ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 908/3146/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пількова К. М., суддів: Багай Н. О., Чумак Ю. Я.
за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,
учасники справи:
позивач - Безух А. М., адвокат;
відповідач - не з`явився.
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (далі - Завод)
на постанову Центрального апеляційного господарського суду (головуючий - Мороз В. Ф., судді: Кузнецов В. О., Чередко А. Є.) від 02.07.2020 у справі Господарського суду Запорізької області
за позовом Заводу
до Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - Рада)
про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки,
Короткий зміст позовних вимог
1.1. Завод звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Ради про зобов`язання укласти договір оренди земельної ділянки на умовах, викладених у позовній заяві (далі - Договір).
1.2. Позовна заява мотивована тим, що Завод за договорами купівлі-продажу від 19.04.2019 № 1340 та № 1342 (далі - Договір-1 та 2 відповідно) набув у власність нерухоме майно, а саме: 21/25 (двадцять одну двадцять п`яту) та 4/25 (чотири двадцять п`ятих) часток комплексу нерухомого майна, що знаходяться по вулиці Гетьмана Сагайдачного (колишня вулиця Фрунзе), 33 у місті Мелітополі Запорізької області (далі - Нерухоме майно), яке розташоване на земельній ділянці 0,5775 га, кадастровий номер 2310700000.01.032.0080 (далі - Земельна ділянка). Завод звертався до Ради стосовно переоформлення права користування Земельною ділянкою, однак Договір укладений не був.
2. Короткий зміст рішень, прийнятих у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Науменко А. О.) від 30.01.2020 позов задоволено.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за Договорами-1,2 Завод набув у власність Нерухоме майно, розташоване на Земельній ділянці, яка знаходилась в оренді у Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія" (далі - Компанія) за договором оренди від 22.12.2004, зареєстрованим 25.01.2005 за № 10489 (далі - Договір № 10489); з 19.04.2019 Договір № 10489 припинив свою дію для Компанії (орендаря) в силу закону, а до Заводу (новий власник Нерухомого майна) перейшло право оренди Земельної ділянки в тому ж обсязі та на тих самих умовах, як і у попереднього орендаря; Рада не надала доказів на підтвердження розгляду питання укладення Договору, а також доказів своєчасного інформування про це Заводу; у Заводу виникло право вимагати переоформлення права користування Земельною ділянкою шляхом укладення Договору.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2020 рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Земельна ділянка може надаватися в користування (оренду) власнику розташованого на ній Нерухомого майна (Заводу) у порядку, визначеному статтями 116, 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди; відсутність рішення Ради про передачу Земельної ділянки в оренду Заводу, тобто відсутність волевиявлення орендодавця на виникнення орендних правовідносин, виключає можливість передачі Земельної ділянки в користування (оренду) Заводу шляхом укладення з ним відповідного договору; у разі безпідставного зволікання Ради у вирішенні питання щодо передачі Земельної ділянки в оренду та не розгляду його протягом встановленого законом строку, Завод не був позбавлений права оскаржити саме таку бездіяльність до суду, натомість він звернувся з позовом про визнання укладеним Договору; Завод обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, обраний спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення, а також не передбачений законодавством.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. 03.08.2020 Завод звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.07.2020, рішення Господарського суду Запорізької області від 30.01.2020 - залишити в силі.
4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі
4.1. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину другу статті 120 ЗК України, частину третю статті 415 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частину третю статті 7 Закону України "Про оренду землі", оскільки дійшов висновку, що Земельна ділянка може надаватися в користування (оренду) власнику розташованого на ній Нерухомого майна (Заводу) у порядку, визначеному статтями 116, 124 ЗК України, на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди, а відсутність рішення Ради про передачу Заводу Земельної ділянки, тобто відсутність волевиявлення орендодавця на виникнення орендних правовідносин, виключає можливість передачі цієї ділянки в користування (оренду) Заводу шляхом укладення Договору. Також суд апеляційної інстанції проігнорував, що Рада приймала рішення про передачу Земельної ділянки в оренду та уклала відповідний договір з Компанією, права та обов`язки за яким перейшли до Заводу. При цьому висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовій позиції про заміну орендаря земельної ділянки у відповідному договорі оренди землі, викладеній у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 914/2687/17, від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17 та від 27.02.2019 у справі № 913/661/17.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5.1. У встановлений Судом строк відзив на касаційну скаргу від Ради не надійшов.
6. Розгляд справи Верховним Судом
6.1. Ухвалою Суду від 03.09.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заводу; призначено розгляд справи у судовому засіданні на 13.10.2020; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.09.2020.
7. Встановлені судами обставини
7.1. 19.04.2019 за Договорами-1,2, посвідченими приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Чудською О.О., Завод (покупець) придбав у Компанії та громадянки Наумової Людмили Семенівни Нерухоме майно.
7.2. За витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.04.2019 № 164634271 та № 164628244 право власності на Нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав за № 1799937223107.
7.3. Нерухоме майно розташоване на Земельній ділянці, яка перебувала в оренді у Компанії за Договором № 10489, державна реєстрація якого відбулась 25.01.2005 за № 040526201403, з урахуванням додаткової угоди, зареєстрованої 07.10.2009 у Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" за № 040926200217.
7.4. Пунктом 8 Договору № 10489 передбачено, що він укладений на 50 років починаючи з дати його державної реєстрації (25.01.2005).
7.5. Листом № 539/01-19 від 10.07.2019 Управління комунальною власністю Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - Управління) повідомило Завод про необхідність звернення із заявою про передачу в оренду сформованої земельної ділянки під об`єктом нерухомого майна, який Завод придбав у власність.
7.6. На виконання цього листа Завод звернувся до Ради та Управління листом № 2020/23 від 10.09.2019 щодо переоформлення на нього землекористування Земельною ділянкою, що знаходилась в оренді у Компанії за Договором № 10489, до якого додав відповідний проєкт договору оренди.
7.7. На лист № 2020/23 від 10.09.2019 надана відповідь № 883/01-19/№888/01-19 від 19.09.2019, що питання буде винесене на розгляд чергового засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин та комунальної власності територіальної громади.
8. Позиція Верховного Суду
8.1. Відповідно до статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
8.2. Зважаючи на викладене, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Суд звертається до власних правових позицій з цього приводу (див. mutatis mutandis пункт 13 постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, пункт 12 постанови Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 914/1521/17, пункт 10 постанови Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 915/101/15, пункт 11 постанови Верховного суду від 12.06.2018 у справі № 916/2948/15, пункт 16 постанови від 04.09.2018 у справах № 915/1279/17, № 915/1284/17, пункт 15 постанови № 915/1283/17, пункт 8.12 постанови Верховного суду від 05.11.2019 у справі № 926/746/19).
8.3. Суди встановили, що за Договорами-1,2, Завод (покупець) придбав у Компанії та ОСОБА_1 . Нерухоме майно; право власності на Нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав; Нерухоме майно знаходиться на Земельній ділянці, яка перебувала в оренді у Компанії за Договором № 10489, укладеним на 50 років починаючи з дати його державної реєстрації (25.01.2005); між сторонами у справі велось листування стосовно переоформлення на Завод права користування Земельною ділянкою, однак Договір укладений не був.