Постанова
іменем України
6 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 191/680/17
провадження № 51 - 554 км 20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Подоляка М.С.,
захисника Третяк І.П. (у режимі відеоконференції),
представника потерпілих Чеховської О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні спільну касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 листопада 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 листопада 2019 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040390002188, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, тимчасово проживав без реєстрації там само по АДРЕСА_1, раніше судимий, останній раз за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 травня 2009 року за ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців із конфіскацією майна,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 листопада 2018 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією майна, за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років із конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань ОСОБА_3 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років із конфіскацією майна.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено у вигляді тримання під вартою.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII зараховано ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 7 грудня 2016 року по 2 листопада 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та долі речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватим і засуджено за те, що він заздалегідь дізнавшись, що раніше знайома йому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоденно близько 17:00 повертається після роботи за місцем свого проживання у АДРЕСА_2 ), діючи умисно, з метою вчинення розбою, поєднаного з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, заподіянням цій особі тяжких тілесних ушкоджень та проникненням у її житло, 29 листопада 2016 року близько 17:00 прибув за вказаною вище адресою та залишаючись на вулиці став очікувати на ОСОБА_4 .
Надалі ОСОБА_3 біля 18:00 побачивши, що ОСОБА_4 наближається до будинку, зайшов до під`їзду та, переховуючись у тіні, пропустивши потерпілу вперед, слідом за нею зайшов до квартири, де двічі вдарив ОСОБА_4 боковою поверхнею лівої долоні в голову, заподіявши їй тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки для життя у вигляді закритої внутрішньо-мозкової травми.
В цей момент у ОСОБА_5 раптово виник умисел, направлений на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_4 з корисливих мотивів.
Діючи умисно, з метою вбивства, засуджений стискаючи шию ОСОБА_4, обмотав її обличчя липкою стрічкою (скотчем), тим самим закрив їй органи дихання та позбавив можливості кликати на допомогу, а потім, коли потерпіла вже лежала на підлозі в коридорі квартири обличчям вниз, зафіксував її руки позаду, тим самим попередивши можливість потерпілої зняти липку стрічку зі свого обличчя. В такому положенні ОСОБА_3 утримував потерпілу до її смерті, що настала від комбінованої механічної асфіксії внаслідок здавлювання шиї рукою і закриття отворів роту та носу, на тлі закритої внутрішньо-мозкової травми.
Після цього ОСОБА_3 дістав із кишені ОСОБА_4 мобільний телефон із сім-картою вартістю 728 грн. і гроші в сумі приблизно 100 грн, та з метою виявлення грошей чи дорогоцінностей обшукав приміщення квартири, де знайшов орієнтовно 40 пачок цигарок, вартість яких не встановлено. Заволодівши зазначеним майном та грошима, ОСОБА_3 покинув місце вчинення злочину.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 18 листопада 2019 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України додатково зарахував ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 2 листопада 2018 року по 18 листопада 2019 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, а вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілі на підставах, передбачених ст. 414 КПК України, просять скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважають, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, всупереч вимогам ст. 65 КК України, не врахував повною мірою ступеня тяжкості злочинів та дані про особу винного, зокрема те, що він, будучи раніше судимим за тяжкі злочини, через незначний період після звільнення з місць позбавлення волі, не маючи офіційних джерел прибутку, вчинив два особливо тяжкі злочини, що, на їх думку, свідчить про небажання засудженого ставати на шлях виправлення, його стійку злочинну поведінку та особливу небезпеку для суспільства. Крім того, потерпілі наголошують на обставинах вчинення злочинів, а саме те, що ОСОБА_3, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, діючи з корисливих мотивів, позбавив життя жінку похилого віку та заволодів її майном, чим поставив її життя нижче від своїх бажань, нехтуючи загальнолюдськими цінностями. З огляду на викладене, потерпілі вважають, що жодний інший вид покарання, окрім довічного позбавлення волі, не забезпечить мету покарання - виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів. Апеляційний суд, на думку потерпілих, не зважив на вищезазначене, необґрунтовано залишив без задоволення подану ними апеляційну скаргу й ухвалив рішення, яке не відповідає положенням ст. 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційну скаргу засуджений ОСОБА_3 просить залишити судові рішення щодо нього без зміни.
У судовому засіданні представник потерпілих Чеховська О.О. просила задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Захисник Третяк І.П., яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, вважала судові рішення законними, а касаційну скаргу - необґрунтованою.
Прокурор Подоляк М.С. підтримав касаційну скаргу потерпілих у частині наведених у ній доводів про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 КПК України, а тому просив частково задовольнити скаргу, скасувати ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви суду
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обґрунтованість засудження ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187, пунктом 6 ч. 2 ст. 115 КК України та правильність кваліфікації його дій в касаційній скарзі потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 не оспорюють.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, а зміст ухвали апеляційного суду має також відповідати приписам ст. 419 КПК України.