Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 753/20796/18
провадження № 51-2689км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Фоміна С.Б.,
суддів Іваненка І.В., Ковтуновича М.І.,
за участю:
секретаря
судового засідання Письменної Н.Д.,
прокурора Єременка М. В.,
засудженого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Кривсун Ганни Романівни на вирок Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 16 березня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Журавне, Охтирського району, Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, на підставі статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду міста Києва від 08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.
Згідно з вироком, 19 серпня 2018 року, близько 23 год. 20 хв., ОСОБА_1, який знаходився у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи біля стадіону "Атлет" по вул. Зрошувальній у м. Києві на відстані приблизно ста метрів від будинку № 3Б побачив ОСОБА_2, щодо якого у нього, з мотивів раптово виниклої неприязні, виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, протиправно, з метою нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення тілесних ушкоджень і бажаючи їх настання, ОСОБА_1 став наносити численні удари ногами та руками по обличчю та тулубу ОСОБА_2, внаслідок чого останній впав на землю. Після чого, засуджений продовжив наносити численні удари ногами по обличчю та тулубу потерпілому, який лежав на землі і був без свідомості, спричинивши таким чином останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_2 помер у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги, куди був госпіталізований з місця вчинення злочину.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 березня 2020 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись із судовими рішеннями у зв`язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, вимагає їх скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі пункту 3 частини1 статті 284 КПК у зв`язку із не встановленням судами достатніх доказів для доведення його винуватості в суді.
В обґрунтування власної позиції засуджений посилається, зокрема, на неналежну оцінку судами доказів, наданих стороною захисту, та систематичне ігнорування судами першої та апеляційної інстанцій його клопотань, заперечень та клопотань його захисника, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, засуджений ОСОБА_1 зазначає, що журнал судового засідання від 12 лютого 2019 року містить неправдиву інформацію щодо процедури його проведення.
Захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Кривсун Г.Р. у своїй касаційній скарзі також вимагає скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення права обвинуваченого на захист, що полягало, зокрема, у відхиленні судом першої інстанції клопотання про залучення експерта для проведення комплексної психолого-психіатричної експертизи із використанням поліграфа. Крім того, адвокат стверджує, що апеляційним судом зазначене клопотання взагалі не було розглянуто.
Порушення норм кримінального процесуального права захисник убачає у тому, що судом апеляційної інстанції не були допитані свідки, показання яких могли суттєво вплинути на кваліфікацію діяння, інкримінованого її підзахисному, а недопустимість протоколу перегляду відеозапису з нагрудної камери працівника поліції від 22 жовтня 2018 року, згідно з яким судом було встановлено наявність стану алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1, обумовлює недоведеність самого факту сильного сп`яніння, що може характеризуватись і як постафективний стан у особи. Зазначені порушення кримінального процесуального закону, на думку адвоката, призвели до неправильного застосування судами закону України про кримінальну відповідальність.
Заперечень на касаційні скарги від учасників судового провадження не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав вимоги, зазначені ним у касаційній скарзі. Касаційну скаргу захисника підтримав частково.
Прокурор Єременко М.В. у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційних скарг засудженого та його захисника. Вважає їх необґрунтованими.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.