ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 804/3500/16
адміністративне провадження № К/9901/35353/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2016 (суддя - Захарчук-Борисенко Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді: Баранник Н.П., Щербак А.А.) у справі № 804/3500/16.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Дніпропетровська ОДПІ) від 24.05.2016 №0003701700;
визнати протиправним та скасувати рішення №0003711700 від 24.05.2016;
визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмку) від 24.05.2016 №Ф-0003721700.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_1 зазначає, що здійснення спірних господарських операцій підтверджено первинними документами. Вважає, що наявність певних недоліків в оформленні актів виконаних робіт не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій. Відсутність у контрагентів позивача трудових та матеріально-технічних ресурсів не позбавляє права на формування податкового кредиту; законодавством не передбачено обов`язку платника податків перевіряти достовірність даних, які вказують контрагенти.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Дніпропетровської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, військового збору за період з 01.01.2014 по 31.12.2015.
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 22.04.2016 №87/1304/ НОМЕР_1, в якому відображено висновки про наступні порушення:
пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності суму 51071,84 грн. у тому числі по періодам: за 2014 рік на 20698,92 грн., за 2015 рік на 30382,92 грн.
пункту 2 статті 7, пункту 11 статті 8 розділу 3 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-6, пункту 3.2. Порядку Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013, № 454 "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.09.2013 № 1628/24160, в результаті чого занижено суму єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 31571,45 грн.
На підставі названого акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.05.2016 №0003701700, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатом річного декларування у розмірі 76622,76 грн., в тому за основним платежем в розмірі 51081,84 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 25540,92 грн.; рішення №0003711700 від 24.05.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1937,82 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмку) від 24.05.2016 №Ф-0003721700 на суму 31571,45 грн.
Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку з огляду на непідтвердження факту здійснення господарський операцій між ФОП ОСОБА_1 та контрагентами ТОВ "Планум" та ТОВ "Містеріо", оскільки згідно фінансового звіту цих підприємств на підприємстві відсутнє торгівельне обладнання, основні засоби, складські приміщення та матеріальні ресурси, що свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Щодо господарських правовідносин позивача та ТОВ "Елізет", в матеріалах справи наявний акт №285 від 30.11.2015 щодо оперативної оренди напівпричепа, проте згідно даного акта неможливо його ідентифікувати, відсутні докази отримання та використання напівпричепа у власній господарській діяльності. Відсутні транспортні документи на підтвердження фактичного перевезення ТМЦ позивача.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначає для платника податків обов`язок вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.
За змістом підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.
Так, за правилами пунктів 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.