Постанова
Іменем України
8 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 617/1136/17
провадження № 51-153км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Матієк Т. В., Наставного В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А. Ю.,
прокурора Шевченко О. О.,
захисника Даніліна А. Ю.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Харківського апеляційного суду від 2 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220260000528, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу - за вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 24 квітня 2013 року за частинами 2, 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, а на підставі ч. 1 ст. 71 КК - на строк 3 роки 7 місяців, звільненого 9 липня 2014 року на підставі ст. 2 Закону України "Про амністію",
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 185 КК.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, оскарженого вироку та встановлені обставини
За вироком Вовчанського районного суду Харківської області від 21 листопада 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 185 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 3 роки, за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 5 років, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим йому призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Місцевий суд установив, що ОСОБА_1 у період з 2 липня 2017 року по 16 серпня 2017 року у м. Вовчанську та смт Старий Салтів Вовчанського району Харківської області, діючи повторно, вчинив ряд крадіжок, поєднаних з проникненням у житло та інше приміщення, за обставин, детально викладених у вироку, а саме:
- 2 липня 2017 року близько 03:00 з приміщення гаража на АДРЕСА_2 повторно таємно викрав належне ВП "Автотранс" майно на загальну суму 2786 грн;
- 6 серпня 2017 року близько 02:30 з будинку відпочинку ХОЦ "ІНФОРМАЦІЯ_2" на АДРЕСА_3 повторно таємно викрав належні ОСОБА_2 кошти в сумі 350 грн та 2 долари США (в перерахунку на українські гривні становить 51,78 грн),заподіявши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 401,78 грн;
- цього ж дня близько 03:00, перебуваючи у тому ж місці, з будинку відпочинку повторно таємно викрав належні ОСОБА_3 коши на сумі 430 грн;
- 9 серпня 2017 року близько 02:00 з будинку АДРЕСА_5 (де розташовується ФОП "ОСОБА_9") на АДРЕСА_4 повторно таємно викрав належні ОСОБА_4 кошти на суму 320 грн;
- цього ж дня близько 02:20, перебуваючи у тому ж місці з будинку відпочинку повторно таємно викрав належні ОСОБА_5 кошти на суму 1200 грн, 250 доларів США (в перерахунку на українські гривні становить 6433,1392 грн) та 200 юань женьміньбі (китайські долари, що у перерахунку на українські гривні становить 768,05 грн), заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 8401,19 грн;
- 18 серпня 2017 року біля кіоску "ІНФОРМАЦІЯ_3" на АДРЕСА_6 близько 21:40 з салону автомобіля ВАЗ-2121 (державний номерний знак НОМЕР_2 ) повторно таємно викрав належні ОСОБА_6 рюкзак із майном на загальну суму 820 грн та кошти в сумі 102 долари США (в перерахунку до української гривні становить 2611,02 грн), 20 ЄВРО (в перерахунку на українські гривні - 601,2524 грн), 22 данських крони (в перерахунку на українські гривні - 88,93 грн) та 5 грн, заподіявши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 4126,21 грн.
При перегляді рішення місцевого суду за апеляційною скаргою прокурора 2 травня 2019 року Харківський апеляційний суд скасував вирок суду та ухвалив у цій частині новий вирок, яким призначив ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 185 КК - на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 4 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду і пом`якшити призначене йому покарання, застосувавши положення статей 69, 75 КК. Мотивуючи свої вимоги, вказує на те, що призначене йому апеляційним судом покарання є надмірно суворим. На думку скаржника, згаданий суд повною мірою не врахував всіх даних про його особу, зокрема позитивних характеристик, наявності на утриманні хворої матері, а також пом`якшуючих покарання обставин (визнання ним вини, щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину та відшкодування заподіяної шкоди). Крім того, стверджує про відсутність в матеріалах кримінального провадження заяв потерпілих про вчинене кримінальне правопорушення, товарознавчих експертиз, протоколів показань свідків та інших слідчих дій щодо винуватості його у вчиненні інкримінованих злочинів.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 та його захисник Данілін А. Ю. підтримали касаційну скаргу, просили змінити вирок апеляційного суду та пом`якшити призначене засудженому покарання.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційних вимог засудженого та просив залишити оскаржуване судове рішення без зміни, вважаючи його законним і обґрунтованим.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за обставин, установлених та перевірених місцевим судом в порядку ч. 3 ст. 349 КК, правильність кваліфікації його дій за частинами 2, 3 ст. 185 КК у касаційній скарзі засудженого не оспорюються. Тому відповідно до ст. 433 КПК Верховний Суд не перевіряє оспорюваного рішення в цій частині.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Доводи засудженого, наведені ним у касаційній скарзі, про невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до приписів статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.