Постанова
іменем України
15 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 337/5839/18
провадження № 51-1612км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Наставного В. В., Слинька С. С.,
за участю:
секретаря судового
засідання Матвєєвої Н. В.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Запорожця О. В. на вирок Запорізького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2012 року за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 313, ч .1 ст. 317, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць з конфіскацією майна, звільненого умовно-достроково 2 вересня 2015 року з невідбутим строком 1 рік 7 місяців 10 днів,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 311 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 194 КК - на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 309 КК - на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 311 КК - на строк 2 роки. На підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначеноОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 в період часу з 13 листопада по 27 грудня 2018 року вчинив умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинене повторно, а також незаконне придбання та зберігання прекурсорів з метою виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин, вчинене повторно, за обставин детально викладених у вироку.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок суду в частині призначеного покарання скасував та ухвалив в цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 194 КК - на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 309 КК - на строк 2 роки, за ч. 2 ст. 311 КК - на строк 2 роки. На підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначивОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок суду залишив без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень в касаційній скарзі захисника не оспорюються. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.
Доводи захисника щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, суворості покарання, призначеного ОСОБА_1, а також істотного порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до вимог ст. 65 КК, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.