Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 904/920/19 (провадження № 12-60 гс 20)
15 вересня 2020 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду ухвалою від 15 вересня 2020 року повернула для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - транспортна компанія», ОСОБА_2 про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства та іпотечних договорів за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - транспортна компанія» на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30 вересня 2019 року.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 20 липня 2020 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вважаючи за необхідне відступити від викладеного в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77 гс 19), від 15 жовтня 2019 року у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264 гс 18), від 03 грудня 2019 року у справі № 904/10956/16 (провадження № 12-90 гс 19) (з урахуванням ухвали від 17 грудня 2019 у справі № 916/1731/18 (провадження № 12?207 гс 19)) висновку в частині стосовно того, що договори, укладені посадовою особою товариства без передбаченої статутом згоди загальних зборів, не порушують прав та інтересів учасників такого товариства незалежно від виконання учасником товариства одночасно функцій його директора або розміру частки учасника в статутному капіталі товариства.
2. Мотивуючи ухвалу, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що у справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанції дослідили та встановили, що позивач як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-транспортна компанія» з часткою в статутному капіталі 50% оскаржує спірні іпотечні договори, укладені від імені товариства як іпотекодавця ОСОБА_2 (що є директором та учасником Товариства), який діяв одночасно у власних інтересах як іпотекодержатель. За умовами спірних іпотечних договорів у випадку невиконання товариством зобов`язання з повернення позики у розмірі 2 600 000,00 грн ОСОБА_2 наділений правом безпосередньо на підставі викладеного в іпотечних договорах застереження звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно товариства, загальна вартість якого складає 52 576 559,00 грн.
3. З огляду на викладене видається очевидним, що укладення іпотечних договорів без згоди загальних зборів учасників товариства (по суті без згоди позивача) у будь-якому випадку стосується корпоративних прав та інтересів позивача як майнових, так і немайнових, а саме прав на участь в управлінні господарським товариством, на одержання частини прибутку (дивідендів) товариства, на отримання коштів при виході з товариства в розмірі вартості частки в майні товариства, а також права на частину активів у випадку ліквідації Товариства.
4. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що позбавлення учасника права оспорити правочин, вчинений з порушенням вимог закону, які спрямовані на забезпечення його права брати участь в управлінні господарським товариством при вирішенні суттєвих питань, може призвести до узаконення зловживань з боку інших учасників та/або директора товариства, вчинення ними будь-яких правочинів без винесення відповідних питань на загальні збори учасників та протиправного захоплення товариства чи його майна (рейдерства). Проте правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, вчинені від імені товариства, які є очевидно недобросовісними та призводять до порушення прав та інтересів одного з учасників.
5. Отже, у спорі, що розглядається, обраний позивачем спосіб захисту є найбільш ефективним, оскільки його застосування призведе до реального поновлення порушених прав та інтересів позивача, в підсумку буде спрямоване на забезпечення справедливості, добросовісності та розумності як загальних засад цивільного законодавства загалом, а також захист прав учасника корпоративних відносин від недобросовісної поведінки іншого учасника.
6. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що, підстави для оскарження учасником господарського товариства правочинів, вчинення яких згідно з вимогами закону та статуту не потребує винесення відповідного питання на вирішення загальних зборів учасників товариства, відсутні з огляду на те, що самі лише збитковість відповідного правочину та недобросовісність дій директора товариства не є достатньою підставою для висновку про безпосереднє порушення прав та інтересів учасників товариства. І саме в такому випадку достатньо ефективним може бути спосіб захисту у вигляді відшкодування збитків товариству його посадовою особою.
7. Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що справа передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю формування правової позиції щодо належного захисту прав учасників господарського товариства, частка яких у статутному капіталі становить 50%, на участь в управлінні цим товариством із забезпеченням принципу верховенства права, що має вирішальне значення для вирішення даного та подібних спорів.
8. Велика Палата Верховного Суду приймаючи рішення про повернення для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського у складі Верховного Суду цієї справи зазначила, що у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 315 ГПК України).
9. Отже, за змістом вищевказаних статей, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у с