ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Британчука В. В., Єленіної Ж. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2020 року № 9901/852/18 (провадження № 11-1199заі19)
в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) про визнання протиправними дій та скасування рішення
Короткий виклад історії справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККС, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив:
- визнати протиправними дії ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання за критеріями професійної етики та доброчесності;
- зобов`язати ВККС завершити оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання за критеріями професійної етики та доброчесності;
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС від 28 вересня 2018 року № 1770/ко-18.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправними дії ВККС щодо виставлення оцінок за показниками кваліфікаційного оцінювання, окрім оцінок, здобутих за результатами іспиту, а рішення Комісії, прийняте на підставі оцінювання, вважає таким, що підлягає скасуванню.
На думку позивача, оцінювання відповідності судді займаній посаді відбувається не на підставі закону, а проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням з посади не відповідає європейським стандартам, тому дії, вчинені суб`єктом владних повноважень на проведення такого оцінювання, є протиправними.
Короткий зміст установлених обставин та рішення суду попередньої інстанції
Указом Президента України від 20 квітня 2011 року № 488/2011«Про призначення суддів» ОСОБА_1 призначено суддею Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області строком на п`ять років.
Відповідно до наказу Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 травня 2011 року № 38-к ОСОБА_1 зараховано до штату цього суду на посаду судді з 13 травня 2011 року.
Рішенням ВККС від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді за списком згідно з додатком 1; установлено черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання: перший етап - складення іспиту, другий етап - дослідження досьє та проведення співбесіди. Згідно з додатком 1 ОСОБА_1 включений до списку суддів, стосовно яких рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року призначено проведення кваліфікаційного оцінювання.
Рішенням ВККС від 29 березня 2018 року № 64/зп-18 затверджено кодовані результати складеного суддями 6 березня 2018 року анонімного письмового тестування та кодовані результати виконаного суддями цього ж дня практичного завдання в межах процедури кваліфікаційного оцінювання суддів, згідно з якими позивач за результатом анонімного письмового тестування набрав 65,25 бала, а за виконання практичного завдання - 68,5 бала. На етапі складення іспиту суддя загалом набрав 133,75 бала.
ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено показники критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Рішенням Комісії від 29 березня 2018 року № 64/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Іспит», складеного 6 березня 2018 року, зокрема судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , якого також допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Комісією проведено співбесіду із суддею, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.
Так, за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) позивач набрав 321,75 бала, за критерієм професійної етики - 135 балів, за критерієм доброчесності - 125 балів.
За результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 набрав 581,75 бала, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Ураховуючи викладене, Комісія дійшла висновку про невідповідність судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 займаній посаді та прийняла оскаржуване рішення від 28 вересня 2018 року № 1770/ко-18, яким вирішила:
- визнати, що суддя Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 581,75 бала;
- визнати суддю Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;
- внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 .
Вважаючи рішення ВККС від 28 вересня 2018 року № 1770/ко-18 протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 3 жовтня 2019 року закрив провадження в цій справі щодо позовних вимог про скасування рішення ВККС від 28 вересня 2018 року № 1770/ко-18 у частині вирішення питання про внесення до ВРП подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 .
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 3 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив із того, що оскаржуване рішення Комісії від 28 вересня 2018 року № 1770/ко-18 у частині визначення результатів кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 та висновків про невідповідність його займаній посаді відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, є обґрунтованим та пропорційним.
Кваліфікаційне оцінювання проводив повноважний склад членів ВККС, рішення підписали усі члени ВККС, які брали участь у кваліфікаційному оцінюванні та в його ухваленні, рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
При цьому суд першої інстанції зауважив, що оскільки набрана позивачем кількість балів є меншою за 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання за всіма критеріями, то висновок ВККС про невідповідність судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 займаній посаді є таким, що відповідає вимогам закону.
Водночас, надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 про відсутність підстав для проведення кваліфікаційного оцінювання, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що не вбачає протиправності в діях ВККС щодо здійснення оцінювання ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді в частині оцінювання за критеріями професійної етики та доброчесності. Мета, процедура та правові наслідки кваліфікаційного оцінювання суддів чітко визначені та врегульовані Конституцією України, законами України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1402-VІІІ) та від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII). Положення цих законів, що регулюють спірні правовідносини, є зрозумілими, точними і передбачуваними.
Не погодившись із таким рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначав, що рішення Касаційного адміністративного суду складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з неповним з`ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі стверджував, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов помилкового висновку про те, що рішення ВККС від 28 вересня 2018 року № 1770/ко-18 є вмотивованим.
Зокрема, ОСОБА_1 зауважив, що вказане рішення ВККС, окрім посилання на визначені законом підстави проведення кваліфікаційного оцінювання суддів загалом, а також відомостей про суму балів, які позивач набрав за кожним з критеріїв із зазначенням засобів установлення показників відповідності цим критеріям, не містить жодних мотивів, за яких відповідач дійшов висновку про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді судді. Мотивувальна частина оскаржуваного рішення ВККС фактично зводиться до констатації відповідачем балів, набраних позивачем за критеріями кваліфікаційного оцінювання, без наведення обґрунтування їх розмірів чи причин виставлення.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила частково, рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року скасувала та закрила провадження у справі.
Основні мотиви, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду проаналізувала положення статей 83, 88 Закону № 1402-VIII, статей 1, 3 Закону № 1798-VIII, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджене рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 та Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затверджений рішенням Комісії від 4 листопада 2016 року № 144/зп-16, та констатувала, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар`єри судді, є обов`язковим для виконання, викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
На думку більшості суддів Великої Палати Верховного Суду, рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
Оскільки процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного» провадження.
Зважаючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення буде переглянуте ВРП.
З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційного оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватись щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
Крім того, оскільки рішенням ВРП від 19 грудня 2019 року № 3551/0/15-19 відмовлено у задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України через невмотивованість рішення Комісії від 28 вересня 2018 року № 1770/ко-18, більшість суддів Великої Палати Верховного Суду дійшли висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року і закриття провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС.
Підстави і мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини третьої статті 34 КАСсуддя, не згодний із судовим рішенням, може письмово викласти свою окрему думку.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 убачається, що предметом позову в цій справі є, зокрема, визнання протиправним та скасування рішення Комісії від 28 вересня 2018 року № 1770/ко-18 про невідповідність судді Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 займаній посаді, а також про рекомендацію ВРП розглянути питання про звільнення його з посади судді зазначеного суду.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 стосовно тлумачення частини другої статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України)