ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/2380/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання: Мартинюк М. О.,
за участю представників сторін:
позивача - Колошиної О. В. (адвоката),
відповідача 1 - не з`явилися,
відповідача 2 - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Олена"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019 (колегія суддів: Кузнецова І. Л. - головуючий, Кощеєв І.М., Орєшкіна Е. В.), у справі
за позовом Фермерського господарства "Олена"
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, 2) Новомосковської районної державної адміністрації
про визнання права користування земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фермерське господарство "Олена" (далі - ФГ "Олена") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру) та Новомосковської районної державної адміністрації (далі - Новомосковська РДА) про визнання права користування земельною ділянкою.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Державного акта на право постійного користування землею (серія ДП № 000029), виданого 29.04.1994, громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського фермерського господарства надано земельну ділянку площею 49,7 га в межах території Голубівської сільської ради. Громадянином ОСОБА_1 і його членами родини 11.05.1994 було створено Селянське (фермерське) господарство "Олена", яке у подальшому змінило назву на Фермерське господарство "Олена". Втім, після державної реєстрації ФГ "Олена", Новомосковською районною радою народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області не були зареєстровані дані про фермерське господарство у погосподарській книзі, а тому, на думку позивача, право користування земельною ділянкою, яка була надана громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського фермерського господарства, відповідачем не визнається.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2019 (суддя Ярошенко В. І.) позовні вимоги ФГ "Олена" до ГУ Держгеокадастру та Новомосковської РДА задоволено повністю. Визнано за ФГ "Олена" право постійного користування земельною ділянкою площею 49, 7 га (кадастровий номер 1223282000:01:028:1000; кадастровий номер 1223282000:01:019:1001; кадастровий номер 1223282000:01:019:1003), в межах згідно з планом, розташованої на території Голубівської сільської ради, призначеної для ведення селянського фермерського господарства, яка була надана ОСОБА_1 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею (серія ДП № 000029), виданого 29.04.1994 на підставі рішення сесії Новомосковської районної ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 01.04.1994 № 6. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру на користь ФГ "Олена" 960,50 грн витрат зі сплати судового збору. Стягнуто з Новомосковської РДА на користь ФГ "Олена" 960,50 грн витрат зі сплати судового збору.
2.2. Суд першої інстанції виходив із того, що право постійного користування земельною ділянкою перейшло від громадянина ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Олена", а в подальшому і до ФГ "Олена" з моменту його створення і позивач має право її використовувати до моменту припинення діяльності.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2019 у справі №904/2380/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; стягнуто з ФГ "Олена" на користь ГУ Держгеокадастру 2 881, 50 грн судового збору за апеляційною скаргою, зобов`язано Господарський суд Дніпропетровської області видати наказ.
2.4. Суд апеляційної інстанції зазначив, що під час розгляду справи позивач не довів обставин, яким чином фермерське господарство стало учасником правовідносин з постійного користування земельною ділянкою, а також не довів того, що до нього перейшло відповідне право, оскільки єдиним належним і допустимим доказом належності спірної земельної ділянки тій чи іншій особі є наявність правовстановлюючого документа. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про виключення можливості належності ФГ "Олена" на праві постійного користування земельної ділянки, переданої у постійне користування громадянину ОСОБА_1 у 1994 році на підставі рішення районної ради згідно з державним актом на землю, відповідне право на яку у подальшому успадковане ОСОБА_2 .
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019, ФГ "Олена" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2019 залишити в силі.
3.2. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при винесенні оскарженої постанови порушив норми матеріального і процесуального права, зокрема положення статті 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 236 Господарського процесуального кодексу України; не врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, та не взяв до уваги положення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 01.04.1994 на підставі рішення сесії Новомосковської районної ради народних депутатів № 16 ОСОБА_1 надано в постійне користування земельну ділянку площею 49,7 га, що розташована на території Голубівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства.
4.2. 29.04.1994 ОСОБА_1 видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП №00029, зареєстрований у книзі записів державних актів за № 25.
4.3. Згідно з розпорядженням представника Президента України від 11.05.1994 № 397 та відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, виданого 13.01.1998 Новомосковською районною державною адміністрацією, проведено державну реєстрацію ФГ "Олена" громадянином ОСОБА_1
4.4. Рішенням Новомосковського районного міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04.11.2010 у справі № 2-4221/10 встановлено, що засновник та керівник ФГ "Олена" ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_1 є його дружина ОСОБА_2 .
Зазначеним судовим рішенням та додатковим рішенням від 27.12.2010 у справі № 2-4221/10 за ОСОБА_2, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_1, визнано право постійного користування земельною ділянкою площею 49,7 га, що розташована на території Голубівської сільської ради і надана для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акта серії ДП № 00029 від 29.04.1994, а також визнано право на спадщину за законом на ФГ "Олена", яке належало спадкодавцю ОСОБА_1
4.5. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2, спадкоємцем є її син ОСОБА_3, який станом на момент звернення до суду є головою ФГ "Олена".
4.6. Відсутність належним чином оформлених документів на право користування земельною ділянкою за ФГ "Олена" стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання права постійного користування земельною ділянкою за позивачем.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга подана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 27.12.2019, то її розгляд здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, який діяв до 08.02.2020.
5.2. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2020 (у складі суддів: Кушнір І. В. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.) відкрито провадження за касаційною скаргою ФГ "Олена" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019, а також зупинено касаційне провадження у справі № 904/2380/19 до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах в іншій справі № 922/989/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (у складі суддів: Кушнір І. В. - головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.) від 27.07.2020 поновлено провадження за касаційною скаргою ФГ "Олена" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019 у справі № 904/2380/19 у зв`язку з усуненням обставин, що викликали зупинення касаційного провадження у цій справі; розгляд касаційної скарги призначено на 30.09.2020, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17.08.2020.
Згідно з розпорядженням в. о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.09.2020 № 29.3-02/2329, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 15.09.2020 про відставку судді ОСОБА_4, було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи Господарського суду Дніпропетровської області № 904/2380/19.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2020 справу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Зуєв В. А.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.09.2020 прийнято до провадження касаційну скаргу ФГ "Олена" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2019, розгляд касаційної скарги призначено на 08.10.2020.
5.3. Враховуючи усунення обставин, що викликали зупинення касаційного провадження у цій справі, та поновлення провадження у справі, та з урахуванням зміни складу суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 904/2380/19 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного судового захисту.
5.4. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення не неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга може бути задоволена частково з таких підстав.
5.5. Предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання за ФГ "Олена" права постійного користування земельною ділянкою, яка була надана громадянину ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі рішення сесії Новомосковської районної Ради народних депутатів Новомосковського району Дніпропетровської області від 01.04.1994 № 16 площею 49,7 га, та розташована на території Голубівської сільської Ради.
5.6. Згідно з частиною 1 статті 6 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 05.05.1993, що діяла на момент створення Селянського (фермерського) господарства "Олена") громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства.
Частиною 2 цієї ж статті Земельного кодексу передбачалося, що передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.
Відповідно до положень статті 7 Земельного кодексу України. користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Зокрема, статтею 23 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 05.05.1993, що діяла на момент оформлення земельних ділянок ОСОБА_1 ) передбачалося, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
5.7. Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України від 20.12.1991 "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 23.07.1993 року № 3312-XII, що діяла на момент створення селянського (фермерського) господарства "Олена") після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.
Таким чином, на момент створення селянського (фермерського) господарства "Олена" чинним законодавством було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності селянським (фермерським) господарством як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення селянського (фермерського) господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення селянського (фермерського) господарства, без створення такого селянського (фермерського) господарства.
5.8. 19.06.2003 було прийнято новий Закон України № 937-IV "Про фермерське господарство", яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" визнано таким, що втратив чинність.
У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
5.9. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.
Фермерське господарство (у будь-якій його формі) створюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.
Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України.
Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).
Таким чином, на момент надання та оформлення земельних ділянок ОСОБА_1 (1994 рік) земельні ділянки на праві постійного користування надавалися ОСОБА_1 як спеціальному суб`єкту - засновнику фермерського господарства.
5.10. Верховний Суд України, застосовуючи положення статей 9, 11, 14, 16, 17, 18 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", який був чинним до 29.07.2003, та статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", що набрав чинності 29.07.2003, зазначав, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась (ухвали Верховного Суду України від 24.10.2007 у справі № 6-20859св07, від 10.10.2007 у справі № 6-14879св07, від 30.01.2008 у справі № 6-20275св07).