ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
cправа № 916/203/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019
та ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.02.2019
у справі № 916/203/19
за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі:
1) Міністерства юстиції України;
2) Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дальник-Фіш"
про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та скасування запису про право власності,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2019 року Заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України та Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дальник-Фіш" в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права та їх обтяжень державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області" Мохортова І.О. за індексним номером 38276777 від 22.11.2017, на підставі якого за ТОВ "Дальник-Фіш" зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, загальною площею 1701,1 м2, що знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, буд. 242 та складаються з будівлі складу "А", свинарника "Д", контори "Е", гаражу "Ж", споруди складу "З", будинку рибалки "І", сторожки "К", допоміжного складу "Л", вбиральні "М", складу "Н", інкубаційного цеху "О", споруди кунгу "П"; скасувати запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 23504751 щодо реєстрації за ТОВ "Дальник-Фіш" права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлові будівлі, загальною площею 1701,1 м2, що знаходиться за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Великий Дальник, вул. Шевченко, буд. 242, реєстраційний номер майна 1415181551210.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом проведення державної реєстрації права власності на вищезазначене нерухоме майно за ТОВ "Дальник-Фіш" із порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 (далі Порядок). Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України прокурор зазначив про невиконання останнім покладених на нього повноважень у сфері контролю за здійсненням державної реєстрації. В свою чергу, порушення інтересів держави в особі Великодальницької сільської ради прокурор обґрунтовує порушенням вимог земельного законодавства, у зв`язку з проведенням державної реєстрації на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, що належить до земель комунальної власності.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.02.2019 (суддя Желєзна С.П.), залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 (колегія суддів у складі: Будішевська Л.О. - головуючий, Таран С.В., Мишкіна М.А.), позовну заяву та додані до неї документи повернуто на підставі п. 4 ч. 5 ст. 174 ГПК України, оскільки суди дійшли висновку про подання прокурором позову з порушенням ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині надання доказів на підтвердження наявності підстав для представництва інтересів держави за заявленими позовними вимогами в особі Міністерства юстиції України та Великодолинської сільської ради Біляївського району Одеської області.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та ухвалою місцевого господарських судів, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на помилковість висновків судів про відсутність підстав для здійснення представництва прокурором інтересів держави в суді.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 02.07.2019 та зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2019 провадження у справі поновлено та вирішено здійснити перегляд оскаржуваних судових рішень в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2019 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 провадження у справі поновлено.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзивів на касаційну скаргу.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч. 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст.ст. 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.