РІШЕННЯ
Іменем України
13 жовтня 2020 року
Київ
справа №9901/83/19
провадження №П/9901/83/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Кашпур О. В., Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,
за участі:
секретаря судового засідання Лещенко Т. П.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та нечинним рішення, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), Громадської ради міжнародних експертів (далі - ГРМЕ) з вимогами:
1) визнати ухвалене на спеціальному засіданні 21 січня 2019 року рішення ВККС та ГРМЕ про те, що для визнання кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що відповідає критеріям, визначеним статтею 8 Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", не вистачило установленої цією статтею кількості голосів;
2) визнати кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що припинив участь в оголошеному комісією 02 серпня 2018 року конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду" (далі - Рішення) - протиправним і нечинним повністю;
3) зобов`язати ВККС і ГРМЕ на своєму спеціальному засіданні вирішити питання про відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям, визначеним статтею 8 Закону України від 7 червня 2018 року № 2447-VIII "Про Вищий антикорупційний суд" (далі - Закон № 2447-VIII) та про його подальшу участь в оголошеному ВККС 02 серпня 2018 року конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у рішенні.
Вимоги мотивував тим, що зміст Інформаційної записки Голови ГРМЕ сера ОСОБА_5, підготовленої щодо кандидата ОСОБА_1, не відповідає вимогам частини четвертої статті 8 Закону № 2447-VIII та доводить те, що ГРМЕ вийшла за межі своїх повноважень, використала у своїй роботі недостовірну і неперевірену інформацію, діяла недобросовісно.
Із посиланням на Інформаційну записку позивач, серед іншого, пояснив, що дисциплінарне стягнення, застосоване до нього за рішенням ВККС від 09 лютого 2016 року, він відбув і воно погашене 09 лютого 2017 року; дисциплінарне стягнення стосувалося розгляду адміністративних справ у 2014-2015 роках і не мало ніякого відношення до кримінальних проваджень.
На думку позивача, недобросовісність дій ГРМЕ полягає в тому, що вона, припинивши його участь у конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду, у такий спосіб повторно застосувала до нього захід дисциплінарного характеру за те саме порушення. З погляду позивача, такий підхід суперечить частині сьомій статті 109 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII). Додав також, що жодного рішення дисциплінарного органу від 19 лютого 2018 року щодо притягнення його (позивача) до дисциплінарної відповідальності не існує, про що він повідомив у своєму запиті від 18 січня 2019 року та під час засідання 21 січня 2019 року. Стверджує, що ГРМЕ формально, неуважно поставилася до встановлення фактів, на які вона (ГРМЕ) посилається як на підставу своїх сумнівів. На засіданні 21 січня 2019 року з`ясувалося, що мова йшла про рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 вересня 2018 року про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення. Однак, як зауважив позивач, Вища рада правосуддя (далі - ВРП, Рада) своїм рішенням від 10 січня 2019 року скасувала це рішення дисциплінарного органу і закрила дисциплінарну справу через відсутність в його діях складу дисциплінарного проступку.
Стосовно "сумнів щодо практичних навичок Кандидата", про які мовиться в Інформаційній записці ГРМЕ, позивач зазначив, що такого критерію частина четверта статті 8 Закону № 2447-VІІІ не передбачає. У цьому зв`язку наголосив, що наявність знань і практичних навичок визначається насамперед за результатами такого етапу кваліфікаційного оцінювання як "Іспит", який він успішно склав.
Щодо другого пункту (питання) згаданої Інформаційної записки зауважив, що судове рішення у цивільній справі, яке було предметом обговорення на засіданні ВККС і ГРМЕ, набрало законної сили. Крім того, наразі на розгляді ВРП перебуває його скарга на рішення Другої дисциплінарної палати Ради стосовно порушення правил підсудності при розгляді вказаної справи. Під час засідання відповідачі не пояснили, як їхня незгода з процесуальними рішеннями в конкретній цивільній справі співвідноситься із їхніми сумнівами "щодо доброчесності та практичних навичок Кандидата". У цьому зв`язку позивач звернув увагу на те, що частина четверта статті 8 Закону № 2447-VIII пов`язує критерій "доброчесність" виключно із питаннями щодо майна кандидата і членів його сім`ї, та не має будь-якого відношення до ухвалення кандидатом певного судового рішення або іншого акту поведінки (вчинку).
З приводу третього пункту Інформаційної записки ГРМЕ зазначив, що вони є свавільними та вигаданими, адже такого критерію як "надійність" частина четверта статті 8 Закону № 2447-VIII не містить. Зауважив також, що за змістом оголошеної частини Рішення відповідачі обговорювали питання про його (позивача) відповідність "критеріям, визначеним статтею 8 Закону № 2447-VIII", тоді як за змістом частини п`ятої статті 8 Закону № 2447-VIII на спеціальному спільному засіданні ВККС та ГРМЕ розглядається питання відповідності будь-якого кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду винятково критеріям, зазначеним в частині четвертій цієї статті.
Окрім того, позивач вважає, спеціальне засідання ВККС та ГРМЕ відбулося з порушенням вимог Регламенту ВККС, затвердженого рішенням Комісії від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 із змінами, внесеними рішеннями ВККС, зокрема й від 11 січня 2019 року № 6/зп-19 (далі - Регламент), прояви якого вбачає в тому, що якщо порівняти умови конкурсу, в яких перебували він та інші кандидати на посаду судді, а також умови в яких проводилося засідання (за його участі) з членами ГРМЕ і ВККС, то він мав набагато менше часу на те, щоб надати вичерпні пояснення по суті поставлених йому питань); додав також, що йому не надали повного тексту спірного Рішення на дату звернення з цим позовом до суду.
Ухвалою від 25 лютого 2019 року суд відкрив провадження у справі за вказаним позовом і призначив її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
ВККС подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що спірне Рішення прийнято на спільному засіданні ВККС та ГРМЕ за наслідками обговорення інформаційної записки щодо позивача. Зазначені в цьому документі відомості в сукупності дали підстави для обґрунтованого сумніву у відповідності кандидатури ОСОБА_1 критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII.
На думку відповідача, спірне Рішення прийнято відповідно до вимог Закону № 2447-VIII і з дотриманням встановленої процедури, тому немає підстав для задоволення позовних вимог.
На судовому засіданні 13 жовтня 2020 року позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові.
ВККС повідомлена про розгляд справи належним чином, проте її представник на судове засідання (у визначені судом дату та час) не з`явився. Заслухавши думку позивача, зваживши також на те, що в матеріалах справи є письмовий відзив відповідача на позовну заяву, а також матеріали досьє кандидата на посаду судді, на яких основується Рішення, колегія суддів ухвалила продовжити розгляд справи без участі представника Комісії.
Суд заслухав пояснення позивача, дослідив матеріали справи, зокрема технічний запис спеціального засідання Комісії та ГРМЕ 21 січня 2019 року, та встановив таке.
Рішенням від 02 серпня 2018 року № 186/зп-18 ВККС оголосила конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, з яких 12 посад - посади суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.
ОСОБА_1 виявив намір взяти участь у цьому конкурсі, тож звернувся до Комісії із заявою від 07 вересня 2018 року про допуск до участі у ньому (як суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років).
За наслідками розгляду цієї заяви ВККС (у колегіальному складі) ухвалила рішення від 26 жовтня 2018 року № 270/вс-18, яким відмовила ОСОБА_1 у допуску до участі в конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду. Відмову мотивувала тим, що Третя дисциплінарна палата ВРП рішенням від 19 вересня 2018 року № 2929/3дп/15-18 притягнула ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосувала дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.
З посиланням на пункт 3 частини першої статті 110, частину сьому статті 109 Закону № 1402-VIII Комісія зазначила, що ОСОБА_1 має непогашене дисциплінарне стягнення, тому не може брати участь у конкурсі на зайняття посади судді.
Рішення Комісії колегіальному складі про відмову у допуску ОСОБА_1 до участі в конкурсі ВККС переглянула у пленарному складі, відтак ухвалила рішення від 06 листопада 2018 року № 300/вс-18, яким скасувала рішення Комісії від 26 жовтня 2018 року № 270/вс-18 і допустила ОСОБА_1 до участі в конкурсі на зайняття посади судді Вищого антикорупційного суду.
Коли ухвалювала таке рішення, ВККС взяла до уваги дві обставини: перша - це те, що позивач оскаржив рішення Третьої дисциплінарної палати ВРП від 19 вересня 2018 року № 2929/3дп/15-18 до Ради, а таке оскарження, за правилами частини четвертої статті 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), зупиняє застосування дисциплінарного стягнення; а інша - та, що за рішенням ВРП від 23 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді за власним бажанням. На цій підставі ВККС дійшла висновку, що на день подання заяви про участь у конкурсі і станом на 26 жовтня 2018 року не було підстав застосовувати до ОСОБА_1 наслідків та обмежень щодо участі в конкурсі на зайняття вакантної посади в іншому суді на підставі частини сьомої статті 109 Закону № 1402-VIII.
Рішенням від 27 грудня № 325/зп-18 ВККС затвердила результати іспиту, складеного під час кваліфікаційного оцінювання. На цьому етапі ОСОБА_1 набрав 151,75 балів, тож тим самим рішенням його допущено до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання - "Дослідження досьє та проведення співбесіди".
У рамках цього етапу ГРМЕ, розглядаючи кандидатуру позивача на посаду судді Вищого антикорупційного суду, надіслала йому перелік питань з приводу його професійної діяльності на посаді судді. Питання, які зацікавили членів ГРМЕ стосувалися результатів аудиту, який проводила Державна судова адміністрація України в Уманському міськрайонному суді Черкаської області у червні 2016 року та причетності ОСОБА_1 до порушень, які виявлено внаслідок цього аудиту; висновку Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) від 06 березня 2018 року щодо автоматизованого розподілу справи № 705/4148/15-ц та її розгляд ОСОБА_1 ; розгляду ОСОБА_1 справи за позовом своєї (на той час) колеги, судді того самого суду (Уманського міськрайонного суді Черкаської області) ОСОБА_3 про надання дозволу на тимчасовий виїзд за межі України малолітньої дитини без згоди батька, з порушенням вимог процесуального закону.
За наслідками розгляду питання про відповідність кандидатури ОСОБА_1 критеріям, визначеним у частині четвертій статті 8 Закону № 2447-VIII Голова ГРМЕ сер ОСОБА_5 вирішив, що існує обґрунтований сумнів щодо відповідності позивача цим критеріям, який в Інформаційній записці пояснив так: " 1) 09 лютого 2016 року кандидату ОСОБА_1 ВККС винесла догану за неналежну затримку у веденні суддівської практики. Кандидат прийняв це рішення. 19 лютого 2018 року ОСОБА_1 знову винесено догану за подібну затримку (як зазначено в Інформаційні записці, через недогляд ГРМЕ кандидату не поставили цього питання). Затримка у веденні суддівської практики викликає обґрунтований сумнів щодо практичних навичок кандидата; 2) ОСОБА_1 ухвалив рішення, де інший суддя ( ОСОБА_3 ) з того самого суду залучений як сторона у справі. ОСОБА_1 твердить, що не знав цього, хоча її ім`я згадується у справі і воно не є типовим. Також кандидат доводить, що положення Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (щодо визначення підсудності) Уманський міськрайонний суд трактує так, що вони не стосуються спорів у сімейних правовідносинах, а лише професійної діяльності судді. Це питання розглядала ВККС і відповідь кандидата викликає обґрунтований сумнів щодо його доброчесності і практичних навиків; 3) з огляду на розмір суду його твердження про те, що він не знав про факти, викладені у звіті Державної судової адміністрації, зумовлюють обґрунтовані сумніви у його надійності".
Відтак на підставі статті 8 Закону № 2447-VIII та підпункту 4.11.5 пункту 4.11 розділу IV Регламенту ГРМЕ ініціювала розгляд на спільному засіданні питання про відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII.
09 січня 2019 року зазначене питання було обговорене на засіданні ГРМЕ і, як видно з протоколу № 7 загальних зборів членів цієї формації, вони одноголосно проголосували за те, щоб кандидатуру позивача розглянути на спеціальному спільному засіданні, оскільки у членів ГРМЕ є сумніви щодо відповідності його особи критеріям, зазначеним в статті 8 Закону № 2447-VIII.
21 січня 2019 року ВККС у пленарному складі та член ГРМЕ розглянули на спеціальному спільному засіданні питання про відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII, та ухвалили підсумкове кінцеве рішення від 21 січня 2019 року № 60/вс-19 (Рішення), у якому констатували:
1) рішення про те, що кандидат на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 відповідає критеріям, визначеним частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII, не набрало установленої цією статтею кількості голосів;
2) визнати кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 таким, що припинив участь в оголошеному Комісією 02 серпня 2018 року конкурсі на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
У Рішенні зазначено також, що ОСОБА_4 призначений на посаду судді Уманського міськрайонного суду Указом Президента України від 24 лютого 2012 року № 286/2012 і обіймав цю посаду до жовтня 2018 року. ВРП рішенням від 23 жовтня 2018 року № 3231/0/15-18 звільнила його з посади судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області за власним бажанням і зараз він офіційно є безробітним.
Рішенням від 09 лютого 2016 року № 381/дп-16 ВККС притягнула суддю ОСОБА_1 (коли він ще обіймав цю посаду) до дисциплінарної відповідальності за порушення строків розгляду справи та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді догани. Наступне дисциплінарне стягнення за аналогічне порушення (за безпідставне затягування впродовж року розгляду справи № 705/4432/15-ц, зволікання протягом місяця з виготовленням умотивованого судового рішення від 08 серпня 2016 року в цій справі) наклала на ОСОБА_1 . Третя дисциплінарна палата ВРП рішенням від 10 вересня 2018 року № 2929/3дп/15-18.
Рішення цього дисциплінарного органу ОСОБА_1 оскаржив до ВРП, яка його скасувала своїм рішенням від 10 січня 2019 року № 62/0/15-19. За цим рішенням ВРП визнала, що строк розгляду справи справді був не дотриманий, як і те, що було зволікання із виготовленням судового рішення, але настання цих порушень зумовили об`єктивні причини.
Далі у Рішенні повідомляється, що позивач 07 лютого 2017 року розглянув цивільну справу, стороною у якій була ОСОБА_3, суддя того самого суду. Суд під головуванням ОСОБА_1 позов задовольнив і надав згоду на вивезення малолітньої дитини за кордон без згоди батька. ОСОБА_1, коли постановив таке рішення, не виконав вимог ЦПК України щодо обов`язку судді звернутися до суду вищої інстанції для визначення підсудності справи, оскільки однією із сторін була суддя цього суду.
За текстом Рішення, ОСОБА_1, пояснюючи свою позицію (роль) як судді у цій справі в аспекті виконання в описаній правовій ситуації вимог статті 108 ЦПК України вдався до власної інтерпретації таких понять процесуального закону як правовий статус "суду" або "судді цього суду" для того, щоб виправдати підсудність розгляду цієї справи суду, від імені якого він здійснив її розгляд.
Комісія не погодилася з таким підходом позивача до застосування норм процесуального закону і виснувала, що позаяк на дату звернення до суду з позовом (справа № 705/47/17) ОСОБА_3 була суддею Уманського міськрайонного суду, правила статті 108 ЦПК України підлягали беззастережному застосуванню.
У Рішенні згадується також і те, що в червні 2016 року Державна судова адміністрація України здійснила аудит відповідності окремих питань в Уманському міськрайонному суді Черкаської області, за результатами якого підготувала доповідь. У цій доповіді зафіксовано, що впродовж з 1 січня 2015 року по 31 березня 2016 року (тоді ОСОБА_1 ще працював суддею цього суду) у 48 365 випадках було втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, через що розподіл справ не здійснювався випадково.
Щодо порушення порядку автоматизованого розподілу справ в Уманському міськрайонному суді та пояснень позивача стосовно цього Комісія у спірному Рішенні зауважила, що з цього приводу ГРМЕ не висловила застережень.
Водночас у Рішенні виокремлено, що під час спеціального засідання з`ясувалися інші обставини, які викликають обґрунтований сумнів щодо кандидата. Зокрема, звертається увага на те, що згідно з листом архівного відділу Печенізької районної державної адміністрації Харківської області і відомостями анкети ОСОБА_1 мав представницький мандат депутата Печенізької селищної ради Харківської області з 2006 по 2010 роки, наявність якого, як вважає відповідач, суперечить вимогам частини четвертої статті 7 Закону 2447-VIII та перешкоджає призначенню на посаду судді Вищого антикорупційного суду.
Відповідно до підпункту 4.11.10 пункту 4.11 розділу IV Регламенту за підсумками спеціального спільного засідання у відповідь на винесене на голосування Комісії та ГРМЕ питання: "Чи відповідає кандидат критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII ?" було встановлено, що рішення щодо відповідності кандидата критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону № 2447-VIII, не набрало установленої кількості голосів.
Не погодившись з таким Рішенням, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Відповідаючи на порушенні в позовній заяви вимоги, суд виходить з досліджених у цій справі фактичних обставин та зумовленого ними нормативного регулювання спірних правовідносин.
Згідно з частиною другою статті 33 Закону № 1402-VIIІ суддею Вищого антикорупційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у Вищому антикорупційному суді, а також відповідає іншим вимогам, встановленим законом.