Постанова
Іменем України
09 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 161/7515/15-ц
провадження № 61-22505св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідач (позивач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2017 року, ухвалене у складі судді Крупінської С. С., та постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі -
АТ "Універсал Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги АТ "Універсал Банк" мотивовані тим, що 03 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі -
ВАТ "Універсал Банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір
№ 022-2008-792 про надання кредиту на суму 94 800 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом та терміном повернення кредиту
в строки, визначені договором.
ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості не виконав, станом на 24 квітня 2015 року загальна сума заборгованості за кредитним договором становила 87 118, 07 доларів США.
Банк просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 87 118, 07 доларів США та понесені судові витрати.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до
АТ "Універсал Банк" про визнання недійсним пунктів кредитного договору.
ОСОБА_1 свої вимоги мотивував тим, що згідно з пунктом 1.1 кредитного договору укладеного 03 квітня 2008 року між ним та
АТ "Універсал Банк" на позичальника покладено обов`язок погасити кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12,45% річних (базова процентна ставка) у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.
Пунктом 1.1.1 кредитного договору передбачено, що за користування коштами понад встановлений строк (або терміни погашення) нараховується процентна ставка в розмірі 37,35% річних. Розмір підвищеної процентної ставки за користування кредитом понад встановлені цим договором терміни сплати щомісячних платежів застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника.
Вважав, що кредитним договором від 03 квітня 2008 року № 022-2008-792 (пункт 1.1.1 договору) покладений на нього обов`язок сплати процентів за порушення ним строків сплати чергового платежу, слід розцінювати як жорсткі обов`язки, в той час, як виконання умов даного правочину
АТ "Універсал Банк" обумовлене лише власним його розсудом. Це призвело до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків йому на шкоду як споживачу. За таких обставин, оскаржувана частина правочину
є несправедливою умовою кредитного договору.
Позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсним пункт 1.1.1 кредитного договору № 022-2008-792, який укладено між АТ "Універсал Банк" та ним 03 квітня 2008 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2017 року позовні вимоги АТ "Універсал Банк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 03 квітня 2008 року № 022-2008-792 у розмірі
87 118,07 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Універсал Банк" сплачений судовий збір у розмірі 3 654 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Задовольняючи позов АТ "Універсал Банк", суд першої інстанції виходив
з того, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору від 03 квітня 2008 року. Виконавши вимоги пункту 5.2.5 кредитного договору, банк звернувся з вимогою до боржника про дострокове повернення кредиту, яке боржником було отримано, однак не виконано, тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення боргу.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що сторонами при укладенні кредитного договору досягнуто згоди щодо всіх істотних умов цього договору, про що свідчить підписаний сторонами договір та його часткове виконання. Банк ознайомив позивача
в письмовій формі з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, попередив про те, що позивач несе валютні ризики під час виконання зобов`язань за цим договором, позивачу надано інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості позичальника за кредитом та процентами за користування ним, а позивач підтвердив це своїм підписом, та відповідно погодився зі всіма умовами кредитного договору, підписавши його та додаткову угоду до такого. Договір укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, тому відсутні підстави для визнання недійсним пункту 1.1.1 кредитного договору
від 03 квітня 2008 року, укладеного між ВАТ "Універсал Банк" та
ОСОБА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Волинської області від 11 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що суд першої інстанції на підставі наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором правильно встановив, що ОСОБА_1 свої зобов`язання перед банком не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 87 118,07 доларів США станом на
24 квітня 2015 року. При цьому встановив, що збільшення процентної ставки відбулося в порядку, передбаченому пунктом 2.12 кредитного договору та дійшов висновку, що викладена в пункті 1.1.1 умова договору не суперечить положенням статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Волинської області від 11 квітня 2018 року, ухвалити судове рішення, яким зустрічний позов задовольнити, у частині вирішення позову АТ "Універсал банк", справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права. Так суд першої інстанції безпідставно відмови у задоволенні клопотань про проведення почеркознавчої експертизи підпису на документі під назвою "Графік платежів", який надано позивачем, оскільки за результатами візуального огляду вказаного документу вбачається, що він підписаний не ним. Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи
в задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи, мотивував свою відмову лише відсутністю арифметичних розрахунків заперечень. Судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 365
ЦПК України, оскільки за результатами підготовчого судового засідання не вирішено клопотання про призначення експертиз (клопотання викладено
в апеляційній скарзі), чим порушено його право на доступ до суду.
Суд першої інстанції у порушення вимогам статті 169 ЦПК України 2004 року розглянув справу за відсутності позивача за зустрічним позовом.
Заявник стверджує, що судами попередніх інстанцій на підтвердження доказів надання банком йому суми кредиту взято до уваги недопустимий доказ, а саме: меморіальний ордер, оформлений не у відповідності до вимог нормативно-правових актів Національного Банку України. Тобто судами не встановлено обставини, які мають суттєве значення для встановлення вирішення справи, чим допущено порушення вимог статей 85, 367
ЦПК України.
Під час вирішення позову, суди неправильно застосували норми матеріального права. За вимогою статті 533 ЦК України зобов`язання повинно бути виконано в гривнях. Сума, що підлягає сплаті в доларах США, визначається за офіційним курсом гривні до долара США на день платежу, тобто позичальник повинен повернути кредитору долари США у сумі, що еквівалентна 478 740 грн за офіційним курсом гривні до долара США на день платежу.
На думку заявника, кредитний договір суперечить вимогам статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" статей 6, 627 ЦК України, оскільки положення підпункту 1.1.1договору є несправедливим, суперечить принципам добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків, погіршення становища споживача, з урахуванням тих обставин, що визначений у кредитному договорі розмір підвищеної процентної ставки 37,35% річних перевищує розумну межу плати за послуги, яка встановлена законом.
Посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права при оцінці доказів, вказує, що судами не наведено мотиви щодо прийняття одних доказів та відхилення інших, що є порушенням вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У червні 2018 року АТ "Універсал Банк" подало відзив на касаційну скаргу,
в якому просить касаційний скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, як такі, що ухвалені без порушень норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
11 травня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Мартєва С. Ю. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із Луцького міськрайонного суду Волинської області.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року, на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана колегії суддів: Сердюку В. В. (суддя-доповідач), Фаловській І. М., Грушицькому А. І.
У вересні 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Луспенику Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 03 квітня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 022-2008-792.
За умовами кредитного договору банк видав ОСОБА_1 кредит у сумі 94 800 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом
у розмірі 12,45% річних, або зі сплатою підвищеної процентної ставки - 37,35% річних (за користування кредитом понад встановлений строк), зі строком повернення до 01 квітня 2038 року (підпункт 1.1.,1.2. кредитного договору).
Підпунктом 5.2.5 кредитного договору передбачено, що у випадку настання будь-якої з обставин, вказаних нижче, та направлення кредитором на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту
і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 30 календарних днів з дати відправлення кредитором вищевказаного повідомлення (вимоги) позичальнику, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 31 календарний день з дати відправлення кредитором позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту. Зокрема, у переліку обставин для зміни терміну погашення кредиту, які сторони домовилися вважати істотним порушенням умов договору
є прострочення сплати чергового платежу за кредитом та/або процентів за користування кредитом понад 2 місяців.
14 жовтня 2014 року АТ "Універсал Банк" попередньо звертався до відповідача з вимогою, яка була отримана ним 29 жовтня 2014 року та просив негайно сплатити прострочену заборгованість, попереджав, що
у випадку невиконання вимоги термін повернення кредиту визнається банком таким, що настав достроково на 61 день з моменту отримання цієї вимоги. ОСОБА_1 вимоги банку не виконав.
Згідно з додатком № 2 до кредитного договору "Графіком платежів" позичальник зобов`язався сплачувати кожного місяця грошові кошти
у розмірі, визначеному в графіку, остаточно погасити кредит до 01 квітня 2038 року.
Пунктом 2.12 кредитного договору передбачена можливість збільшення банком процентної ставки за користування кредитними коштами. При цьому про зміну процентної ставки кредитор має повідомити позичальника письмово за 15 календарних днів до дати зміни процентної ставки та протягом 7 календарних днів з дати набрання чинності новим розміром процентної ставки. Письмова форма повідомлення передбачає направлення кредитором відповідного письмового повідомлення позичальнику поштою або шляхом розміщення відповідних повідомлень на дошках оголошень
у приміщеннях установ кредитора або іншим шляхом.
30 червня 2008 року (за 15 днів до збільшення відсоткової ставки) банк направив позичальнику повідомлення про збільшення відсоткової ставки (протягом семи днів до збільшення), а збільшивши її з 15 липня 2008 року, надіслав про це повідомлення 20 липня 2008 року.
Встановлено, що з 15 липня 2008 року банк збільшив процентну ставку з 12,45 процентів до 13,75 процентів річних, ставка підвищених процентів у разі прострочення платежу збільшилася з 37,35% до 40,35% річних. Таким чином, збільшення процентної ставки відбулося в порядку, передбаченому пунктом 2.12 кредитного договору.
З виписки за особовим рахунком позичальника, яка деталізує кожен платіж та є первинним банківським документом, встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання перед банком не виконав, у зв`язку із чим його заборгованість станом на 24 квітня 2015 року складала 87 118,07 доларів США, з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 3 159,96 доларів США, сума дострокового стягнення кредиту - 72 680,28 доларів США, відсотки -
10 621,12 доларів США; підвищені відсотки - 656,71 доларів США.
Із банківської виписки по особовому рахунку ОСОБА_1, заяви на відкриття поточного рахунку, заяви про видачу готівки, платіжних доручень встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти та до 01 квітня
2014 року здійснював їх повернення банку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та без порушень норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.