ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/12692/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г.М., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянувши матеріали касаційних скарг Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 (Ломака В.С.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 (Яковлєв М.Л. - головуючий, судді Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до 1) Спільного українсько-американського підприємства "УкрКАРПАТОЙЛ ЛТД" (як товариство з обмеженою відповідальністю),
2) Публічного акціонерного товариства "Укрнафта",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Укртрансгаз",
про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
(У судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Литвин П.В., відповідачів - Перепилиця А.В., третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 )
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У вересні 2018 року ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до спільного українсько-американського підприємства "Укркарпатойл Лтд" та ПАТ "Укрнафта" про визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу від 18.10.2016 № 06.1/860-Г.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що укладений 18.10.2016 між ТОВ "СП Укркарпатойл Лтд" і ПАТ"Укрнафта" договір купівлі-продажу природного газу №06.1/860-Г від 18.10.2016 підлягає визнанню недійсним на підставі положень статей 215, 228 ЦК України, оскільки він суперечить вимогам статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" щодо обов`язку ТОВ "СП "Укркарпатойл Лтд" продажу (реалізації) виключно ПАТ"НАК "Нафтогаз України" як спеціально уповноваженому Кабінетом Міністрів України суб`єкту на формування ресурсу природного газу, що використовується для потреб, зокрема, населення, для подальшої реалізації такого природного газу для потреб населення, всього обсягу природного газу власного видобутку за період квітень-серпень 2015 року. Також позивач стверджував, що договір купівлі-продажу природного газу порушує публічний порядок та має бути визнаним недійсним у відповідності до приписів статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Крім цього, позивач посилався на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду в постанові від 25.05.2018 у справі №61/341.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, між ПАТ "Укртрансгаз" (виконавець) та спільним українсько-американським підприємством "Укркарпатойл Лтд" (замовник) був укладений договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000499 від 15.04.2015.
Пунктом 2.11. договору зберігання було визначено, що ПАТ "Укртрансгаз" (виконавець) здійснює облік газу, в тому числі страхового запасу газу, що закачується або відбирається в/із ПСГ. Місячний обсяг газу, у тому числі страхового запасу газу, що передається сторонами при закачуванні або відборі в/із ПСГ у відповідному місяці, підтверджується диспетчерською службою ПАТ "Укртрансгаз" (виконавця).
У відповідності до пункту 2.3. договору зберігання при прийнятті газу замовника відповідно до договору на зберігання та/або створення страхового запасу газу виконавець не набуває право власності на прийнятий газ замовника.
На виконання договору зберігання ТОВ "СП "Укркарпатойл Лтд" передало, а ПАТ "Укртрансгаз" прийняло на зберігання до підземних сховищ газу, у тому числі газ власного видобутку, за період з квітня по серпень 2015 в обсязі 3642,584тис. м. куб.
15.04.2015 між ПАТ "Укртрансгаз" (виконавець) та ПАТ "Укрнафта" (замовник) був укладений договір на зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу №1504000268/927-г від 15.04.2015, за умовами якого ПАТ "Укртрансгаз" (виконавець) здійснює облік газу, в тому числі страхового запасу газу, що закачується або відбирається в/із ПСГ.
18.10.2016 між ТОВ "СП "Укркарпатойл Лтд" (продавець) та ПАТ "Укрнафта" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №06.1/860-Г (договір купівлі-продажу), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов`язався передати покупцю газ товарний горючий природний для промислового та комунально-побутового призначення з ресурсу газу власного видобутку за період з квітня по серпень 2015 в обсязі 3642,584тис. м. куб., що закачаний в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз", а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ відповідно до умов даного договору.
Згідно з пунктом 3.1 договору купівлі-продажу було визначено, що продавець здійснює передачу (поставку) газу покупцю в ПСГ ПАТ "Укртрансгаз".
Відповідно до пункту 3.2 договору купівлі-продажу було передбачено, що передача газу від продавця до покупця оформляється актом приймання-передачі газу, що підписується уповноваженими представниками продавця і покупця та надається ПАТ "Укртрансгаз" для відображення в обліку природного газу в ПСГ у відповідності до норм Кодексу газосховищ та інших актів законодавства України. акт приймання-передачі складається у трьох примірниках (по одному для кожної зі сторін та один для надання в ПАТ "Укртрансгаз") не пізніше 31.10.2016.
На виконання пункту 3.1. та 3.2. договору купівлі-продажу між ТОВ "СП "Укркарпатойл Лтд" та ПАТ "Укрнафта" був підписаний акт приймання-передачі від 31.10.2016, відповідно до якого ТОВ"СП "Укркарпатойл Лтд" передало, а ПАТ "Укрнафта" прийняло природний газ кількістю 3642,584тис. м. куб. у відповідності до умов п.1.1. договору купівлі-продажу.
Згідно з пунктом 3.3. договору купівлі-продажу було визначено, що право власності на переданий газ від продавця до покупця переходить з моменту підписання акта приймання-передачі.
Вважаючи, що договір купівлі-продажу природного газу №06.1/860-Г від 18.10.2016 суперечить положенням ст.10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який був чинним на момент видобутку спірного природного газу, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом про визнання вказаного договору недійсним.
3. Короткий зміст судових рішень у справі
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 у справі №910/12692/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що позивачем не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину - договору купівлі-продажу природного газу від 18.10.2016 № 06.1/860-Г. Зокрема, позивачем не доведено виникнення між ним та ТОВ "СП "Укркарпатойл Лтд" переддоговірних правовідносин та ухилення останнього від укладення угоди з реалізації спірного природного газу до втрати чинності Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу"; наявності на момент вчинення оспорюваного правочину законодавчих заборон укладати договори, що не передбачають передачу права власності на природний газ безпосередньо суб`єкту, уповноваженому Кабінетом Міністрів України; наявності вини ТОВ "СП "Укркарпатойл Лтд" в не встановленні Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, цін на природний газ для його продажу позивачеві; наявності наміру, а відтак і вини порушити публічний порядок.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2020 у справі № 910/12692/18, АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" звернулися до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких просять скасувати зазначені рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
У касаційній скарзі Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначено, що вона подається з підстави застосування судом апеляційної інстанції статей 10, 22 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" без урахування висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 18.07.2018 у справі № 5011-69/9686-2012.
У касаційній скарзі Акціонерного товариства "Укртрансгаз" зазначено, що вона подається з підстави передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, у зв`язку з неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, а саме статей 203, 215, 216, 228 ЦК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 203, 215, 216, 228 ЦК України та статей 10, 22 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" у подібних правовідносинах, коли існує обов`язок здійснювати продаж природного газу власного видобутку на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
На думку скаржників, газ видобутий за період із квітня по серпень 2015 року, щодо якого укладений спірний договір-купівлі продажу, відповідно до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729, мав бути переданий уповноваженому Кабінетом Міністрів України органу. Втрата чинності зазначених актів вказує на неможливість подальшого набуття прав за ними, а не припинення вже набутих прав. Тобто у будь-якому випадку відповідні обсяги газу мали бути передані лише НАК "Нафтогаз України".
4.2. У відзиві на касаційні скарги представник відповідачів вказує на безпідставність доводів скаржників, стверджує, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, а тому відсутні підстави для визнання недійсним спірного договору, отже потрібно залишити без змін судові рішення у справі № 910/12692/18.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги не можуть бути задоволені з огляду на таке.
5.3. Предметом позовних вимог є визнання недійсним договору купівлі-продажу природного газу від 18.10.2016 № 06.1/860-Г, оскільки він суперечить приписам статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який був чинним на момент видобутку спірного природного газу (квітень - серпень 2015 року), а також порушує публічний порядок та має бути визнаним недійсним у відповідності до приписів статті 228 ЦК України.
5.4. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України і статті 4 ГПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України.
Згідно з частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до частин першої та другої статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.
З огляду на зазначене, публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі №6-1528цс15, Верховного Суду від 10.03.2020 у справі 910/24075/16, від 02.07.2020 у справі № 910/4932/19
5.5. Верховний Суд звертає увагу на те, що виходячи з предмету позовних вимог встановленню підлягають обставини відповідності договору купівлі-продажу вимогам законодавства станом на момент вчинення 18.10.2016. Крім того, оцінці підлягають відносини між ТОВ "СП Укркарпатойл Лтд" і ПАТ "Укрнафта" внаслідок укладення такого договору.
Пунктом 3 частини 2 статті 22 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (у редакції, чинній на момент видобутку спірного природного газу) було передбачено, що на газодобувні підприємства покладений обов`язок укладати угоди з реалізації природного газу за закупівельними цінами у випадках, визначених статтею 10 цього Закону.