ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 803/1095/13-а
адміністративне провадження № К/9901/35440/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аміко-Кераміка ВО" до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2016 (суддя - Мачульський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 (головуючий суддя - Каралюс В.М., судді: Затолочний В.С., Матковська З.М.) у справі № 803/1095/13-а (876/9589/16).
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аміко-Кераміка ВО" (далі - ТОВ "Аміко-Кераміка ВО") звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) від 07.02.2013 № 0000242203 та № 0000252203.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.09.2016 рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав невжиття судами належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи та не дотримання правил оцінки доказів, оскільки, спростовуючи висновки податкового органу суд першої інстанції не витребував у позивача книгу обліку розрахункових операцій від 29.05.2012 №0318007877/р-2 або витяг з неї, а суд апеляційної інстанції, підтримуючи доводи податкового органу, не витребував фіскальні звітні чеки, на наявність яких останній неодноразово посилався в ході розгляду спору. Також поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишена необхідність встановлення обставин щодо порядку ведення податкового обліку позивачем, виду затвердженої облікової політики на підприємстві, місця зберігання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, а також форми ведення книги обліку доходів і витрат при обліковані товарних запасів, що дає підстави стверджувати про неповноту встановлення всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення даної справи.
За наслідками повторного перегляду, постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Луцька ОДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.11.2016, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 та прийняти нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування касаційної скарги Луцька ОДПІ зазначає, що встановлений перевіркою факт відсутності за місцем реєстрації (зберігання) товарів відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку; встановлення перевіркою факту здійснення товариством торгівельної діяльності без придбання торгового патенту 01.03.2012 та 02.03.2012 підтверджується роздрукованими на зареєстрованому у встановленому порядку реєстраторі розрахункових операцій, фіскальними звітними чеками, які проведені в книзі обліку розрахункових операцій.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Луцькою ОДПІ проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину, що знаходиться за адресою: вулиця Лідавська, 8, місто Луцьк та належить ТОВ "Аміко-Кераміка ВО", про що складено акт (довідку) від 23.01.2013.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення ТОВ "Аміко-Кераміка ВО" статті 267 Податкового кодексу України, що полягало у здійсненні торгівельної діяльності без придбання торгового патенту протягом двох днів 01.03.2012 та 02.03.2012 з огляду на те, що торговий патент від 31.03.2011 №188358 з терміном дії з 01.04.2011 по 31.08.2016 анульовано Луцькою ОДПІ 17.02.2012, а наступний торговий патент від 03.03.2012 №110486 видано з терміном дії з 03.03.2012 по 28.02.2017.
Також в акті перевірки відображено висновки про порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", що полягало у незабезпеченні ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Зокрема, були відсутні накладні на товар, що знаходився на реалізації, сума товарів, що реалізувалися та не обліковані у встановленому порядку становить 17928,00 грн.
На підставі акту перевірки, 07.02.2013 Луцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000242203, згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 35856,00 грн.; №0000252203, згідно з яким до позивача застосовані штрафні санкції за порушення законодавства про патентування у розмірі 858,00 грн.
За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.
Згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять, зокрема, такий вид підприємницької діяльності, як, торговельна діяльність у пунктах продажу товарів.
Пункт 267.4 статті 267 Податкового кодексу України, яким врегульовано порядок придбання торгового патенту, передбачає подання суб`єктом господарювання до органу державної податкової служби за місцем сплати збору заявки на придбання торгового патенту та видачу торгового патенту особі, уповноваженій юридичною особою, під підпис у триденний термін з дня подання заявки. Бланк торгового патенту є документом суворого обліку. Для провадження торговельної діяльності, діяльності з надання платних послуг та діяльності з торгівлі валютними цінностями торгові патенти придбаються окремо для кожного пункту продажу товарів, пункту з надання платних послуг, пункту обміну іноземної валюти.
Судами встановлено, що генеральним директором ТОВ "Аміко-Кераміка ВО" 28.02.2012 видано наказ №1, згідно якого у зв`язку з припиненням дії торгового патенту наказано не проводити торгівельну діяльність для покупців шляхом закриття магазину по вулиці Лідавській, 8 у місті Луцьку з 01.03.2012 до отримання торгового патенту та було встановлено у період з 01.03.2012 02.03.2012 санітарні дні в магазині ТОВ "Аміко-Кераміка ВО".
На вимогу суду позивачем було надано книгу обліку розрахункових операцій №0318005717. Вказана книга зареєстрована Луцькою ОДПІ для використання з реєстратором розрахункових операцій Датекс FP-3530Т, заводський № ДО 06001500, фіскальний №0318005717, версія програмного забезпечення 100 УА. КОРО №0318005717 зареєстрована 02.03.2011, розпочата 02.03.2011 та закінчена 29.05.2012.
За наслідками дослідження, з`ясовано, що у КОРО №0318005717 дійсно проведені фіскальні звітні чеки за 01.03.2012 та 02.03.2012. Однак, згідно Z - звітів за вказані дні: продажі - 0, обіг - 0.
Разом з тим, встановлено, що у ТОВ "Аміко-Кераміка ВО" зареєстровано два реєстратори розрахункових операцій, а саме: Датекс FP-3530Т, заводський № ДО 06001500, фіскальний №0318005717 (зазначений вище) та Датекс FP-3530Т, заводський № ДО 06013866, фіскальний №0318007877.
Відповідно до акту (довідки) фактичної перевірки від 23.01.2013 під час перевірки перевіряючим було надано реєстраційне посвідчення №0318007877 від 14.09.2007, видане Луцькою ОДПІ на реєстратор розрахункових операцій Датекс FP-3530Т, заводський № ДО 06013866, фіскальний №0318007877. Також у вказаному акті перевірки зазначено КОРО, яка видана на цей реєстратор розрахункових операцій - КОРО №0318007877 від 29.05.2012. Остання КОРО на цей реєстратор від 25.02.2009.
Відтак, позивача було зобов`язано надати КОРО від 25.02.2009 на реєстратор розрахункових операцій Датекс FP-3530Т, заводський №ДО 06013866, фіскальний №0318007877, тобто КОРО, яке охоплювало період 01 - 02.03.2012.
Судами встановлено, що реєстратор розрахункових операцій №0318007877, що описаний в акті перевірки почав використовуватися в магазині ТОВ "Аміко-Кераміка ВО" (місто Луцьк, вулиця Лідавська, 8) з 29.05.2012. До цього вказаний реєстратор використовувався позивачем у магазині, що знаходився за адресою: місто Луцьк, вулиця Залізнична, 2 та припинив свою роботу 30.06.2009.
Відповідно до КОРО від 25.02.2009 на реєстратор розрахункових операцій Датекс FP-3530Т, заводський №ДО 06013866, фіскальний №0318007877, що витребовувалась судом, зареєстрована 25.02.2009 та використовувалася в магазині ТОВ "Аміко-Кераміка ВО" по вулиці Залізничній, 2 в місті Луцьку, що також підтверджується Z-звітами.
Відтак, реєстратор розрахункових операцій Датекс FP-3530Т, заводський №ДО 06013866, фіскальний №0318007877 та КОРО на вказаний реєстратор, що описані Луцькою ОДПІ в акті перевірки, не охоплюють період 01 - 02.03.2012.
Заперечуючи проти позову Луцька ОДПІ стверджувала, що свідченням провадження позивачем торгівельної діяльності 01.03.2012 та 02.03.2012 є роздруковані фіскальні звітні чеки, які проведені в КОРО від 29.05.2012 №0318007877/р-2. Однак відповідач не надав суду копій фіскальних звітних чеків за вказаний період, хоча судом вони витребовувались. Крім того, в акті перевірки від 23.01.2013 відсутні посилання на такі фіскальні чеки.
Також судами враховано, що постановою Апеляційного суду Волинської області від 27.03.2013 у справі №161/2579/13-п, яка набрала законної сили, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасовано постанову Луцького міськрайонного суду від 25.02.2013, якою ОСОБА_1 було визнано винною в тому, що вона, працюючи на посаді генерального директора ТОВ "Аміко - Кераміка ВО" в магазині ТОВ "Аміко - Кераміка ВО", що у АДРЕСА_1, в порушення статті 267 Податкового кодексу України 01.03.2012 та 02.03.2012 здійснювала господарську діяльність без документу дозвільного характеру, та закрито провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутності події адміністративного правопорушення.