ОКРЕМА ДУМКА
судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М. на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 вересня 2020року у справі № 826/12284/16 ( провадження № 11-806апп19)
у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 (далі - позивачі)до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд та Банк відповідно) Славінського Валерія Івановича, Фонду про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року у складі судді Огурцова О. П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Костюк Л. О., Бужак Н. П., Троян Н. М.,
У серпні 2016 року позивачі звернулися до адміністративного суду з позовом, у якому просили:
- визнати протиправним і скасувати наказ уповноваженої особи Фонду від 08 квітня 2015 року № 164/1 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» з усіма додатками та змінами до нього в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів, зупинення перерахування/виплат за транзакціями і правочинами стосовно (вкладників), зокрема щодо позивачів у цій справі;
-зобов`язати уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про позивачів як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Банку за рахунок Фонду;
-зобов`язати Фонд здійснити необхідні дії для включення позивачів до загального переліку вкладників Банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Банку за рахунок Фонду.
29 травня 2017 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи Фонду від 08 квітня 2015 року № 164/1 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» з усіма додатками та змінами до нього в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів, зупинення перерахування / виплат за транзакціями і правочинами стосовно (вкладників), зокрема щодо позивачів у цій справі; зобов`язано уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про вкладників, зокрема позивачів у справі як вкладників, які мають право на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суди дійшли висновку, що аналіз договорів поточного рахунку, укладених між Банком і позивачами, не дає підстав вважати, що вони містять умови, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Уповноважена особа Фонду не надала доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що договори поточного рахунку, укладені кожним з позивачів з Банком, не дають підстав вважати, що вони містять умови, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг ( пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Тобто зазначили про відсутність підстав для визнання нікчемними договорів банківського вкладу, тому наказ № 164/1 від 08 квітня 2015 року з усіма додатками та змінами в частині віднесення до нікчемних правочинів (транзакцій) щодо перерахування грошових коштів з рахунка ПАТ «Сєвєродонецьке НВО «Імпульс» на рахунки позивачів за договорами позики є протиправним та підлягає скасуванню із зобов`язанням уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію про позивачів як вкладників, яким необхідно здійснити гарантоване відшкодування за вкладами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Фонду здійснити необхідні дії щодо включення позивачів до реєстру вкладників, суди дійшли висновку, що така вимога спрямована на майбутній захист прав та інтересів позивачів, які на час розгляду справи не були порушені, оскільки загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складається виключно на підставі інформації, наявної в переліку вкладників, який формується та передається уповноваженою особою Фонду.
У касаційній скарзі уповноважена особа Фонду посилалися на порушення судами норм матеріального та процесуального права, тому просила скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
На обґрунтування касаційної скарги уповноважена особа Фонду Славкіна М. А., серед іншого, зазначила, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми статей 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України). Зазначала, що спори, які містять вимоги щодо зняття обмежень (у тому числі щодо невключення клієнтів банку до відповідних переліків), накладених уповноваженою особою Фонду або Фондом у зв`язку з віднесенням правочину до нікчемних, потребують дослідження правочину та визнання його дійсним та, як наслідок, з огляду на положення статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) (далі - ЦПК України) розглядаються в порядку цивільного судочинства.
16 вересня 2020 року постановою Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року в частині визнання протиправним і скасування наказу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського Валерія Івановича від 08 квітня 2015 року № 164/1 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» з усіма додатками та змінами до нього в частині визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів, зупинення перерахування / виплат за транзакціями і правочинами стосовно позивачів як вкладників ПАТ «Златобанк» - скасовано, а провадження у справі в цій частині закрито. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2017 року залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження, а тому спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладник та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки.Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на гарантоване відшкодування за рахунок коштів Фонду.
Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках зазначила, що суди попередніх інстанцій, вирішуючи в цій справі питання щодо визнання протиправним і скасування наказу уповноваженої особи Фонду від 08 квітня 2015 року № 164/1 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» у частині визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів, зупинення перерахування / виплат за транзакціями і правочинами стосовно позивачів у цій справі як вкладників Банку, неправильно встановили правову природу такого наказу. Вважала, що правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Цей наказ є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою Фонду, що здійснює повноваження органу управління Банку.
У своїй постанові Велика Палата Верховного Судузробила висновок, що права позивачів у цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа Банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами Банку як юридичної особи.
Встановлена правова природа згаданого наказу унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним і скасування, а тому позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу уповноваженої особи Фонду від 8 квітня 2015 року № 164/1 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» не можуть розглядатися в судах (у тому числі в адміністративних, цивільних, господарських).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом № 4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника в особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката. Зазначив, що положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Тому під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону № 4452-VI підпадають особи, які є вкладниками у розумінні приписів статті 2 Закону № 4452-VI, вклади яких розміщено на рахунках у відповідному банку до запровадження у ньому тимчасової адміністрації.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину, при цьому у наказі відповідача не вказано конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, на підставі якого відповідачем віднесено спірний правочин до нікчемних.
Вважала, що спірні правовідносини у цій справі виникли до введення в дію вказаної норми.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачі є особами, які набули право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, тому невнесення інформації про позивачів як вкладників Банку до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивачів як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у Банку за рахунок Фонду.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули позовні вимоги про визнання протиправним і скасування наказу уповноваженої особи Фонду від 08 квітня 2015 року № 164/1 «Про затвердження переліку нікчемних транзакцій та правочинів» у частині визнання нікчемними всіх транзакцій та правочинів, зупинення перерахування / виплат за транзакціями і правочинами стосовно позивачів як вкладників Банку з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування постановлених у справі судових рішень у цій частині із закриттям провадження у справі.
З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду погодитися не можна, тому висловлюю окрему думку відповідно до статті 34 КАС України.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.
<