ПОСТАНОВА
Іменем України
13 жовтня 2020 року
Київ
справа №813/1984/16
адміністративне провадження №К/9901/28208/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 (суддя - Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 (головуючий суддя - Гулид Р.М., судді: Кузьмич С.М., Улицький В.З.) у справі № 813/1984/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі м. Львова) від 04.09.2015 № 0001121701 та № 0000201701.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що при розрахунку загальної суми від здійснення позивачем операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців, перевіряючими не було відраховано з цієї суми податок на додану вартість, як того вимагає пункт 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, внаслідок чого відповідач дійшов помилкового висновку про перевищення позивачем встановленої цією нормою граничної суми у розмірі 300000 грн., що свідчить про необґрунтованість прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 04.09.2015 №0001121701 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 69473,75 грн. Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 04.09.2015 № 0000201701 суди виходили з того, що компетенція щодо застосування штрафної санкції, передбаченої частиною другою статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", на момент виникнення спірних правовідносин, належала Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що є самостійною юридичною особою. Крім того, зазначили, що відповідно до пункту 8 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2013 №790, рішення про застосування фінансових санкцій до суб`єкта підприємницької діяльності за порушення норм Закону складається за формою згідно з додатком до цього Порядку. Всупереч наведеному, відповідачем протиправно прийнято податкове повідомлення-рішення за формою "С", а не рішення про застосування фінансових санкцій, винесення котрого не належить до компетенції відповідача.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Франківському районі м. Львова оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.09.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх доводів відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема пункту 181.1 статті 181, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України та зазначає, що при вирішенні питання про необхідність обов`язкової реєстрації платником податку на додану вартість та при визначенні податкового зобов`язання з податку на додану вартість податковий орган не повинен зменшувати показник доходу, одержаного позивачем, на суму податку на додану вартість, сплачені ним у складі придбаних товарів.
Щодо форми рішення про застосування штрафних санкцій за порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" відповідач зазначає, що з 01.01.2011 з набранням чинності Податковим кодексом України у контролюючого органу відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, яким можуть бути визначені грошові зобов`язання.
Позивач не скористався своїм правом і не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Франківському районі м. Львова проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, про що складено акт від 13.08.2015 №639/17-01/ НОМЕР_1 .
За наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 181.1 статті 181, пункту 183.2 статті 183, пункту 185.1 статті 185, підпункту 202.1 статті 202, пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість на загальну суму 54627,00 грн.
Підставою для таких висновків слугувало те, що ФОП ОСОБА_1 в період з 01.03.2013 по 28.02.2014 перевищено встановлену пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців, які передують 01.03.2014 в розмірі 318535,87 грн. У зв`язку з цим у платника виник обов`язок подати реєстраційну заяву до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням до 10.03.2014, та нараховувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість і подавати податкову звітність до контролюючого органу у порядку та в строки, визначені законодавством.
Також, відповідно до акту перевірки встановлено реалізацію позивачем алкогольних виробів за ціною, нижче від регульованих. Зокрема, різниця між регульованою ціною та ціною продажу склала: 17.06.2014 - 1,52 грн. та 01.08.2014 - 4,40 грн. Загальна різниця суми реалізації алкогольних напоїв за ціною, нижче ніж регульовані склала 5,92 грн. Вказаним позивач порушив вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв".
На підставі акту перевірки відповідачем 04.09.2015 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№0001121701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 69473,75 грн., в тому числі 54627,00 грн. за основним платежем 14846,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.;
№ 0000201701 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10000,00 грн.
Згідно з пунктом 181.1. статті 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
Відповідно до пункту 183.2. статті 183 Податкового кодексу України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Пунктом 183.10. статті 183 Податкового кодексу України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
З урахуванням наведених норм, якщо особа, у якої обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг за останні 12 місяців перевищив 300000 грн., не подала до органу державної податкової служби заяву, то обов`язок нарахування та сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість у такої особи виникає з дня, наступного за граничним днем, який встановлений для подання заяви, тобто з 11 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 300000 грн.
Вирішуючи даний спір судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 та накладних постачальників, які є платниками податку на додану вартість, для визначення сум поставок протягом 12 послідовних календарних місяців за період з 01.03.2013 року по 28.02.2014, загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг становила 265446,56 грн.
При цьому, при розрахунку загальної суми від здійснення позивачем операцій з поставки товарів (послуг) протягом останніх 12 календарних місяців, контролюючим органом не відраховано від суми в розмірі 318535,87 грн. податок на додану вартість, як того вимагає пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України, внаслідок чого відповідач дійшов помилкового висновку про перевищення позивачем встановленої цією нормою граничної суми у розмірі 300 000 грн.
За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що ФОП ОСОБА_1 не було допущено перевищення встановленої пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України загальної суми від здійснення своєї господарської діяльності, що підлягає оподаткуванню, оскільки загальна нарахована (сплачена) на користь позивача сума протягом останніх 12 календарних місяців від здійснення підприємницької діяльності склала 265446,56 грн. (без урахування ПДВ), тобто є менше 300000 грн., що свідчить про необґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.09.2015 №0001121701.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 04.09.2015 №0001121701 є правильним та підлягає залишенню без змін.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.09.2015 № 0000201701 Верховний Суд вважає за необхідне зазначити наступне.