Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 5017/1221/2012 (провадження № 12-49 гс 20)
15 вересня 2020 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду ухвалою від 15 веренся 2020 року повернула для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Овідіопольська районна державна адміністрація Одеської області, Компанія «Паррокс Корпорейшн Лімітед», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Віктор Д», Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Фінанс М», Компанія «Кіттеп Лімітед», про визнання недійсними рішень та статутів товариства за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22 січня 2020 року.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу погодитися з огляду на таке.
1. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 25 червня 2020 року передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вважаючи за необхідне відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду про застосування підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній з 17 червня 2018 року) щодо належного способу захисту корпоративних прав, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88 гс 19), та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові у цій справі № 5017/1221/2012, шляхом його уточнення.
2. Мотивуючи ухвалу колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що у своїй постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88 гс 19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків про те, що позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, статуту товариства чи змін до нього (якщо позовні вимоги зводяться до відновлення складу учасників товариства та їх часток, який існував до прийняття загальними зборами учасників товариства спірних рішень) не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» міститься вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю та відповідно до підпункту «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (у редакції, чинній з 17 червня 2018 року) належним способом захисту є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, а відповідачами за таким позовом є господарське товариство та учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.
3. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав про те, що, якщо рішення загальних зборів про розміри часток учасників, про виключення учасника з товариства не можна оскаржити до суду з огляду на неналежність цього способу захисту згідно з висновком Великої Палати, викладеними у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12?88 гс 19), виникає ситуація, за якої з одного боку існує чинне (не визнане судом недійсним) рішення загальних зборів учасників товариства, яке створює для кола осіб, яких воно стосується, певні правові наслідки та в силу презумпції його дійсності є підставою для проведення реєстраційних дій згідно з підпунктами «а», «б» пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а з іншого боку існує судове рішення про визначення розміру статутного капіталу та розміру часток учасників або про стягнення частки у статутному капіталі товариства, яке також є підставою для проведення реєстраційних дій згідно з підпунктами «д», «е» пункту 3 частини п`ятої статті 17 зазначеного Закону. Тобто існують два рішення: дійсне рішення органу управління товариства та чинне судове рішення, що набрало законної сили, які кожен окремо є підставами для проведення державної реєстрації змін до відомостей щодо товариства та можуть бути використані зацікавленими особами для державної реєстрації.
4. Обставини існування цих двох рішень, які фактично суперечать один одному та можуть використовуватися різними зацікавленими особами у своїх інтересах для державної реєстрації, на практиці спричинить наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань суперечливих відомостей, не буде сприяти відновленню в повному обсязі порушених прав учасників товариства та спричинить подання скарг та/або позовів на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора відповідно до статті 34 Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
5. З огляду на викладене Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що у випадку, коли підставою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про склад учасників, розмір статутного капіталу, розподілення його між учасниками, було рішення вищого органу управління товариства, учасник товариства у разі незгоди з таким рішенням, порушення цим рішенням його прав та інтересів може оскаржити це рішення до суду. При цьому одним зі способів захисту порушеного права має бути саме вимога про визнання цього рішення недійсним, що, крім іншого узгоджується з нормами пункту 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», які не були враховані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88 гс 19).
6. Велика Палата Верховного Суду приймаючи рішення про повернення для розгляду відповідній колегії Касаційного господарського у складі Верховного Суду цієї справи зазначила, що у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 315 ГПК України).
7. Відст