ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/1757/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Зуєва В. А., Чумака Ю. Я.,
розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 (суддя Смірнов О. Г.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 (головуючий суддя Антонік С. Г., судді Березкіна О. В., Іванов О. Г.) та Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 897 835, 68 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1.12.07.2020 Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - Позивач, Залізниця) звернулося до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (далі - Відповідач, Товариство) з позовом про стягнення плати за користування вагонами в сумі 281 349, 12 грн та збору за зберігання вантажів у двократному розмірі в сумі 616 486, 56 грн, всього 897 835, 68 грн.
1.2.Позовні вимоги мотивовані відмовою Відповідача здійснити оплату за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за час затримки його вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1.01.11.2019 Господарський суд Запорізької області позовні вимоги задовольнив; стягнув з Товариства на користь Залізниці плату за користування вагонами у розмірі 281 349, 12 грн та збір за зберігання вантажу у сумі 616 486, 56 грн.
2.2.Рішення суду мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що затримка вагонів на підході до станції призначення, у зв`язку з якою Позивачем нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, відбулася з вини Відповідача, а саме через неможливість приймання їх станцією призначення з причин накопичення вагонів, що прибули на колії Відповідача та зайнятості приймально-здавальних колій; факт затримки вагонів у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. При цьому суд встановив, що розрахунки плати за відомостями плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу здійснені Позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а Відповідач не довів суду відсутність своєї вини у спричиненні затримки вагонів на підходах до станції призначення, а також підстав звільнення його як вантажовласника від плати за користування вагонами і контейнерами.
3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3.1.26.02.2020 Центральний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 змінив, виклавши в редакції щодо часткового задоволення позову, а саме стягнення з Товариства на користь Залізниці 281 349, 12 грн плати за користування вагонами та 392 666, 58 грн збору за зберігання вантажу.
3.2.Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що затримка вагонів на станції Павлоград 1 відбулася з вини Відповідача, а саме через неможливість приймання їх станцією призначення з причин накопичення вагонів, що прибули на адресу Відповідача, та зайнятості приймально-здавальних колій на станції Запоріжжя-Ліве; факт затримки вагонів на станції Павлоград 1 у встановленому порядку зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час початку та закінчення затримки вагонів, їх номери, а розрахунок плати за користування вагонами здійснений Позивачем правильно відповідно до вимог чинного законодавства.
Разом з цим, суд дійшов висновку про те, що застосування статті 36 Статуту залізниць України можливе лише до вантажів, які несвоєчасно вивантажені і вивезені, і саме у зв`язку з цим вантажем виникли ускладнення на станції, тобто лише щодо вантажу, який знаходиться на станції, з якої підлягає вивантаженню та вивезенню, та обов`язковою умовою застосування вказаної норми є наявність ускладнень внаслідок несвоєчасного вивантаження та вивезення вантажу. Суд вказав, що наявність ускладнень на станції Павлоград 1 не доведена, вантаж у вагонах, який був затриманий, не підлягав вивантаженню та вивезенню з цієї станції, тому дійшов висновку про те, що збір за зберігання повинен нараховуватися в однократному розмірі, у зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги в цій частині частково.
4. Короткий зміст вимог касаційних скарг
4.1. Відповідач (Скаржник-1) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 в частині задоволених позовних вимог в сумі 674 015, 74 грн, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Позивача у повному обсязі.
4.2. Позивач (Скаржник-2) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 в частині часткового задоволення позовних вимог та залишити рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 в силі. Також просить вирішити питання щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
5. Доводи Скаржника-1, викладені в касаційній скарзі
5.1. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 36 Статуту залізниць України стосовно визначення наявності осіб, які підписують накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення та документів на підтвердження цих повноважень, порядку затримки вагонів, визначенні переліку доказів, які має надати залізниця на підтвердження неможливості прийняти поїзд на станції призначення, врахування при визначення вини вантажоодержувача виконання зобов`язання залізницею та порядок застосування цієї статті в частині нарахування збору за зберігання вантажу в двократному розмірі по вантажам, затриманим на підхідній станції до станції призначення.
5.2. Під час дослідження питання обґрунтованості затримання поїзду на підходах до станції суди фактично належним чином не дослідили питання наявності у осіб, що підписали накази про затримання поїзду на підходах до станції призначення та застосування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі, повноважень на вчинення цих дій, а докази, покладені судами в основу рішень, не відповідають вимогам статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), враховуючи, що жодна з наданих довіреностей не передбачає повноважень стосовно видачі наказів про затримання поїздів та про збільшення розміру збору за зберігання вантажів.
5.3. З пункту 9 Правил користування вагонами і контейнерами та статті 36 Статуту залізниць України вбачається, що право на застосування двократного збору за зберігання вантажу та визначення кола осіб, які мають право підписувати наказ про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення має начальник залізниці, а не у будь-який керівник залізниці, у той час як відповідно до частини першої статті 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представник за довіреністю може бути уповноважений на здійснення тільки тих дій, право на здійснення яких має особа, яку він представляє.
5.4. Матеріали справи не містять доказів наявності на станції Запоріжжя-Ліве великого скупчення вагонів та неможливості приймання на станції Запоріжжя-Ліве у період з 04.02.2019 по 11.02.2019 поїздів, адресованих Відповідачу. Подані накази лише фіксують факт та період затримки вагонів на станції Павлоград-1 Дніпровської дирекції та не можуть встановлювати факт великого скупчення вагонів та неможливості приймання на станції Запоріжжя-Ліве у період з 04.02.2019 по 11.02.2019 поїздів, адресованих Відповідачу. З наданих Позивачем документів неможливо встановити дійсну кількість поїздів, що простоювали після настання інтервального часу по станції Запоріжжя-Ліве та наявність підстав для затримання вагонів, дані таблиць не підтверджені первинними документами, а саме актами загальної форми на затримку вагонів на станції.
5.5. Суди на підставі неналежних та недопустимих доказів дійшли висновку про велике скупчення та неможливість прийому станцією Запоріжжя-Ліве поїзда, що був затриманий 04.02.2019 на підхідній станції Павлоград-1, та, відповідно, про наявність підстав для затримки поїзда на підходах до станції призначення, а також обґрунтованості стягнення з Відповідача грошових коштів.
5.6. Внаслідок порушення статті 86 ГПК України суди неправильно застосували статтю 19 Статуту залізниць України, пункти 6, 8, 9 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 (далі - Правила користування вагонами), пункту 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила зберігання вантажів), які передбачають їх застосування лише у випадках наявності причин, які залежать від вантажовласника та його вини. Затримка вагонів на станції Павлоград-1 сталася з вини саме Позивача, який сам з власної ініціативи прийняв рішення про затримку вагонів.
5.7. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 46 Статуту залізниць України, пунктів 1, 2, 32 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила видачі вантажів), які регулюють правовідносини сторін, що виникають після прибуття поїздів на станцію призначення, і на випадки затримки вагонів на підходах до станції призначення зазначені норми не розповсюджуються. Також в рішенні фактично не встановлено ні кількість вагонів, що були затримані, ні їх номерів.
6. Доводи Скаржника-2, викладені в касаційній скарзі
6.1. Апеляційний господарський суд в оскаржуваній постанові неправильно застосував норми матеріального права, а саме статтю 36 Статуту залізниць України, пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, Правил складання актів, статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини другої статті 908, статті 920 ЦК України в частині виконання договірних зобов`язань, а саме підпункту 2.1.7 Договору про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 від 19.02.2018 (далі - Договір-1).
6.2. Висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність нарахування збору за зберігання вантажу у двократному розмірі в цій справі, зроблений судом лише на підставі доводів Відповідача, що не відповідає вимогам статей 73, 74, 76, 77, 79, 86 ГПК України.
6.3. Існує неоднакове трактування та застосування судом апеляційної інстанції статті 36 Статуту залізниць України, у зв`язку з відсутністю практики застосування зазначеної норми Верховним Судом в частині нарахування та зберігання вантажу у двократному розмірі у разі затримки вантажу (вагонів) на підходах до станції призначення.
7. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7.1. 14.05.2020 Залізниця подала відзив на касаційну скаргу Відповідача, в якому просить скаргу залишити без задоволення.
7.2. Позивач вважає, що суди дослідили всі обставини справи, надали оцінку доводам сторін та дійшли правильного висновку про наявність у підписантів наказів про затримку вагонів на підходах до станції призначення та про застосування ставки збору за зберігання вантажу в двократному розмірі повноважень на вчинення цих дій.
7.3. Суди правильно застосували норми частини першої статті 238 ЦК України, статті 36 Статуту залізниць України, пункту 9 Правил користування вагонами.
7.4. Наявними у справі доказами, а саме актами форми ГУ-23 підтверджується, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини Відповідача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасне вивільнення Відповідачем колій від вантажу, який прибув на його адресу, що є порушенням пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України.
7.5. 12.06.2020 Товариство подало відзив на касаційну скаргу Залізниці, в якому просить в задоволенні скарги на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 відмовити.
7.6. Вважає, що стаття 36 Статуту залізниць України застосовується за наявності одночасно таких умов як виникнення ускладнень на станції, наявності зв`язку цих ускладнень з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів, за яких можливе збільшення розміру за зберігання вантажу.
7.7. Вказує, що вивезення та вивантаження вагонів, що прямували у складі поїзду № 2279 можливе лише після їх прибуття на станцію призначення Запоріжжя-Ліве, однак у зв`язку з тим, що вагони не прибули та простоювали на іншій станції, вони не могли бути вивезені та вивантажені вантажоодержувачем на станції Запоріжжя-Ліве. Крім того, вагони, що простоювали на коліях станції Павлоград-1, не прибули на станцію Запоріжжя-Ліве та, відповідно, не могли створити ускладнень на цій станції.
8. Розгляд справи Верховним Судом
8.1.Ухвалою Верховного Суду від 29.04.2020 поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.11.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у письмовому провадженні.
8.2.Ухвалою Суду від 09.06.2020 поновлено строк на касаційне оскарження та відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Залізниці в особі регіональної філії "Придністровська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у письмовому провадженні.
8.3.Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2020 зупинено провадження у цій справі до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 908/1795/19.
8.4. Ухвалою Суду від 09.10.2020 провадження у справі поновлено.
8.5.Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначені частинами третьою - шостою статті 302 ГПК України згідно з якими суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Враховуючи, що наявність передбачених процесуальним законом підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не обґрунтована, а, розглядаючи цю справу, Суд таких підстав не вбачає, клопотання Скаржника-2 про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.
9. Встановлені судами обставини
9.1.19.02.2018 між Залізницею (перевізник) та Товариством (замовник) укладено Договір-1, предметом якого згідно з пунктом 1.1 є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього Договору користування вагоном не є орендною майна, а плата за користування вагоном Перевізника не є орендною платою.
9.2.Пунктом 1.3 Договору-1 визначено, що надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
9.3.Згідно із пунктом 12.1 Договору-1 він вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ" або вчинення Замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього Договору.
9.4.30.09.2016 між Залізницею та Товариством (Власник колії) укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії ПАТ "ЗМК "Запоріжсталь", яка примикає до станції Запоріжжя-Ліве регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" № ПР/М-16-3/1-708НЮдч20/2016/2889 (далі - Договір-2).
9.5.Вказаний Договір-2 укладений з протоколом узгодження розбіжностей від 03.11.2016, протоколом врегулювання розбіжностей від 21.11.2016, протоколом узгодження розбіжностей від 16.12.2016.
9.6.До Договору-2 між сторонами підписані такі додаткові угоди: № 1 від 01.09.2017, № 2 від 16.03.2018, № 3 від 20.08.2018, № 4 від 14.12.2018.
9.7.Відповідно до пункту 1 Договору-2 (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить Власнику колії, що примикає до станції Запоріжжя-Ліве стрілкою № 12 до парку "А" і стрілкою № 172 до парку "Б" і яка обслуговується локомотивом Власника колії. Межею під`їзної колії є сигнальні знаки "Межа під`їзної колії", які встановлені проти вхідного світлофора "ЧВ" парку "А" станції Запоріжжя-Ліве на відстані 71,7 метрів від вістря пера стрілки примикання № 12 та вхідного світлофора "НБ" парку "Б" станції Східна власника колії на відстані 341,5 метрів від вістря стрілки примикання № 172.
9.8.Згідно з пунктом 6 Договору-2 (в редакції додаткової угоди № 2 від 16.03.2018) вагони для під`їзної колії подаються локомотивом залізниці:
- на приймально-відправні колії № № 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве;
- на сортувально-відправні колії парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве: на колії № № 11, 12, 15-28 - маршрутні поїзди; на колії № № 31-36 - збірні поїзди. Пред`явлені поїзди на коліях парку "Б" повинні бути розташовані до уповільнювачів гальмівних позицій. Здавання вагонів у технічному та комерційному відношенні провадиться на приймально-відправних коліях № № 2-11 парку "А", на сортувально-відправних коліях № № 11, 12, 15-28, 31-36 парку "Б" станції Запоріжжя-Ліве. Подальший рух вагонів виконується локомотивом Власника колії.
9.9.Відповідно до пункту 9 Договору-2, з під`їзної колії вагони повертаються:
- порожні вагони-хопери з-під вивантаження, які прибувають в маршрутах здаються двома групами, перша не менше 40 вагонів, друга за узгодженням сторін;
- інші - групами в кількості не менше 40 та не більше 60 вагонів. Кількість вагонів у кожній партії, що повертається Власником колії може бути змінена за узгодженням сторін. Партії вагонів, що повертаються з під`їзної колії формуються згідно з ПТЕ і доставляються локомотивом Власника колії на одну з колій № № 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве.
9.10. Приймання вагонів залізницею здійснюється на одній з приймально-відправних колій №№ 2-11 парку "А" станції Запоріжжя-Ліве.
9.11. Пунктом 14 Договору-2 (з урахуванням редакції додаткової угоди № 1 від 01.09.2017 та протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) сторони визначили, що Власник колії сплачує Залізниці плату: за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами та іншими нормативними документами; інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, що виконує Залізниця для Власника колії - згідно з чинними нормативними документами.
9.12. Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦ".
9.13. Додатковою угодою № 4 від 14.12.2018 до Договору-2 сторони узгодили в назві, преамбулі та далі по тексту договору замінити слова "Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" на "акціонерне товариство "Українська залізниця".
9.14. Умовами пункту 20 Договору-2 сторони дійшли згоди про те, що з усіх питань, що не передбачені цим договором, сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативно-правовими актами.
9.15. Пунктом 21 Договору-2 (в редакції протоколу узгодження розбіжностей від 03.11.2016) визначено, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 01.01.2017 до 31.12.2021 включно.
9.16. В лютому 2019 року за перевізними документами - (міждержавне залізничне вантажне сполучення) дорожніми відомостями № 26652728, № 26652636, № 26652686, № 26654899 Залізниця прийняла до перевезення вагони на адресу одержувача - Товариства, станція призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.
9.17. На шляху прямування за наказом № 653 від 04.02.2019 вагони з вантажем, що перевозилися в поїзді № 2279 (індекс 8635-946-4600), були затримані на станції Павлоград І Придніпровської залізниці у зв`язку з неможливістю приймання їх станцією призначення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.
9.18. За фактом затримки станцією Павлоград І складені акти загальної форми ГУ-23 № 212 від 04.02.2019 та № 227 від 11.02.2019.
9.19. 04.02.2019 о 01 год. 45 хв. Відповідача було повідомлено про прибуття вагонів на станцію Павлоград І, що підтверджено повідомленням про затримку вагонів (том 1, а. с. 63 на звороті).
9.20. Неможливість приймання вагонів була викликана накопиченням великої кількості вагонів, що надійшли на адресу Відповідача, на станції призначення Запоріжжя-Ліве, що призвело до зайнятості колій для прийняття вагонів.
9.21. Про зайнятість приймально-відправних колій станції Запоріжжя-Ліве вантажем, що прибув на адресу Відповідача, свідчать складені станцією Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці акти загальної форми ГУ-23, а саме:
- акт № 1440 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 6 колії парку А з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 о 00:40) (52 вагони); акт № 1587 від 07.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1440 від 01.02.2019 відбулось 07.02.2019 о 12:30;
- акт № 1522 від 03.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 34 колії парку Б з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 03.02.2019 07:20) (32 вагони); акт № 1654 від 10.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1522 від 03.02.2019 відбулось 10.02.2019 о 01:15;
- акт № 1469 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку 3 з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки (01.02.2019 15:10) (1 вагон); актом № 1548 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1469 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45;
- акт № 1468 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку 3 з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 15:10 (38 вагонів); акт № 1547 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1468 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45;
- акт № 1470 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку 3 з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 15:10) (1 вагон); актом № 1549 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1470 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45;
- акт № 1471 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку 3 з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 15:10) (1 вагон); актом № 1550 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1471 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45;
- акт № 1521 від 03.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 34 колії парку Б з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 03.02.2019 07:20) (1 вагон); актом № 1655 від 10.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1521 від 03.02.2019 відбулось 10.02.2019 о 01:15;
- акт № 1472 від 01.02.2019, в якому зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на 35 колії парку 3 з причини невивезення тепловозом вантажоодержувача (час початку затримки 01.02.2019 15:10) (1 вагон); актом № 1546 від 05.02.2019, в якому зазначено, що закінчення затримки вагонів за актом № 1472 від 01.02.2019 відбулось 05.02.2019 о 19:45