ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 826/17654/13-а
касаційне провадження № К/9901/19229/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,
розглянув у в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртогр Енерго" (далі - Товариство) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.12.2015 (суддя - Вовк П.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 (головуючий суддя - Ісаєнко Ю.А., судді - Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртогр Енерго" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ ДФС у місті Києві (далі - Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У листопаді 2013 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0003562207 та № 0003552207.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що: Товариство має усі необхідні первинні бухгалтерські документи, які дають йому право на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Дормашавто"; Інспекція не надала доказів ухвалення судом обвинувальних вироків відносно посадових осіб зазначених контрагентів, з огляду на що відсутні законні підстави вважати доведеним факт спрямованості правочинів, укладених між Товариством та вказаними контрагентами, на порушення публічного порядку; порушення контрагентами податкового законодавства не може свідчити про відсутність самої господарської операції; акт неможливості проведення зустрічної звірки не є актом, який встановлює, змінює або скасовує норми права чи породжує права та обов`язки.
Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 11.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не було доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Дормашавто" мали реальний характер, оскільки ненадання Товариством відповідних первинних документів, наявність яких є обов`язковою при укладанні договорів перевезення, а саме товарно-транспортних накладних, а також зважаючи на невідповідність деяких первинних документів, наданих Товариством, змісту укладених з його контрагентами договорів, свідчить про відсутність реального характеру виконання зазначених господарських зобов`язань між позивачем та зазначеними контрагентами, з урахуванням того, що: актами перевірок податкових органів, на обліку у яких перебувають зазначені контрагенти Товариства, встановлено відсутність у зазначених суб`єктів господарювання фізичних, технічних та технологічних можливостей щодо надання послуг, що становлять зміст господарської операції, а також відсутність кваліфікованого персоналу та основних фондів; в результаті проведених оперативно-розшукових дій було встановлено, що ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Дормашавто" мають ознаки фіктивності, зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності та використовуються реально діючими суб`єктами господарювання як інструмент мінімізації податкових зобов`язань, оскільки: : керівником (засновником та головним бухгалтером) TOB "Маркон Груп Ко" значиться громадянка Російської Федерації ОСОБА_1, яка згідно даних, наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної кордонної служби України, перетинала Державний кордон України 2 рази протягом 2010 року (термін перебування 2 дні) та 1 раз протягом 2011 року (термін перебування на території України 1 день); опитаний 14.12.2011 громадянин Російської Федерації - ОСОБА_2, який значиться керівником та головним бухгалтером TOB "Дормашавто", надав пояснення, згідно яких він вперше чує про це товариство, фінансово-господарською діяльності зазначеного товариства не займався, податкову звітність не підписував та не подавав.
Товариство оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.07.2016 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: вироків суду щодо фіктивного підприємництва ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Дормашавто" Інспекцією у процесі розгляду справи надано не було; товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання чи продажу товарно-транспортних цінностей та реальність виконання господарських операцій; недотримання контрагентами Товариства податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента.
Інспекція не скористалась своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.10.2020 прийняв касаційну скаргу Товариства до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 13.10.2020.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що Інспекція провела документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Дормашавто" за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, результати якої оформлені актом від 24.04.2013 № 468/22.7/37423319, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на прибуток за період, який перевірявся, на загальну суму 279983,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року - 260013,00 грн., за 3 квартал 2011 року - 19970,00 грн.; пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого Товариством занижено податок на додану вартість за період, який перевірявся, на загальну суму 243463,00 грн., в тому числі: за травень 2011 року - 76483,00 грн., за травень 2011 року - 149615,00 грн., за липень 2011 року - 17365,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що в ході проведення перевірки встановлено взаємовідносини Товариства з ТОВ "Маркон Груп Ко" та ТОВ "Дормашавто", фінансово-господарська діяльність яких здійснювалась поза межами правового поля без досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, оскільки: керівником (засновником та головним бухгалтером) TOB "Маркон Груп Ко" значиться громадянка Російської Федерації ОСОБА_1, яка згідно даних, наданих Головним центром обробки спеціальної інформації Державної кордонної служби України, перетинала Державний кордон України 2 рази протягом 2010 року (термін перебування 2 дні) та 1 раз протягом 2011 року (термін перебування на території України 1 день); згідно довідки про встановлення місцезнаходження платника податків від 28.07.2011 № 3140, місцезнаходження TOB "Маркон Груп Ко" не встановлено; Яготинське бюро технічної інвентаризації повідомило, що за TOB "Маркон Груп Ко" по реєстровим книгам бюро технічної інвентаризації нерухомого майна на праві власності в місті Яготині не зареєстровано; Баришівське МРЕВ ДАІ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області повідомило, що за TOB "Маркон Груп Ко" транспортні засоби не зареєстровані; згідно висновку спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Київській області № 168 від 28.09.2011 підпис, який виконаний на договорі № 127 від 09.11.2010 про визнання електронних документів, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою; згідно акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 25.01.2012 № 54/3-23-20 TOB "Дормашавто" не знаходиться за юридичною адресою: м. Київ, вул. Байкова, 7; в провадженні слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва перебуває кримінальна справа №71-00217 порушена щодо директора ПП "Гранд Сервіс" - ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених частиною третьою статті 212, частиною другою статті 366 та частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, досудовим слідством у якій встановлено, що протягом 2008 - 2010 років громадянин ОСОБА_3 повторно вчинив злочин щодо здійснення фіктивного підприємництва, а саме: створив та придбав ряд підприємств, утому числі ТОВ "Дормашавто", з метою прикриття незаконної діяльності та використовуючи їх у схемі ухилення від сплати податків надавав послуги реально діючим підприємствам, які безпідставно формували валові витрати та податковий кредит за безтоварними операціями; відповідно до інформації, отриманої від слідчого відділення податкової міліції ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва, опитаний 14.12.2011 громадянин Російської Федерації - ОСОБА_2, який згідно офіційної реєстраційної документації є керівником та головним бухгалтером TOB "Дормашавто", пояснив, що засновником та директором цього підприємства він не являється, ким та коли здійснювалась реєстрація підприємства йому не відомо, майно та грошові кошти до статутного фонду TOB "Дормашавто" він не вносив, будь-які документи цього підприємства, включаючи статутні, він не складав та не підписував, розрахункові рахунки підприємства в будь-яких банківських установах він не відкривав; також, ОСОБА_2 пояснив, що у листопаді 2009 року він погодився на прохання його знайомої - ОСОБА_4, а також незнайомої людини на ім`я ОСОБА_5 за винагороду у розмірі 5000 рублів РФ перевезти конверт з документами у м. Київ.
На підставі вказаного акта перевірки Інспекція 18.05.2013 прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0003552207, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 279983,00 грн. за основним платежем; № 0003562207, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 247805,00 грн., у тому числі: 243463,00 грн. - за основним платежем, 4342,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувалисть Товариством в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені у статті 44 Податкового кодексу України.
Згідно з абзацами першим, другим пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.