ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 814/1678/16
адміністративне провадження № К/9901/38238/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції (Новоодеське відділення) Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.11.2016 (суддя - Біоносенко В.В.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 (головуючий суддя - Зуєва Л.Є., судді: Шевчук О.А., Федусик А.Г.) у справі №814/1678/16.
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Очаківської об`єднаної державної податкової інспекції (Новоодеське відділення) Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - Очаківська ОДПІ) від 30.06.2016 №29181-13 про нарахування податкового зобов`язання з податку на нерухомість за 2015 рік в сумі 25055,46 грн. та від 30.06.2016 №29181-13 про нарахування податкового зобов`язання з податку на нерухомість за 2015 рік в сумі 11646,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що враховуючи положення підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, ставки податку на нерухоме майно, встановлені рішенням Новоодеської міської ради Новоодеського району Миколаївської області від 20.01.2015, можуть застосовуватися не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом, тобто не раніше 01.01.2016, а тому позивач вважає податкові повідомлення-рішень такими, що є незаконними та підлягають скасуванню.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Очаківська ОДПІ оскаржили їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.11.2016, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2017 та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Подана касаційна скарга, мотивована тим, що повноваження щодо встановлення податку на майно в частині встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в новій редакції Податкового кодексу України органам місцевого самоврядування були надані з 01.01.2015, проте встановлення такого місцевого податку є виключними повноваженнями місцевої ради.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно володіє на праві приватної власності комплексом будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 956,2 кв.м, комплексом за адресою: АДРЕСА_2, нежитловою будівлю за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 2139,2 кв.м., житловим будинком за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 266,4 кв.м.
30.06.2016 Очаківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №29180-13, згідно з яким нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 25055,46 грн. за 2015 рік та податкове повідомлення-рішення №29181-13, згідно з яким нараховано грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в сумі 11646,52 грн. за 2015 рік.
01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.