ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 810/615/16
адміністративне провадження № К/9901/26761/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 (суддя - Виноградова О.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 (головуючий суддя - Мамчур Я.С., судді: Желтобрюх І.Л., Шостак О.О.) у справі № 810/615/16.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ), в якому просив визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення від 11.02.2016 № 0001971701, вимогу про сплату боргу від 11.02.2016 № 0001951701 та рішення про застосування штрафних санкцій від 11.02.2016 № 0001961701.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, Вишгородська ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 08.07.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
В обґрунтування своїх вимог Вишгородська ОДПІ посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм пункту 138.1 статті 138, пункту 139.1 статті 139 пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України та зазначає, що результати проведеної перевірки свідчать про зниження загальної суми чистого оподатковуваного доходу.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволення позову постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Вишгородською ОДПІ проведено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог достовірності, правильності та повноти нарахування, своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску та військового збору за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.01.2016 №42/17-3/ НОМЕР_1, в якому відображено висновки про порушення позивачем:
пункту 177.5 статті 177 Податкового кодексу України в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 1019762,52 грн., та з якого не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 172110,98 грн.;
підпункту 1.2 пункту 2 статті 6, пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, абзацу "3" пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 1019762,52 грн., внаслідок чого підприємством занижено єдиний соціальний внесок у сумі 79034,80 грн.
11.02.2016 на підставі висновків названого акту відповідачем прийнято:
податкове повідомлення-рішення № 0001971701, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 215138,73 грн., з яких: 172110,98 грн. за основним платежем, 43027,75 грн. - за штрафними санкціями;
вимогу про сплату боргу № Ф-0001951701 на суму 79034,80 грн.;
рішення про застосування штрафних санкцій про донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0001961701 на суму 3951,74 грн.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пунктами 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.; до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до вимог абзацу "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).
Згідно з вимогами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.