Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 235/5633/18
провадження № 51-1770км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Чабанюк Т. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 15 січня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42017051670000061, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
Зміст судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 15 січня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що13 квітня 2017 року, приблизно о 14 год, перебуваючи у своєму службовому кабінеті, розташованому в нежитловому приміщенні по вул. Руднєва, 73 м. Покровська Донецької області, з метою протизаконного особистого збагачення, всупереч інтересам служби, прийняв пропозицію неправомірної вигоди в розмірі 5 000 грн від завідуючого жіночою консультацією Покровської ЦРЛ Донецької області ОСОБА_2, який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, за усунення створених обвинуваченим несприятливих умов для виконання своїх професійних обов`язків та подальшої можливості безперешкодного лікування ним пацієнтів.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що виходячи з приписів ч. 2 ст. 246 КПК України, орган досудового розслідування мав право здійснювати негласні слідчі (розшукові) дії (далі - НСРД) щодо ОСОБА_1, оскільки вони проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, а на момент отримання дозволу та їх проведення, до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості про кримінальне правопорушення за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 3 ст. 368 КК України, тобто по тяжкому злочину. З цих підстав прокурор вважає допустимими докази, отримані за результатами проведення НСРД, які вказують на правильність первинної кваліфікації дій ОСОБА_1 . Також стверджує, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги та необґрунтовано залишив виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 без змін. Зокрема, вказує на суперечливість доказів та залишення без належного обґрунтування взяття до уваги одних показань свідків та доказів і залишення поза увагою інших. На думку прокурора, апеляційний суд необґрунтовано дійшов висновку щодо наявності провокаційних і протиправних дій з боку ОСОБА_2 щодо ОСОБА_3 та особистого мотиву обмовити чи спровокувати останнього на вчинення кримінального правопорушення. Крім цього, жодних доказів повідомлення ОСОБА_1 13 квітня 2017 року до правоохоронних органів про намагання надати йому неправомірну вигоду не встановлено, а показання свідків щодо наведеного є суперечливими, що теж залишилось без належного дослідження суду. Вказує й на те, що у прокурора були всі повноваження на внесення відомостей до ЄРДР, проведення слідчих та процесуальних дій, а висновки суду про протилежне є необґрунтованими.
На касаційну скаргу захисник Янюк В. Ю. в інтересах виправданого ОСОБА_1 подав заперечення в якому, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог, і просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор підтримала доводи касаційної скарги та просила її задовольнити.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 373 КПК України передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Мотивувальна частина виправдувального вироку згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, встановивши, що пред`явлене ОСОБА_4 органом досудового розслідування обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, виправдав його у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад цього кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності виправдувального вироку, оскільки перевіркою матеріалів кримінального провадження встановив, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності складу злочину, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_1, є обґрунтованими і належним чином мотивовані, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на таке.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_2, наданим ним в судовому засіданні, суперечки між ним та ОСОБА_1 почалися через вимагання останнім грошей за проведення оперативних втручань, а саме 1500 грн з кожної операції та пологів. Після припинення направляння ним пацієнток до сплати добровільних внесків у лікарняну касу, керівники відділень ОСОБА_5, ОСОБА_6 та особисто обвинувачений перестали підписувати згоду на проведення обстеження. Він приходив до
ОСОБА_1 , який казав сплачувати 1500 грн за пологи. Після придбання ним на початку 2016 року медичного приладу - гістероскопу для проведення операцій, адміністрацією лікарні було в усній формі заборонено йому проводити оперативні втручання, які він особисто намагався робити на своїх чергуваннях. В подальшому на нього продовжували тиск, та у квітні 2017 році він вирішив звернутися до Красноармійської місцевої прокуратури із заявою про вимагання обвинуваченим у нього грошей. Коли заходив 13 квітня 2017 року до кабінету ОСОБА_1, з ним не було грошей у сумі 5000 грн, які хотів передати обвинуваченому на його вимогу. Через деякий час, коли повернувся із грошима до приймальні, обвинуваченого на місці вже не було.
До зазначених показань свідка ОСОБА_2 суд віднісся критично, з підстав наявності у нього провокаційних та протиправних дій щодо ОСОБА_1, а також особистого мотиву обмовити та спровокувати обвинуваченого на вчинення злочину, оскільки свідок не мав законних підстав для використання незареєстрованого медичного обладнання для здійснення операцій.
На думку колегії суддів, показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та
ОСОБА_9 свідчать про неприязні відносини з ОСОБА_1, а визнання їх суперечливими є обґрунтованим, оскільки ОСОБА_2 скаржився їм на заборону ОСОБА_1 проводити йому незаконні операції. Причому ними особисто подавались доповідні на ім`я обвинуваченого про проведення ОСОБА_2 прийому пацієнтів не в своє чергування та проведення операцій у іншому відділенні, що є порушеннями. Не узгоджуються показання зазначених свідків з показаннями свідків сторони захисту: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13,
ОСОБА_14 , ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18, які є також працівниками лікарні, та були допитані у судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_10, яка працювала секретарем в приймальні головного лікаря Покровської ЦРЛ Донецької області, у судовому засіданні пояснила, що в квітні 2017 року, коли ОСОБА_2 вийшов з кабінету ОСОБА_1, останній у її присутності та заступника головного лікаря ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_2 пропонував йому хабар, у зв`язку з чим він буде подавати заяву до поліції. Через декілька днів, коли ОСОБА_2 повернувся та попросив передати обвинуваченому конверт, який вона відмовилась брати.
Показання свідка ОСОБА_10 узгоджуються з показаннями свідків
ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які показали, що всі претензії до ОСОБА_2 з боку адміністрації лікарні були наслідком проведення ним позапланових та неузгоджених у встановленому порядку операцій пацієнтам з використанням гістероскопу, який не обліковувався в лікарні, про що від керівників відділень надходили доповідні записки до адміністрації лікарні.
Свідок ОСОБА_6, що працює на посаді керівника-завідувача Перинатального центру у складі Покровської ЦРЛ Донецької області, а також свідок ОСОБА_13 - головний бухгалтер лікарні, зазначили, що ОСОБА_1 повідомляв їх щодо пропозиції ОСОБА_2 надати йому грошові кошти за операції та намагання передати ці кошти, від чого він відмовився, та запропонував віднести останні до лікарняної каси, при цьому обвинувачений мав намір подати заяву до поліції.
Крім того, ОСОБА_6, як і свідок ОСОБА_18, що є депутатом Покровської міської ради Донецької області вказали, що ОСОБА_2 не хотів ставити медичний прилад на баланс лікарні та надавати керівництву відповідний сертифікат на його відповідність, через що адміністрація лікарні забороняла йому проводити оперативні втручання за його допомогою.
Вказані показання узгоджуються і з показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
Свідок ОСОБА_6 також показав, що ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_9 перебувають у неприязних відносинах з головним лікарем, є підписантами чисельних скарг на керівництво лікарні.
З урахуванням наведених показань свідків сторони захисту, які судом оцінені як достовірні, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що в діях
ОСОБА_2 при зверненні до правоохоронних органів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, вбачається провокація злочину.
Погоджуючись з висновком місцевого суду, апеляційним суд дійшов до належного висновку про те, що показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_22, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18 підтверджують факти з організації роботи в лікарні, наявні взаємовідносини між ОСОБА_1, адміністрацією лікарні та ОСОБА_2, а також, що обвинувачений не приймав пропозиції неправомірної вигоди, на що вказує його поведінка після виходу ОСОБА_2 з кабінету. Зокрема, повідомлення ОСОБА_1 свідкам ОСОБА_10, ОСОБА_11 про факт пропозиції ОСОБА_2 надання йому неправомірної вигоди, вказівки всім підлеглим не приймати від останнього ніяких речей, а також висловленням у присутності зазначених свідків наміру звернутись до правоохоронних органів із заявою щодо вказаних подій.
Таким чином, доводи касаційної скарги прокурора щодо відсутності провокації зі сторони ОСОБА_2, які аналогічні доводам апеляційної скарги, були належним чином перевірені під час апеляційного розгляду, в наданням відповідного обґрунтування, з чим погоджується і колегія суддів.
Крім того, досліджені судом показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_22, ОСОБА_9 , на думку колегії суддів, також не узгоджуються з безпосередньо дослідженими та оціненими судом письмовими доказами, наданими стороною захисту, щодо грубого порушення ОСОБА_2 трудової дисципліни та перевищення службових повноважень із застосування до нього відповідних обмежень та дисциплінарних стягнень, які підтверджують факт законності претензій з боку адміністрації лікарні та спростовують доводи касаційної скарги щодо прийняття ОСОБА_1 пропозиції неправомірної вигоди в розмірі 5 000 грн за усунення створених несприятливих умов для виконання професійних обов`язків ОСОБА_2 та подальшої можливості безперешкодного лікування ним пацієнтів.
Зокрема, в обґрунтування висновку суду щодо наведеного покладено такі докази: заяву завідуючого гінекологічним відділенням ОСОБА_5 від 24 березня 2016 року
(т. 2 а. п. 67); протокол оперативної наради керівництва Покровської ЦРЛ № 19 від 14 вересня 2016 року, № 3 від 21 березня 2017 року (т. 2 а. п. 69-72, 77-80); доповідні записки завідуючого гінекологічним відділенням ОСОБА_5 від 21 вересня 2016 року, керівника - завідуючого Перинатальним центром Покровської ЦРЛ ОСОБА_6 від 21 вересня 2016 року, 16 лютого, 11 квітня, 04 травня, 25 травня 2017 року (т. 2 а. п. 73, 74, 76, 82, 84, 85); доповідну завідуючої акушерським відділенням Покровської ЦРЛ ОСОБА_23 від 11 квітня 2017 року (т. 2 а. п. 81); наказ головного лікаря Покровської ЦРЛ від 03 лютого 2017 року (т. 2 а. п. 75); протокол засідання комісії Покровської ЦРЛ по проведенню службового розслідування від 02 червня 2017 року (т. 2 а. п. 86-87); подання керівника - завідуючого Перинатальним центром Покровської ЦРЛ ОСОБА_6 від 02, 27 та30 червня 2017 року (т. 2 а. п. 88-90); накази в.о. головного лікаря Покровської ЦРЛ Донецької області від 12 червня та 03 липня 2017 року, Департаменту охорони здоров`я Донецької ОДА від 06 та 21 червня 2017 року (т. 2 а. п. 91, 92-95, 97-101, 102); довідка перевірки якості надання перинатальної допомоги в Покровському перинатальному центрі Донецької області від 26 червня 2017 року (т. 2 а. п. 103-104); рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 09 листопада 2017 року (т. 2 а. п. 106-118); довідку Покровської ЦРЛ Донецької області від 24 липня 2017 року (т. 2 а. п. 121); перелік медичного обладнання Покровської ЦРЛ Донецької області, яке знаходиться на балансі