ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 815/943/16
адміністративне провадження № К/9901/32787/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Камбіо-Стройсервіс" до Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 (суддя - Вовченко О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 (головуючий суддя - Яковлєв О.В., судді: Бойко А.В., Танасогло Т.М.) у справі №815/943/16.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Камбіо-Стройсервіс" (далі - ТОВ "Камбіо-Стройсервіс") звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило:
визнати протиправними дії Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - Іллічівська ОДПІ) щодо призначення та проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Камбіо-Стройсервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2015 за результатами якої був складений акт за № 1841/15-03-22-0302/32790229;
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Іллічівської ОДПІ від 26.11.2015 № 0001902201 та № 0028961702, від 19.02.2016 № 0000382201.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Іллічівської ОДПІ від 26.11.2015 № 0001902201 та № 0028961702, від 19.02.2016 № 0000382201. В задоволенні решти позову відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Іллісівська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Чорноморська ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що ТОВ "Камбіо-Стройсервіс" не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на порушення контрагентами позивача податкової дисципліни, відсутність у них необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання підрядних робіт від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Камбіо-Стройсервіс" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Іллічівську проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Камбіо-Стройсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства, за період з 01.01.2014 по 30.06.2015, валютного та іншого законодавства, за період з 01.01.2014 по 30.06.2015.
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 15.10.2015 № 1841/15-03-22-0302/32790229, в якому відображено висновок про порушення позивачем:
підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, за 2014 рік, у сумі 2427232,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, в сумі 3226523,00 грн., з огляду на непідтвердження реального факту придбання позивачем підрядних робіт у ПП "Білдінг Стаф", ТОВ "Даммара", ТОВ "Ріал-Сістемс", ТОВ "Констракшин Лайн", ТОВ "Нева-Транс";
підпункту 168.1.2 пункту 168.1, підпункту 168.4.1 пункту 168.4 статті 168, пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, у результаті чого не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, у сумі 1372,92 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на результати контрольних заходів щодо постачальників позивача, де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов`язань перед контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання підрядних робіт від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності.
На підставі названого акту перевірки, та відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення рішення:
від 26.11.2015 № 0001902201, згідно з яким нараховано суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 3640848,00 грн., у тому числі: 2427232,00 грн. - за основним платежем, 1213616,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
від 26.11.2015 № 0028961702, згідно з яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати в розмірі 2569,38 грн., у тому числі: 1372,92 грн. - за основним платежем, 1196,46 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
від 19.02.2016 № 0000382201, згідно з яким позивачу нараховано суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 4970042,00 грн., з яких: 3313361,00 грн. - за основним платежем, 1656681,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що спірні господарські операції є реальними, фактично відбулися та безпосередньо пов`язані з власною господарською діяльністю позивача, у зв`язку з чим прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень є неправомірним.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.