ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 807/2206/16
адміністративне провадження № К/9901/30956/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.05.2017 (суддя - Гаврилко С.Є.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 (головуючий суддя - Старунський Д.М., судді: Багрій В.М., Рибачук А.І.) у справі №807/2206/16.
встановив:
Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області) звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) податковий борг в розмірі 38709,00 грн.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.05.2017, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_1 вказує на те, що орендарями земельної ділянки, за яку нараховано оренду плату, є декілька осіб; відповідач не користувався земельною ділянкою, що виключає наявність у нього податкового боргу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, на підставі рішення 22 сесії 6 скликання голови Нижньоапшанської сільської ради від 22.03.2014 №14 орендодавцем в особі в.о. сільського голови укладено з орендарями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки площею 1,0000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Договір укладено строком на 49 років, грошова оцінка земельної ділянки становить 318200,00 грн.
ГУ ДФС у Закарпатській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення, а саме :
від 16.06.2015 №1100-20, згідно з яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 15910,00 грн.;
від 26.05.2016 № 68-1702, згідно з яким ОСОБА_1 нараховано суму податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 22799,00 грн.
У зв`язку з несплатою суми податкового зобов`язання, нарахованих згідно вищезазначених податкових повідомлень-рішень, ГУ ДФС у Закарпатській області звернулась з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 38709,00 грн.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.
У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).