ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 жовтня 2020 року
м. Київ
cправа № 906/506/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: не з`явились,
відповідачів: не з`явились,
ОГП: Шекшеєва В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019
у справі № 906/506/18
за позовом Керівника Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
до:
1) Народицької селищної ради Житомирської області;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське"
про визнання незаконним та скасування рішення від 11.04.2018 № 773, визнання недійсним попереднього договору оренди землі від 01.05.2018 № 15, зобов`язання повернути земельну ділянку загальною площею 56,400 га,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2018 року Керівник Коростенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Народицької селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Норинцівське" про: визнання незаконним та скасування рішення Народицької селищної ради Народицького району Житомирської області від 11.04.2018 №773 "Про надання ТОВ "Норинцівське" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі площею 56,400 га із земель реформованого КСП ім. Горького на території Народицької селищної ради"; визнання недійсним попереднього договору оренди землі №15 від 01.05.2018, укладеного між Народицькою селищною радою та ТОВ "Норинцівське", зареєстрованого Народицькою селищною радою в реєстрі земель за №15 від 01.05.2018; зобов`язання ТОВ "Норинцівське" повернути земельну ділянку загальною площею 56,400 га, яка знаходиться на території Народицької селищної ради за межами населених пунктів, до земель резерву у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому одержано у користування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між відповідачами укладено попередній договір №15 від 01.08.2018 оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 56,4 га без розробленої та затвердженої землевпорядної документації, та за відсутності відповідного рішення селищної ради про затвердження проекту землеустрою на передачу земельної ділянки в оренду. Прокурор наголошує, що Народицька селищна рада вийшла за межі наданих їй повноважень, розпорядившись земельною ділянкою державної форми власності. Посилаючись на ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) прокурор вважає, що укладення між відповідачами попереднього договору не відповідає вимогам чинного законодавства, тому згаданий договір слід визнати недійсним та зобов`язати ТОВ "Норинцівське" повернути земельну ділянку до Народицької селищної ради.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.09.2018 (суддя Тимошенко О.М.) позов задоволено.
Місцевим господарським судом встановлено, що Народицькою селищною радою 11.04.2018 прийнято рішення №773 "Про надання ТОВ "Норинцівське" в оренду земельної ділянки та укладення попереднього договору оренди землі площею 56,40 га із земель реформованого КСП ім. Горького на території Народицької селищної ради", відповідно до п. 1 якого на період виготовлення проекту землеустрою та до укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки вирішено укласти попередній договір оренди земельної ділянки з ТОВ "Норинцівське" площею 56,40 га із земель реформованого КПС ім. Горького, на території Народицької селищної ради.
На підставі вказаного рішення, 01.05.2018 між Народицькою селищною радою (орендодавцем) та ТОВ "Норинцівське" (орендарем) укладено попередній договір оренди землі №15, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (землі резерву) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Народицької селищної ради, за межами населеного пункту с. Норинці.
За умовами вказаного договору в строкове платне користування строком з 01.05.2018 по 01.04.2019 передано земельну ділянку сільськогосподарського призначення (землі резерву) загальною площею 56,40 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Передача земельної ділянки загальною площею 56,40 га здійснена за актом приймання-передачі від 01.05.2018.
Разом з тим, відповідно до інформації відділу у Народицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області передана у користування земельна ділянка із земель реформованого КСП ім. Горького площею 56,40 га розташована за межами населеного пункту, згідно державної статистичної звітності форми 6-зем - категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, форма власності державна, статус земельних ділянок - землі резервного фонду (рядок 95 - земель запасу, гр.5), технічна документація із землеустрою не виготовлялась, нормативно - грошова оцінка вказаних земель не розроблялась.
Посилаючись на те, що: технічна документація на вказані землі відсутня, нормативно-грошова оцінка вказаних земель не розроблялась; законним розпорядником спірних земель є центральний орган виконавчої влади, а саме: Кабінет Міністрів України; відсутність у ТОВ "Норинцівське" на момент прийняття спірного рішення розробленої землевпорядної документації щодо надання земельної ділянки у користування на умовах оренди в силу положень ст. 123 Земельного кодексу України не створювало жодних підстав для прийняття рішення щодо передачі землі у користування, прокурор звернувся з даним позовом до суду.
Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 (колегія суддів у складі: Мельник О.В.- головуючий, Грязнов В.В., Розізнана І.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено, у зв`язку з тим, що прокурором не обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі, не наведено обставин нездійснення уповноваженим органом наданих йому повноважень у сфері земельних відносин та причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом владних повноважень. Крім цього, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів у підтвердження активної чи пасивної бездіяльності позивача щодо звернення до суду з відповідним позовом.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019 (колегія суддів у складі: Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.) постанову апеляційного господарського суду скасовано повністю, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування своєї позиції колегія суддів Верховного Суду зазначила, що апеляційний суд: не вказав правових підстав саме для відмови в позові в даному випадку, а не залишення позову без розгляду; не вказав, які інші заходи щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах міг вжити позивач, крім самостійної подачі позову з аналогічними позовними вимогами; не зазначив, якими саме доказами може підтверджуватися саме не виконання чи не належне виконання повноважень позивача щодо звернення до суду з відповідним позовом, тобто по суті повна бездіяльність з його подачі, і яким чином така бездіяльність може свідчити саме про наявність бажання позивача самостійно захищати інтереси держави. Поряд з цим, з постанови не вбачається чіткого висновку апеляційного суду щодо законності та обґрунтованості (чи навпаки) рішення місцевого суду по суті позовних вимог.
За результатами нового розгляду справи постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 (колегія суддів у складі: Петухов М.Г. - головуючий, Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) рішення місцевого господарського суду скасовано та ухвалено нове, яким позов залишено без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що як Кабінет Міністрів України, так і Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області мають право звертатися до суду з позовом, предметом якого є вимоги, заявлені у даній справі. Крім того, прокурором не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження того, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, як уповноважений орган не здійснював чи не належним чином здійснював захист інтересів держави в даному випадку. Також матеріали справи не містять повідомлення прокурора в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень) як Кабінету Міністрів України, так і Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором було визначено уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, однак не доведено пасивної поведінки вказаного органу та не повідомлено його про звернення до суду з даним позовом.
Не погоджуючись з вказаною постановою, Заступник прокурора Рівненської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції посилаючись на те, що останній дійшов помилкового висновку про доведеність підстав для представництва інтересів держави прокурором у даному випадку та щодо неповідомлення суб`єкта владних повноважень про звернення до суду з відповідним позовом.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги вказує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно зробив висновок, що уповноваженим органом держави на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, який має право звертатися до суду з позовом у даній справі, є як Кабінет Міністрів України, так і Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, оскільки відповідним органом є саме останній. Крім цього, починаючи з квітня 2018 року орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій, за захистом інтересів держави до суду не звертався, та, враховуючи обґрунтування про причини не звернення до суду, були усі підстави стверджувати про його не звернення в подальшому. Також матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про бажання позивача самостійно захистити порушені інтереси держави. Крім цього, поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що в описовій частині рішення місцевого господарського суду останній вказав про доведення прокурором факту інформування ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про представництво його інтересів та подання позову до суду згідно з листом № 88/4185 від 07.06.2018. При цьому позивач не заперечував про отримання листа прокурора про намір представництва його інтересів в суді.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.08.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 02.09.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2019 поновлено провадження у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 19.11.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2019 зупинено провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 поновлено провадження у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08.10.2020.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 15.08.2019 строк.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення прокурора, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного господарського суду, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять такого повідомлення.
Посилання Заступника прокурора Рівненської області у касаційній скарзі на те, що в описовій частині рішення місцевого господарського суду останній вказав про доведення прокурором факту інформування ГУ Держгеокадастру у Житомирській області про представництво його інтересів та подання позову до суду згідно з листом № 88/4185 від 07.06.2018 не приймаються до уваги, оскільки, по-перше, місцевий господарський суд зазначив вказану інформацію описуючи доводи відповіді на відзив, а не встановлюючи відповідний факт повідомлення. По-друге, апеляційний господарський суд, відповідно до положень ст. 269 ГПК України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами, яких (відповідно повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"), як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.