ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Кібенко О. Р., Пророка В. В., Уркевича В. Ю.
30 вересня 2020 року
м. Київ
Справа № 9901/102/19
Провадження № 11-62заі20
за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ, Комісія) про визнання протиправними дій, скасування рішення й зобов`язання вчинити дії.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до ВККСУ і Громадської ради міжнародних експертів (далі - ГРМЕ), у якому просила:
визнати протиправними дії ВККСУ та ГРМЕ, вчинені в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, оголошеного 02 серпня 2018 року, стосовно неї як кандидата;
визнати протиправним і скасувати рішення ВККСУ та ГРМЕ, ухвалене за результатами спеціального спільного засідання від 23 січня 2019 року;
визнати її такою, що продовжує участь у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду;
зобов`язати ВККСУ завершити кваліфікаційне оцінювання її як кандидата на зайняття вакантної посади судді Вищого антикорупційного суду.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 18 грудня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права судом першої інстанції.
За наслідками розгляду цієї справи Велика Палата Верховного Суду постановою від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу позивача залишила без задоволення; рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2019 року залишила без змін.
Відповідно до частини третьої статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
Ми вважаємо, що Велика Палата Верховного Суду, прийнявши за результатами розгляду апеляційної скарги позивача постанову від 30 вересня 2020 року, залишила поза увагою існування обставин, які перешкоджали справедливому судовому розгляду з огляду на об`єктивну неможливість забезпечення ВККСУ ефективним засобом юридичного захисту станом на цей час.
Правовий статус ВККСУ визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до статті 92 якого Комісія є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
ВККСУ є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
07 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування».
Пунктами 2 та 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККСУ припиняються, а керівник секретаріату ВККСУ призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону.
ВККСУ протягом двох місяців з дня формування її нового складу завершує процедуру добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, оголошеного рішенням Комісії від 03 квітня 2017 року № 28/зп-17. Інші процедури, які були розпочаті ВККСУ відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до набрання чинності цим Законом, продовжуються новим складом ВККСУ, утвореної відповідно до цього Закону.
Вища рада правосуддя протягом 90 днів з дня набрання чинності цим Законом, зокрема, формує за результатами конкурсу склад ВККСУ відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Таким чином, станом на час перегляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи та ухвалення у ній постанови від 30 вересня 2020 року відповідач у справі - ВККСУ фактично перебував у стані перетворення, тобто повноваження попереднього складу членів цього колегіального органу вже були припинені на підставі зазначених норм Закону, водночас новий склад ВККСУ ще не був утворений у визначеному законодавством порядку.
Фактичне неіснування складу ВККСУ є обставиною, що об`єктивно унеможливлює реалізацію цим органом своїх прав та виконання обов`язків, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування, тобто свідчить про тимчасову неповноважність Комісії в цей період.
Дійсно, із набранням чинності згаданим вище Законом правовий статус ВККСУ як юридичної особи не змінився, однак предметом спору в цій справі є рішення Комісії, ухвалене на виконання повноважень цього органу, щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання. Це рішення не стосується діяльності ВККСУ як юридичної особи.
Звертаємо увагу на те, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено правовий статус ВККСУ як державного колегіального орган