Постанова
Іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 591/5167/18
провадження № 51-1219км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
захисника Сукач О. С. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника Сукач О. С. на вирок Зарічного районного суду м. Суми від 22 квітня 2019 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018200440002225, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Рясне Краснопільського району Сумської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
За вироком Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави в особі Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації в рахунок відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 кошти в сумі 2726,4 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, установлених судом першої інстанції та детально наведених у вироку, 7 липня 2018 року близько 10:30 на території домоволодіння по проїзду Кузнечному в м. Сумах у стані алкогольного сп`яніння під час конфлікту з ОСОБА_2, раптово виниклого на ґрунті неприязних стосунків, з метою його вбивства завдав удару ножем в ділянки правої руки та грудної клітки останньому, заподіявши тяжких і легких тілесних ушкоджень. Таким чином, він виконав усі дії, які вважав необхідними для вбивства ОСОБА_2, але злочину не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2020 року змінив вирок місцевого суду, перекваліфікував дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 на ч. 1 ст. 121 КК та призначив йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а в іншій частині вирок суду залишив без змін.
Своє рішення суд мотивував тим, що стороною обвинувачення не надано будь-яких належних доказів, які би вказували на те, що ОСОБА_1 діяв із прямим умислом на вбивство потерпілого.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неповноту слідства, упередженість суду та невідповідність висновків у вироку фактичним обставинам справи, просить змінити постановлені щодо нього судові рішення та перекваліфікувати його дії на ст. 124 КК. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник зазначає, що суди обох інстанцій залишили поза увагою його пояснення про те, що він завдав удару ножем, захищаючись від протиправних дій потерпілого. Стверджує, що суд порушив його право на ознайомлення з матеріалами справи.На думку засудженого, висновки судів нижчих інстанцій щодо кваліфікації діяння є невмотивованими та неправильними.
У касаційній скарзі захисник Сукач О. С., посилаючись на невідповідність висновків у вироку фактичним обставинам справи, на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить змінити згадані вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ст. 124 КК і призначити йому покарання в межах санкції зазначеної статті закону.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суди обох інстанцій неправильно кваліфікували дії ОСОБА_1 як за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, так і за ч. 1 ст. 121 цього Кодексу, оскільки її підзахисний не мав умислу ані на позбавлення життя, ані на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, а лише захищався від протиправних дій ОСОБА_2 . Вказує на те, що апеляційний суд у ході перегляду вироку неправильно встановив фактичні обставини справи та помилково дійшов висновку про законність дій потерпілого і про відсутність реальної загрози з боку ОСОБА_2 .. За твердженням захисника, згаданий суд не дав вичерпної відповіді на викладені в апеляційних скаргах доводи про те, що ОСОБА_1 діяв у стані необхідної або уявної оборони. Крім того, зазначає, що неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність призвело до призначення засудженому несправедливого покарання через суворість.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги, просила судові рішення залишити без змін.
Захисник Сукач О. С. та засуджений ОСОБА_1, які взяли участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, підтримали подані касаційні скарги та просили змінити судові рішення, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 121 КК.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах, зокрема через невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, касаційний суд не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, а при здійсненні перегляду виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Зі змісту касаційних скарг вбачається, що засуджений посилається на неповноту досудового розслідування, а також, як і захисни, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, тоді як перевірки цих обставин згідно з вимог статей 433, 438 КПК до повноважень касаційного суду законом не віднесено. Тому доводи сторони захисту в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.
За матеріалами кримінального провадження орган досудового слідства пред`явив ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, а саме у вчиненні закінченого замаху на вбивство.
За результатами судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК.
Своє рішення суд обґрунтував:
- показаннями: засудженого ОСОБА_1, даними у судовому засіданні, який не заперечував факту заподіяння двох ударів ножем потерпілому, проте зазначив, що вчинив їх, захищаючись від його неправомірних дій; потерпілого ОСОБА_2, який повідомив про обставини заподіяння йому двох ударів ножем у ділянки правої руки та грудної клітки; свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ;
- фактичними даними, які містяться у протоколах огляду місця події від 7 липня 2018 року, огляду предмета від 7 липня 2018 року, проведення слідчого експерименту від 9 липня 2018 року за участю ОСОБА_1 у присутності захисника, проведення такої слідчої дії 13 липня 2018 року за участі потерпілого ОСОБА_2, а також на підставі наявних у справі експертних досліджень (судово-медичного від 13 серпня 2018 року № 515-517, судово-медичного імунологічного від 23 липня 2018 року № 638, № 639, від 8 серпня 2018 року № 642, № 643, від 10 серпня 2018 року № 640, № 641, судово-медичного цитологічного від 10 серпня 2018 року № 173, судово-медичного криміналістичного від 29 серпня 2019 року № 227, № 228, судово-психіатричного від 23 липня 2017 року № 367) та іншими письмовими доказами, зміст яких докладно відображено у вироку.
Умотивовуючи своє рішення про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК, суд зазначив, що знаряддя вчинення злочину (ніж), характер і локалізація тілесних ушкоджень (завдання удару в життєво важливий орган - грудну клітку), механізм їх спричинення тілесних ушкоджень свідчать про наявність у обвинуваченого умислу на позбавлення життя потерпілого.
Не погоджуючись із вироком суду, сторона захисту оскаржила його в апеляційному порядку, навівши у своїй скарзі доводи щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК.
У ході апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції, частково дослідивши докази, ретельно перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, змінив вирок суду першої інстанції, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 121 КК.
Обґрунтовуючи своє рішення, указаний суд, послався на показання допитаних під час апеляційного розгляду: засудженого ОСОБА_1, який свою вину у вчиненні злочину визнав частково, погодився із заподіянням потерпілому двох ножових поранень, однак заперечив наявність у нього умислу на вбивство потерпілого; експерта ОСОБА_6, який надав пояснення щодо висновку судово-медичної експертизи від 13 серпня 2018 року № 515 про характер, локалізацію та механізм заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень; а також показання потерпілого ОСОБА_2, який під час розгляду справи в суді першої інстанції показав, що в день подій він перебував у дворі обвинуваченого та останній несподівано заподіяв йому двох ударів ножем.