Постанова
Іменем України
09 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 493/1988/18
провадження № 61-10612св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа, - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Балтського районного суду Одеської області, у складі судді Ільніцької О. М., від 23 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М., від 22 червня 2020 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересована особа, - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області), про встановлення факту постійного проживання на території України у період з 05 лютого 1985 року по 22 липня 1988 року.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Вірменської РСР. В 1985 році вона разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 переїхала на територію України, де була зареєстрована та проживала до 22 липня 1988 року за адресою: АДРЕСА_1 . Однак в 1988 році заявник разом зі своєю матір`ю у зв`язку із сімейними обставинами виїхала до Республіки Вірменія.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд задовольнити подану заяву, встановити факт її постійного проживання на території України разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у період з 05 лютого 1985 року по 22 липня 1988 року. Вказувала, що встановлення вказаного факту необхідно для отримання громадянства України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 23 грудня
2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на території України у період з 05 лютого 1985 року
до 22 липня 1988 року.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що копією довідки Васильківської сільської ради Біляївського району Одеської області № 127 від 27 травня 2019 року та копією виписки з домової книги Васильківської сільської ради Біляївського району Одеської області № 4 вих. № 126 від 27 травня 2019 року підтверджено факт реєстрації та проживання ОСОБА_1 разом зі матір`ю ОСОБА_2 у період з 05 лютого 1985 року по 22 липня 1988 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 червня 2020 року апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 грудня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що законом не визначено іншого, крім судового порядку встановлення факту постійного проживання на території України, який просить встановить заявниця та який підтверджується письмовими матеріалами справи за відповідний період, а тому вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Предметом заяви ОСОБА_1 є встановлення юридичного факту її постійного проживання на території України у період з 05 лютого 1985 року по 22 липня 1988 року разом зі своєю матір`ю. При цьому, як зазначала заявниця, метою встановлення зазначеного факту є отримання в подальшому громадянства України, а тому доводи ГУ ДМС України в Одеській областіпро наявність спору про право є безпідставними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ГУ ДМС України в Одеській областіпросить скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 23 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 22 червня 2020 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму
права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду
(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої
статті 389 ЦПК України).
Заявник вважає, що відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про громадянство України" громадянство України за територіальним походженням набувається особами, які самі чи хоча б один з їх батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука, народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правоноступництво України". Враховуючи викладене, заявник може звернутися до органів ДМС України з заявою про набуття громадянства України, однак заявник не зверталася із відповідною заявою до органів ДМС України, а тому звернення до суду із цією заявою є передчасним.
ГУ ДМС України в Одеській областівказує, що судами не враховано, що не можуть бути встановленні у судовому порядку факти, зокрема, належності до певної національності, набуття громадянства України громадянином іншої держави. У цій справі наявний спір про право, оскільки ГУ ДМС України в Одеській області заперечує щодо встановлення факту постійного проживання заявника на законних підставах на території України у визначений заявником період.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Єреван Вірменської РСР, що підтверджується копією свідоцтва про народження.
Факт реєстрації та проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у період з 05 лютого 1985 року по 22 липня 1988 року за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується копією довідки Васильківської сільської ради Біляївського району Одеської області № 127 від 27 травня 2019 року та копією виписки з домової книги Васильківської сільської ради Біляївського району Одеської області № 4 вих. № 126 від 27 травня 2019 року.
Заявник ОСОБА_1, з метою оформлення громадянства, зверталася з відповідною заявою до Балтського районного сектору головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, на яку 08 червня 2019 року отримала відповідь про те, що на підтвердження факту постійного проживання на території України до 24 серпня 1991 року їй потрібно звернутися до суду.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, законом передбачена можливість встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти постійного проживання на території України, що можуть мати значення для виникнення права особи на набуття громадянства України.