Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 545/2755/17
провадження № 51-467 км 20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Іваненка І. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
прокурора Сингаївської А. О .,
засудженої ОСОБА_1,
у режимі відеоконференції
захисника Литовченка Р. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 та захисника Литовченка Р. В., який діє в інтересах ОСОБА_1, на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017170300000456, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Кустолові-Кущі Кобеляцького району Полтавської області, без місця реєстрації та постійного місця проживання, раніше не судимої,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року ОСОБА_1 визнано винною та засуджено за ч. 1 ст. 115, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК з призначенням покарання за ч. 1 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 10 років; за п. п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 15 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з дати обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою - з 12 травня 2017 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону №838-VIIІ від 26 листопада 2015 року) у строк відбуття призначеного судом покарання, зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 12 травня 2017 року по 20 червня 2017 року у співвідношенні один день попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону №2046-VIIІ від 18 травня 2017 року) у строк відбуття призначеного судом покарання, зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили у співвідношенні один день попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрати у кримінальному провадженні.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону №838-VIIІ від 26 листопада 2015 року) у строк відбуття призначеного судом покарання, зараховано строк попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 21 червня 2017 року по 12 грудня 2019 року у співвідношенні один день попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною і засуджено за те, що вона на початку квітня 2017 року, знаходячись у наметі, що розташований у садах між с. Шмиглі та с. Гора Полтавського району Полтавської області, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, та маючи умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, на ґрунті ревнощів, у ході сварки, дерев`яною ніжкою з під табурету нанесла не менше шести ударів по голові жінки на ім`я ОСОБА_2, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя, та від отримання яких остання померла.
Вийшовши з намету, ОСОБА_1 помітила ОСОБА_3, який побачив труп жінки ОСОБА_2 , ОСОБА_1, з метою приховування вчиненого вбивства та, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, нанесла палицею ОСОБА_3 не менше п`яти ударів по голові, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя, та від отримання яких останній помер.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджена та її захисник просять вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 23 квітня 2018 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
На думку засудженої та її захисника, протокол проведення слідчого експерименту від 13 травня 2017 року є недопустимим доказом, оскільки проведений не уповноваженим на це слідчим. Посилаються на порушення ст. 290 КПК при відкритті стороні захисту доказів.
Вважають, що висновки судово - медичних експертиз №516-б та №517 від 7 серпня 2017 року, а також психологічної експертизи №132 від 3 серпня 2017 року, є недопустимими доказами, оскільки проведені на підставі даних, отриманих за результатом проведення слідчого експерименту від 13 травня 2017 року, який вважають недопустимим доказом.
На думку захисника та засудженої, постанова прокурора про відібрання біологічних зразків від 8 травня 2017 року є незаконною.
Сторона захисту звертає увагу на порушення права на захист засудженої при отриманні показань свідка ОСОБА_4 на підставі ст. 225 КПК. Зазначає про порушення права на суд присяжних.
Захисник зазначає, що органами досудового розслідування порушено вимоги ст. 9 КПК під час здійснення досудового розслідування.
Захисник посилається на те, що включений до групи слідчих старший слідчий-криміналіст СУ ГУ НП в Полтавській області Мартинюк О. М. не мав процесуальних повноважень на проведення слідчого експерименту 13 травня 2017 року.
Сторона захисту та засуджена зазначають, що вирок суду не відповідає вимогам ст. 370, ст. 374 КПК, а ухвала апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК, а вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Сингаївська А. О. вважала касаційні скарги засудженої та її захисника необґрунтованими та просила відмовити в їх задоволенні.
Захисник Литовченко Р. В. та засуджена ОСОБА_1 підтримали подані касаційні скарги та просили їх задовольнити.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги засудженої ОСОБА_1 та її захисника Литовченка Р. В., в яких вони заперечували проти доведеності винуватості у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК, апеляційний суд навів докладні мотиви ухваленого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції ухвалити законне і обґрунтоване процесуальне рішення.
За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження, які були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115, п.п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК кваліфіковані правильно, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 та захисника Литовченка Р. В.щодо неналежного роз`яснення засудженій права на розгляд кримінального провадження судом присяжних є необгрунтованими.
Відповідно вимог ч. 3 ст. 31 КПК кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого здійснюється судом присяжних у складі двох суддів та трьох присяжних.
Згідно ст. 384 КПК прокурор, суд зобов`язані роз`яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.
Письмове роз`яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.
За матеріалами кримінального провадження встановлено, що засудженій ОСОБА_1 прокурором Яроцьким Р. В. в присутності захисника Литовченка Р. В. 5 жовтня 2017 року на стадії досудового розслідування роз`яснено відповідне право, та остання власноручно написала, що право на суд присяжних під час розгляду кримінального провадження їй роз`яснено та зрозуміло; розглядати кримінальне провадження відносно неї судом присяжних не бажає. Роз`яснення права на розгляд кримінального провадження судом присяжних підтверджується аудіозаписом судового засідання та журналом судового засідання від 6 жовтня 2017 року, засудженою 6 жовтня 2017 року надано згоду на розгляд кримінального провадження не судом присяжних.
У матеріалах провадження є письмове роз`яснення положень КПК щодо розгляду кримінального провадження судом присяжних, на якому 6 жовтня 2017 року ОСОБА_1 власноручно написала, що право на суд присяжних їй роз`яснено, розглядати справу судом присяжних вона не бажає.
Доводи касаційної скарги захисника та засудженої про те, що протокол слідчого експерименту від 13 травня 2017 року є недопустимим доказом, оскільки відеозапис слідчої дій не зазначено як додаток до нього, є аналогічними доводам апеляційної скарги, що було предметом ретельної перевірки під час апеляційного перегляду, та суд визнав їх безпідставними.
За висновками суду апеляційної інстанції слідчий при проведенні такої процесуальної дії як слідчий експеримент дотримався вимог КПК, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що незазначення у якості додатку до протоколу відеозапису проведення слідчої дії не є істотним порушенням вимог КПК та підставою для визнання його недопустимим доказом. Учасники слідчої дії будь-яких зауважень з приводу неповноти складання протоколу та невідповідності його вимогам КПК, проведення слідчої дії не заявляли. На стадії виконання ст. 290 КПК всі учасники кримінального провадження були ознайомлені з матеріалами кримінального провадження, у тому числі і з протоколом огляду від 27 травня 2017 року відеозапису слідчого експерименту.
Також доводи касаційної скарги засудженої про те, що протокол проведення слідчого експерименту від 13 травня 2017 року є недопустимим доказом, оскільки проведений не уповноваженим на це слідчим, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою перевірки і уточнення відомостей отриманих під час проведення допиту підозрюваної ОСОБА_1, 13 травня 2017 року старшим слідчим СУ ГУНП в Полтавській області Мартинюком О.М. проведено слідчий експеримент.
Зі змісту протоколу слідчого експерименту від 13 травня 2017 року, складеного старшим слідчим Мартинюком О.М., вбачається, що слідчий експеримент за участю підозрюваної ОСОБА_1 проведено в присутності понятих ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участі захисника Литовченка Р.В., спеціаліста інспектора-криміналіста Полтавського РВП ВП ГУНП в Полтавській області Дзюби Р. П., експерта Полтавського ОБСМЕ ОСОБА_7, а також за участі: прокурора Полтавської місцевої прокуратури Лук`янченка В. О., слідчого СУ ГУНП в Полтавській області Овсія М.В., о/у СКП Полтавського РВП ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_8 .
В присутності всіх учасників слідчої дії у приміщенні Полтавського РВП Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області підозрюваній було запропоновано дати пояснення про обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому вона підозрюється. На вказану пропозицію підозрювана погодилась та дала детальні пояснення, відповідала на питання, розповідала які удари їй наносила жінка ОСОБА_2 під час сварки та бійки. За допомогою статиста демонструвала механізм та локалізацію нанесення нею ударів жінці ОСОБА_2, а потім чоловіку ОСОБА_9, детально описувала палицю, якою наносила удари, розповіла як та чим накрила трупи. Детально розповіла про свої подальші дії, а саме про те, як переодягалася та спалювала свій закривавлений одяг, щоб не залишилось слідів крові. Підозрювана на питання свого захисника пояснила, що вона поміняла свої показання тому, що вирішила розповісти правду. В подальшому підозрювана погодилась поїхати на місце скоєння злочину, а до місця спалення одягу - не забажала.
Підозрювана провела слідчу групу до місця події, показала, де вона з ОСОБА_2 розпивала спиртне та де ОСОБА_2 схопила підозрювану за волосся та потім між ними відбулася бійка.
Зі змісту протоколу слідчої дії вбачається, що на місці події підозрювана детально відповідала на питання слідчого, захисника Литовченка Р. П., експертів. На прохання захисника повторно демонструвала, як вона наносила удари. Підозрювана коригувала свої дії, зокрема пояснила, що в наметі дещо змінена обстановка, уточнювала розмір палиці, якою наносила удари. На запитання слідчого пояснила, що до неї під час слідчого експерименту не застосовувалось фізичне чи психологічне насильство. Після ознайомлення з протоколом слідчого експерименту від учасників слідчої дії зауважень та доповнень не надходило. Підозрювана відмовилася від підписання протоколу, проте він підписаний іншими учасниками слідчої дії, в тому числі й захисником ОСОБА_10, який зауважень та застережень не заявляв.