ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 911/688/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я.- головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Волошиної Ю. Г. (в порядку самопредставництва),
відповідача - Бідного Є. М. (адвокат),
третьої особи - не з`явилися,
розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен"
про розподіл судових витрат у справі
за первісним позовом виконавчого комітету Бориспільської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Комунального підприємства "Виробниче управління комунального господарства",
про визнання укладеною додаткової угоди до договору про пайову участь
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен"
до виконавчого комітету Бориспільської міської ради
про визнання суми пайового внеску зменшеною.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року виконавчий комітет Бориспільської міської ради (далі - виконком Бориспільської міськради, Виконком) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісквітний комплекс "Рошен" (далі - ТОВ "БК "Рошен", Товариство, заявник) про визнання укладеною додаткової угоди № 2 до договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Борисполя від 10.03.2016 № 3/16 (далі - договір про пайову участь, договір № 3/16) у редакції, запропонованій позивачем.
У травні 2019 року ТОВ "БК "Рошен" звернулося до Господарського суду Київської області із зустрічним позовом до виконкому Бориспільської міськради про визнання суми пайового внеску відповідно до договору № 3/16, укладеного між Товариством та Виконкомом, зі змінами, внесеними додатковою угодою від 14.11.2018 № 1 (далі - додаткова угода № 1), зменшеною та сплаченою на загальну суму в розмірі 44400589 грн щодо виконаних робіт зі: 1) спорудження зливної каналізації по будівництву об`єкта "Фабрики по виробництву виробів із борошна по вул. Привокзальна, 82 у м. Бориспіль" вартістю 8510071 грн на виконання Технічних умов від 16.11.2015 № 34, виданих Комунальним підприємством "Виробниче управління комунального господарства" (далі - КП "Виробниче управління комунального господарства"); 2) будівництва дороги промислової і комунально-складської зони (вул. Героїв Крут) вартістю 20319070 грн на виконання пункту 4 Технічних умов від 16.11.2015 № 34, виданих КП "Виробниче управління комунального господарства"; 3) капітального ремонту асфальтобетонного покриття проїжджої частини вул. Привокзальна (від перехрестя Героїв Крут до ПСО Р-03) вартістю 15571448 грн відповідно до Додатку № 05 від 18.04.2018 до Технічних умов від 19.11.2015 № 35, виданих КП "Виробниче управління комунального господарства" (зі змінами від 23.08.2018).
Рішенням Господарського суду Київської області від 08.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020, первісний позов задоволено у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 16.06.2020 касаційну скаргу ТОВ "БК "Рошен" задоволено частково. Рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 911/688/19 скасовано в частині задоволення первісного позову. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову. У решті рішення Господарського суду Київської області від 08.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 911/688/19 залишено без змін. Стягнуто з виконкому Бориспільської міськради на користь ТОВ "БК "Рошен" 6723,50 грн витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної та касаційної інстанцій.
12.06.2020 ТОВ "БК "Рошен" звернулося до Верховного Суду із заявою (з урахуванням доповнення від 22.06.2020 до неї) про відшкодування судових витрат у справі № 911/688/19, у якій (заяві) просить стягнути з виконкому Бориспільської міськради 645348,50 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та 7684 грн судового збору, сплаченого Товариством за подання касаційної скарги, з посиланням на положення статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
При цьому зі змісту доповнення від 22.06.2020 до вказаної заяви вбачається, що до складу витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 645348,50 грн заявником включено: 1) 537400 грн (гривневий еквівалент 20000 доларів США) вартості юридичних послуг, сплачених на виконання листа-доручення від 01.04.2020 (644880 грн з ПДВ); 2) 390,42 грн (гривневий еквівалент 14,53 доларів США) у рахунок відшкодування фактично понесених поштових витрат і витрат на послуги кур`єра (468,50 грн з ПДВ).
Так, Товариство заявило до стягнення з Виконкому 645348,50 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження понесення яких заявником надано: 1) засвідчену копію рахунка від 17.06.2020 № 3, виставленого Адвокатським об`єднанням "Бейкер Макензі" (далі - АО "Бейкер Макензі"); 2)роздруківку з офіційного веб-сайту Райффайзен Банк Аваль щодо курсу продажу USD станом на 17.06.2020; 3) платіжне доручення від 18.06.2020 № 2627, підписане електронним цифровим підписом; 4) оригінал виписки від 19.06.2020 з банківського рахунку АО "Бейкер Макензі"; 5) засвідчену копію акта надання юридичних послуг від 17.06.2020. У матеріалах справи також міститься засвідчена копія договору про надання правової допомоги від 01.04.2020 (з додатками, у тому числі додатком Д (Лист-доручення від 01.04.2020)), укладеного між АО "Бейкер Макензі" і ТОВ "БК "Рошен".
08.07.2020 до Верховного Суду надійшли заперечення виконкому Бориспільської міськради від 03.07.2020 № 12-27-2109 на заяву відшкодування судових витрат, у яких позивач за первісним позовом просить відмовити в задоволенні відповідної заяви Товариства в повному обсязі.
Зазначені заперечення, які за своїм змістом є клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката (частина 3 статті 126 ГПК України), аргументовані тим, що: 1) ціну наданих адвокатом послуг не узгоджено між сторонами (суму не визначено договором) шляхом внесення відповідних умов до договору про надання правової допомоги з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні (клієнту) послуг з представництва її інтересів у суді; 2) заявлені сторонами первісний та зустрічний позови є немайновими і стосуються стандартних договірних питань, тому заявлена Товариством сума витрат на професійну правничу допомогу не є співрозмірною зі складністю справи, як того вимагає частина 4 статті 126 ГПК України; 3) всупереч положень частини 3 статті 126 ГПК України заявник не долучив до заяви жодного доказу щодо детального опису робіт (наданих послуг), фактично виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги; 4) судові рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови в зустрічному позові ТОВ "БК "Рошен" залишено без змін, у зв`язку з чим понесені Товариством витрати мають бути покладені на нього як сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Розглянувши заяву ТОВ "БК "Рошен" про відшкодування судових витрат у справі та заперечення на неї, Верховний Суд вважає, що зазначену заяву необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1- 3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката. Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ, вирішуючи питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху", зазначив, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн, суди не врахували, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат (аналогічний правовий висновок наведено у пунктах 5.44, 5.46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).