Окрема думка
судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
справа № 372/266/15-ц (провадження № 14-396 цс 19)
16 червня 2020 року
м. Київ
Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 , Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, Публічного акціонерного товариства «Європейський газовий банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олена Віталіївна, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Національний банк України, про визнання недійсними рішень органів державної влади та місцевого самоврядування, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, визнання недійсним договору іпотеки та витребування земельної ділянки за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 квітня 2017 року та рішення Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2017 року і постановою від 16 червня 2020 року касаційну скаргу частково задовольнила.
Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
1. Велика Палата Верховного Суду частково задовольняючи касаційну скаргу залишила без змін рішення Апеляційного суду Київської області від 20 червня 2017 року в частині відмови у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 30 вересня 2013 року № 2270, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» (далі - ПАТ «Європейський газовий банк»).
2. Свою позицію Велика Палата Верховного Суду обґрунтувала таким.
2.1. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)). Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а в разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).
2.2. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
2.3. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Тому не є ефективним способом захисту права власника для мети витребування ним його майна з чужого незаконного володіння оспорювання не тільки рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, але й договорів, інших правочинів щодо спірного майна та документів, що посвідчують відповідне право. Останні не є підставами набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності. Такою підставою є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
2.4. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що помилково вважати, що для ефективного захисту права власності власник має витребувати відповідне майно у кінцевого набувача після того, як визнає недійсним договір, на підставі якого це майно перейшло у володіння до вказаного набувача.
2.5. Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки саме з огляду на те, що визнання цього договору недійсним не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на спірну земельну ділянку та для її витребування. А власне таке витребування є метою власника.
3. Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що 30 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Європейський газовий банк» був укладений договір іпотеки земельної ділянки площею 9,0035 га, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 25 жовтня 2006 року серії ЯГ № 233833, на забезпечення кредитного договору від 30 серпня 2013 року № 741-300813 укладеного між ТОВ «Новітні технології міста» та ПАТ «Європейський газовий банк».
4. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2015 року у справі № 372/3374/15-ц в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Європейський газовий банк» в межах вартості предмета іпотеки звернуто стягнення на земельну ділянку, загальною площею 9,0030 га., що належить іпотекодавцю ОСОБА_1 .
5. На підставі вищезазначеного рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 листопада 2015 року власником зазначеної земельної ділянки стало ПАТ «Європейський газовий банк»
6. Відповідно до частини другої статті 373 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
7. Статтею 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
8. Згідно зі статтею 15 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) іпотека земельних ділянок здійснюється відповідно до цього Закону. Заборони та обмеження щодо відчуження і цільового використання земельних ділянок, встановлені Земельним кодексом України, є чинними при їх іпотеці.
9. Предметом іпотеки відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку» можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна, зокрема, за умов, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.
10. Предметом іпотеки відповідно до статті 5 Закону України «Про іпотеку» можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна, зокрема, за умов, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.
11. Оскільки лише власник володіє правом передати належне йому майно в іпотеку, що вимога позивача про визнання недійсним договору іпотеки від 30 вересня 2013 року № 2270, який було укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Європейський газовий банк» є належним способом захисту права власності та суд першої інстанції правомірно визнав цей договір недійсним.
12. Також відповідно до статті 1 ГПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) підприємства, установи, організації,