ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 жовтня 2020 року
м. Київ
справа №803/959/17
адміністративне провадження №К/9901/16325/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Смоковича М.І.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 803/959/17
за позовом ОСОБА_1 до начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України державного радника податкової служби II рангу Кривіцького Віктора Броніславовича, Волинської митниці Державної фіскальної служби України про визнання наказу неправомірним та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Волинської митниці Державної фіскальної служби України
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Довга О.І., суддів Глушко І.В., Макарик В.Я.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України державного радника податкової служби II рангу Кривіцького В.Б. (далі - відповідач-1), Волинської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач-2, Волинська митниця ДФС України), в якому просила:
1.1 визнати неправомірним наказ Начальника Волинської митниці Державної фіскальної служби України державного радника податкової служби II рангу Кривіцького В.Б. від 08.06.2017 № 332-о про звільнення ОСОБА_1 згідно з пунктом 3 частини першої статті 83, частини першої статті 86 Закону України "Про державну службу", статтею 38 Кодексу законів про працю України;
1.2 зобов`язати відповідача поновити позивача на службу в органах Волинської митниці на посаді державного інспектора сектору митного оформлення митного поста "Ягодин" Волинської митниці Державної фіскальної служби України на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника ОСОБА_2 ;
1.3 зобов`язати відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на підставі оскаржуваного наказу позивача звільнено із займаної посади 09 червня 2017 року за власним бажанням відповідно до пункту 3 частини першої статті 83, частини першої статті 86 Закону України "Про державну службу", статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Зазначає, що заява про звільнення за власним бажанням була відкликана позивачем 09 червня 2017 року, відтак вважає, що оскаржуваний наказ є незаконним та таким, що грубо порушує вимоги чинного трудового законодавста.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
3. ОСОБА_1 було призначено на посаду державного інспектора сектору митного оформлення митного поста "Ягодин" Волинської митниці Державної фіскальної служби України на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника ОСОБА_2 .
4. 26 травня 2017 року позивачем подано до Волинської митниці Державної фіскальної служби України заяву про звільнення за власним бажанням.
5. 08 червня 2017 року начальником Волинської митниці Державної фіскальної служби України Кривіцьким В.Б. прийнято наказ № 332-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідно до якого ОСОБА_1, державного інспектора сектору митного оформлення митного поста "Ягодин" Волинської митниці Державної фіскальної служби України на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника ОСОБА_2, звільнено із займаної посади 09 червня 2017 року за власним бажанням відповідно до пункту 3 частини першої статті 83, частини першої статті 86 Закону України "Про державну службу", статті 38 Кодексу законів про працю України. Підставою для прийняття вказаного наказу стала заява позивача.
6. У період з 09 червня 2017 року по 27 червня 2017 року позивач була тимчасово непрацездатна, оскільки перебувала на стаціонарному лікуванні, а в подальшому на денному стаціонарі, про що свідчать листки непрацездатності серії АДД №№ 959625, 833515.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
7. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року позов задоволено:
7.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Волинської митниці Державної фіскальної служби України від 08 червня 2017 року № 332-о "Про звільнення ОСОБА_1 " в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади державного інспектора сектору митного оформлення митного поста "Ягодин" Волинської митниці ДФС України на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника ОСОБА_2 з 09 червня 2017 року;
7.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора сектору митного оформлення митного поста "Ягодин" Волинської митниці Державної фіскальної служби України на період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку основного працівника ОСОБА_2 з 09 червня 2017 року;
7.3. Стягнуто з Волинської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 15 849 грн 12 коп.
8. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що наказ Волинської митниці Державної фіскальної служби України від 08 червня 2017 року № 332-о "Про звільнення ОСОБА_1 " прийнятий відповідачем передчасно, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням гарантованого права позивача на відкликання заяви про звільнення за власним бажанням.
9. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року постанову Волинського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
10. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені законодавством.
11. Постановою Верховного Суду від 10 березня 2020 року постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
12. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий розгляд Верховний Суд зауважив, що судом апеляційної інстанції не було досліджено докази у справі та не надано ним оцінку, а саме:
12.1 повідомленню 09 червня 2017 року позивачем безпосередньо керівника про намір відкликання поданої 26 травня 2017 року заяви про звільнення за власним бажанням.
12.2 заяві ОСОБА_3, посвідченої приватним нотаріусом 27 жовтня 2017 року та показам свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо направлення заяви про відкликання.
13. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року у справі № 803/959/17 залишено без змін.
14. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ від 08 червня 2017 року № 332-о про звільнення позивача із займаної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 83, частини першої статті 86 Закону України "Про державну службу", статті 38 КЗпП України був прийнятий до закінчення строку попередження позивачем роботодавця про звільнення за власним бажанням, останнім днем якого є 09 червня 2017 року, а отже, з порушенням її права на залишення на посаді та конституційного права на працю.
14.1. Додатково суд апеляційної інстанції зазначив, що станом на день прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивача 09 червня 2017 року відповідачем-2 на її посаду не було запрошено іншого працівника, повернення на роботу основного працівника - ОСОБА_2 з відпустки для догляду за дитиною, посаду якої обіймала позивач, також не відбулось. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ ДФС від 08 червня 2017 року № 332-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", прийнятий відповідачем-2 передчасно, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (тимчасова непрацездатність позивача), з порушенням гарантованого права позивача на відкликання заяви.
ІV. Касаційне оскарження
15. На зазначену постанову суду апеляційної інстанції представник Волинської митниці ДФС подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 06 липня 2020 року.
16. У касаційній скарзі представник Волинської митниці ДФС посилається на порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
17. В обґрунтування касаційної скарги представник Волинської митниці ДФС покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину третю статті 40 КЗпП України без урахування висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-127цс12.
17.1. Додатково заявник касаційної скарги зауважує, що Верховний Суд скасовуючи постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року та направляючи справу на новий розгляд зазначив, що судом апеляційної інстанції не досліджено всі докази у справі.
17.2. Проте, суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи в порушення, на його думку, норм процесуального права взагалі не дослідив ці докази та постановив рішення у справі без урахування висновків Верховного Суду у цій справі.
18. 30 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шевцової Н.В., суддів - Данилевич Н.А., Смоковича М.І. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу із Волинського окружного адміністративного суду справу № 803/959/17.
19. 11 серпня 2020 року справа № 803/959/17 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
20. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
23. Частинами першою-третьою статті 5 Закону України "Про державну службу" передбачено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
23.1. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
24. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" державна служба припиняється за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону).
25. Частинами першою-третьої статті 86 Закону України "Про державну службу" визначено, що державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб`єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.