Постанова
Іменем України
08 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 484/3686/19
провадження № 51-2278км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Круценко Т.В.,
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150110001485, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, судимого за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 січня 2019 року за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді 200 годин громадських робіт,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 389 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців та на підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 січня 2019 року, до остаточного покарання у виді у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців 19 днів.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він будучи засудженим за вищезазначеним вироком від 21 січня 2019 року до покарання у виді 200 годин громадських робіт, ухилився від відбування призначеного покарання, зокрема будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання та отримавши направлення до відділу благоустрою ЖКГ Первомайської міської ради, протягом березня-квітня 2019 року відпрацював тільки 47 годин громадських робіт, після чого, не зважаючи на неодноразові попередження працівників органів пробації щодо наслідків ухилення від відбування покарання, для проходження громадських робіт не з`являвся.
Апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу прокурора, змінив вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, ухвалив вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 389 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців та на підставі статей 71, 72 КК за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 січня 2019 року, призначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців 19 днів, на підставі ст. 75 КК звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч ст. 419 КПК не спростував доводів прокурора про неможливість застосування положень ст. 75 КК до ОСОБА_1, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та вже звільнявся судом від відбування покарання з випробуванням, однак належних висновків для себе не зробив та вчинив новий злочин. Необґрунтованими, на думку прокурора, є і висновки апеляційного суду про те, що ОСОБА_1 змінив свою поведінку, зробив належні висновки, працює та має міцні соціальні зв`язки, оскільки вони ґрунтуються лише на показаннях обвинуваченого.