ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/1033/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 і ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2020 про повернення позовної заяви заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідачів: 1. Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; 2. Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд"; 3. Приватного підприємства "Альфін", про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У квітні 2020 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави (далі - прокурор) в особі Фонду державного майна України (далі - ФДМ України) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (далі - ПАТ "Українська інноваційна компанія"), Відкритого акціонерного товариства транспортного будівництва "Одестрансбуд" (далі - ВАТ "Одестрансбуд") та Приватного підприємства "Альфін" (далі - ПП "Альфін"), в якому просив:
- визнати недійсним укладений між ВАТ "Одестрансбуд" та Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (далі - АТ "Український інноваційний банк") договір купівлі-продажу від 08.04.1996 № 45/1 нежитлового приміщення загальною площею 1 842,6 м2, розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34 А;
- витребувати від ПП "Альфін" на користь ФДМ України частину нежитлового приміщення загальною площею 1 842,6 м2, розташованого за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34 А.
1.2. Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ФДМ України, прокурор зазначив про незаконне вибуття з державної власності гуртожитку за адресою: м. Одеса, проспект Адміральський, 34 А, та наголосив, що ФДМ України з 1996 року - моменту вибуття зазначеного об`єкта нерухомого майна, не вжив заходів для повернення його у власність держави, що свідчить про нездійснення останнім захисту державних інтересів.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2020 (суддя Літвінов С. В.) позовну заяву прокурора повернуто без розгляду.
Ухвалу обґрунтовано тим, що прокурором не доведено обставин нездійснення захисту інтересів держави у вигляді усвідомленої пасивної поведінки уповноваженого суб`єкта владних повноважень ФДМ України, окрім того, не доведено відсутність у ФДМ України наміру захищати інтереси держави та причин неподання ним відповідного позову до суду. Прокуратурою також не подано доказів щодо проведення будь-яких заходів, спрямованих на встановлення бездіяльності посадових осіб ФДМ України з приводу неналежного захисту інтересів держави або притягнення таких осіб до відповідальності. Судом не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання ФДМ України, який є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави.
2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 (колегія суддів: Таран С. В., Аленін О. Ю., Поліщук Л. В.) зазначену ухвалу залишено без змін.
3. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги
3.1. У касаційній скарзі прокурор посилається на порушення судами попередніх інстанцій приписів статті 1311 Конституції України, статей 53, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" і просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для розгляду по суті.
4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
4.1. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшло.
5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
5.1. Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
5.2. Згідно із частиною 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
5.3. Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
5.4. Відповідно до положень частин 3, 4 статті 53 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
5.5. Питання про представництво інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.