ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
13 жовтня 2020 року
справа № 120/2309/19-а
адміністративне провадження № К/9901/16863/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
при секретарі судового засідання Статілко Ю. С.
за участю представників
позивача - Пінтова В. В., адвоката за ордером від 12 жовтня 2020 року,
відповідача 1 - Шуневич-Христенко В. В. в порядку само представництва,
відповідача 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби України
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року у складі судді Поліщук І. М.,
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року у складі суддів Франовської К. С., Кузьменко Л. В., Совгири Д. І.,
у справі №120/2309/19-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАІСА-СЕРВІС"
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Вінницькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КАІСА-СЕРВІС" (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося в суд з позовом до Державної податкової служби України (далі - перший відповідач у справі), Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - другий відповідач у справі) про визнання протиправною бездіяльності Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Вінницькій області по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму від`ємного значення податку, непогашеного та задекларованого позивачем у рядку 24 податкової декларації з ПДВ, у розмірі 136490,00 грн в системі електронного адміністрування податку на додану вартість та зобов`язання Державну податкову службу України та Головне управління ДПС у Вінницькій області збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму від`ємного значення податку, непогашеного та задекларованого позивачем у рядку 24 податкової декларації з ПДВ, у розмірі 136490,00 грн.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року позов Товариства задоволено, визнано протиправною бездіяльність Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Вінницькій області по незабезпеченню автоматичного збільшення суми, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН на суму від`ємного значення податку, непогашеного та задекларованого позивачем у рядку 24 податкової декларації з ПДВ, у розмірі 136490,00 грн в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зобов`язано Державну податкову службу України та Головне управління ДПС у Вінницькій області збільшити в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН на суму від`ємного значення податку, непогашеного та задекларованого позивачем у рядку 24 податкової декларації з ПДВ, у розмірі 136490,00 грн.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишено без задоволення, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року - без змін.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в період проведення ДФС України процедур, пов`язаних із запровадженням та удосконаленням системи електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстрація Товариства як платника податку на додану вартість була анульована на підставі рішення Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області №6 від 18 жовтня 2013 року, яке в подальшому скасоване постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року у справі 802/1222/14-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року.
Суди попередніх інстанцій визнали, що саме в зв`язку з тим, що в період запровадження системи електронного адміністрування ПДВ реєстрація Товариства як платника ПДВ анулювала, після відновлення його реєстрації та відкриття йому електронного рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, позивач був позбавлений права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, складання податкових накладних та не міг подавати податкову звітність з податку на додану вартість, в силу того, що показник суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних дорівнював нулю.
Суди встановили, що остання податкова декларація з податку на додану вартість подана Товариством за період жовтень 2013 року, а тому сума, на яку позивач мав право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, до анулювання його реєстрації як платника ПДВ, становила 136 490 грн.
Суди попередніх інстанцій вважають, оскільки відновлення реєстрації Товариства як платника ПДВ відбулось лише у вересні 2017 року, тобто уже в період функціонування системи електронного адміністрування ПДВ в штатному режимі, тому відповідний показник суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягав відновленню і у відповідній системі електронного адміністрування ПДВ.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції Державна податкова служба України подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2020 року у справі №120/2309/19 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зокрема, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (стаття 43, пункт 200.1-8 статті 200-1 Податкового кодексу України, пункт 27 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569) у подібних правовідносинах.
Відповідач зазначає, що нормами пункту 200-1 ПК України та Порядком № 569 не визначено порядку збільшення реєстраційної суми в системі електронного адміністрування ПДВ суб`єкта господарювання, реєстрацію платником ПДВ якого було анульовано рішенням органу ДФС, а потім таке рішення було скасовано. Тобто відсутні загальні правила відновлення автоматичного обліку показників в СЕА ПДВ після скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.
Порядок відновлення закритого чи відкриття нового рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ може бути визначений у самому судовому рішенні. Зважаючи на те, що платник відкрив новий електронний рахунок лише в 2017 році, тобто, з боку ДФС відсутнє порушення прав платника щодо закриття або відновлення рахунку, то в даній категорії справи застосовується індивідуальний підхід щодо відновлення показників в системі електронного адміністрування ПДВ.
Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення частини третьої статті 242, частини четвертої статті 246 КАС України, оскільки в мотивувальних частинах судових рішень не навели жодного обґрунтування, що доводи позивача є правильними, а відповідача хибними.
За позицією відповідача, суди попередніх інстанцій не взяли до уваги те, що система електронного адміністрування ПДВ працює виключно в автоматичному режимі та на підставі алгоритмів, розроблених ДФС України відповідно до статті 200-1 Податкового кодексу України та порядку № 569 і не допускає ручного втручання в її роботу.
ДПС України, враховуючи те, що платник відкрив новий електронний рахунок лише в 2017 році, вважає, що з боку ДФС відсутнє порушення прав платника щодо закриття або відновлення рахунку, тому в даній категорії справи застосовується індивідуальний підхід щодо відновлення показників в системі електронного адміністрування ПДВ. Відповідач вказує на необхідність застосування порядку, який визначений саме у статті 43 Податкового кодексу України.
Також скаржник доводить, що Товариством пропущений шестимісячний строк подання позову до суду, встановлений статтею 122 КАС України, зазначає, що позивачу було відомо про порушення його прав з 2014 року.
На думку заявника касаційної скарги, позивач, маючи рішення суду у справі №802/1222/14-а, мав можливість подати податкову звітність з податку на додану вартість після 1 липня 2015 року та вказати суму 136 490 грн у складі податкової звітності за червень 2015 року, однак за листопад 2013 - червень 2015 декларації з ПДВ не подавалися, тому реєстраційна сума не може бути збільшена на суму від`ємного значення.
Відповідач наголошує на тому, що до суду з цим адміністративним позовом Товариство звернулося 19 жовтня 2019 року, тобто більше ніж через три роки після набрання рішенням суду у справі №802/1222//4-а законної сили та після подання подальшої періодичної звітності з ПДВ, в якій повинні відображатися показники від`ємного значення ПДВ, більше ніж через три роки після запровадження системи електронного адміністрування податку на додану вартість (Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набув чинності 01 січня 2015 року), більше ніж через два роки з моменту отримання витягу №1702284500518 від 28 вересня 2017 року з реєстру платників податку на додану вартість, в якому вказаний індивідуальний податковий номер та реквізити рахунка в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, а отже з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
IV. Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
13 липня 2020 року Верховний Суд ухвалою відкрив провадження за касаційною скаргою ДПС України, витребував з суду першої інстанції справу №120/2309/19-а.
11 серпня 2020 року справа №120/2309/19-а надійшла до Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
V. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини.
18 жовтня 2013 року Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області було прийнято рішення №6 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість TOB "Каіса-Сервіс".
Остання податкова декларація з податку на додану вартість Товариством подана за період "жовтень 2013 року", а тому ліміт на яку позивач мав право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних в системі електронного адміністрування податку на додану вартість становив 136490 грн.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року, залишеною без змін Вінницьким апеляційним адміністративним судом ухвалою від 29 липня 2014 року, визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області №6 від 18 жовтня 2013 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Каіса-Сервіс".
11 липня 2017 року Товариство звернулося до Головного управління ДФС у Вінницькій області з листом №11-07/17-1 від 11 липня 2017 року, в якому просило на підставі постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2014 року відновити підприємство в реєстрі платників податку на додану вартість. За наслідками розгляду даного звернення Товариство отримало витяг №1702284500518 від 28 вересня 2017 року з реєстру платників податку на додану вартість, в якому вказаний індивідуальний податковий номер та реквізити рахунка в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Як зазначає позивач у позовній заяві, з моменту анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Каіса-Сервіс" до моменту отримання витягу №1702284500518 від 28 вересня 2017 року, Товариство було позбавлене права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, складання податкових накладних та не могло подавати податкову звітність з податку на додану вартість.
Таким чином, остання задекларована Товариством сума до 31 липня 2015 року це сума, що відображена відповідно до даних податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2013 року, в якій задекларовано в рядку з кодом 24 "залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" в сумі 136490 грн.
З метою вирішення даного питання Товариство звернулося до Головного управління ДФС у Вінницькій області з заявою № 19-10/17 від 19 жовтня 2017 року про включення в збільшення реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в сумі 136490 грн.
У відповідь на дану заяву Головне управління ДФС у Вінницькій області листом №4355/10/02-32-12-01 від 27 жовтня 2017 року повідомило позивача про те, що на суму від`ємного значення податку, непогашеного станом на 01 липня 2015 року, реєстраційна сума збільшувалася виключно тільки по декларації з ПДВ за червень 2015 року.
За наслідками повторного звернення позивача, Головне управління ДФС у Вінницькій області листом №5325/10/02-3212-01 від 07 грудня 2017 року повідомило про те, що відсутні загальні правила відновлення автоматичного обліку показників в СЕА ПДВ після скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.
24 січня 2018 року Товариство звернулось до ДФС України з заявою, в якій просило включити в збільшення реєстраційного ліміту в системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму 136 490 грн.
У відповідь на дане звернення ДФС України листом від 11 липня 2018 року №23151/6199-99-12-0301-15 повідомило, що на момент скасування реєстрації платником ПДВ ТОВ "Каіса-Сервіс" СЕА ПДВ не було запроваджено, та відповідно, ніякі показники формули по Товариству не обраховувались. Після відновлення реєстрації платником ПДВ Товариством на безоплатній основі 14 вересня 2017 року відкрито електронний рахунок у СЕА ПДВ, на який платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в ЄРПН, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку.
Однак, яким чином має бути відновлене порушене право Товариства на відновлення автоматичного обліку показників в СЕА ПДВ після скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ листом ДФС України не зазначено.
VI. Джерела права
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).