. В., який підписав заву № 63-0005/5222 від 31.01.2020 про відмову від позову.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Національний Банк України просить залишити без задоволення касаційну скаргу ТОВ "Юрок плюс", а постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2020 - без змін. Заперечуючи проти доводів скаржника щодо наявності повноважень на підписання заяви про відмову від позову Головою Національного банку України Смолієм Я. В., Національний банк України послався на статтю 19 Закону України "Про Національний Банк", положення Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Національний банк України зауважує, що заява про відмову була підписана уповноваженою особою, а представник Національного банку України, який був належним чином уповноважений представляти інтереси Національного банку України, на вимогу суду лише висловив свою думку у судовому засіданні з приводу заяви про відмову від позову, підписану Головою Національного банку України Смолієм Я. В.
4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзивах на неї доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
4.2. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020), оскільки касаційну скаргу подано 04.08.2020.
4.3. Касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за твердженням скаржника суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів.
4.4. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
4.5. Отже, суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.6. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 281 Господарського процесуального кодексу України, зокрема ухвалив постанову про закриття провадження у справі, а не постановив ухвалу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 281 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, визначеним для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини 4 статті 232 Господарського процесуального кодексу України перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.