Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 213/3111/16-ц
провадження № 61-5119св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс Банк", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Алексєєва О. В. від 15 травня
2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В., від 23 січня
2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс Банк" (далі - АКБ "Правекс Банк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 17 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 53 000 доларів США зі сплатою
11,99% річних, строком повернення до 17 липня 2024 року. На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, банк просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість, яка станом на 25 лютого 2016 року становила 46 029,97 доларів США та 177 557,46 грн, та яка складається із: 34 540 доларів США - тіло кредиту; 11 489,97 доларів США - проценти; 73 475, 60 грн - пеня за несвоєчасну сплату тіла кредиту; 104 081,86 грн - пеня за несвоєчасну сплату процентів.
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 лютого 2018 року замінено позивача ПАТ КБ "Правекс Банк" його правонаступником - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
У квітні 2018 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" звернулася до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог та просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 402 941,71 грн, що еквівалентно 52 874,72 доларів США, із яких:
916 460,60 грн, що еквівалентно 34 540 доларів США, - тіло кредиту; 486 481,11 грн, що еквівалентно 18 334,73 доларів США,- проценти.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року у задоволенні позову ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, однак така не підлягає стягненню з відповідача, оскільки банк звернувся до суду поза межами позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові.При цьому суд вважав, що перебіг позовної давності почався з моменту внесення позичальником останнього щомісячного платежу (31 липня 2013 року), однак банк звернувся до суду із цим позовом лише у грудні 2016 року, тобто із пропуском трирічного строку позовної давності, а тому вважав, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суд від 23 січня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" залишено без задоволення, а рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року- без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно застосували наслідки спливу позовної давності, оскільки вимога про дострокове стягнення заборгованості боржнику не направлялася, а строк дії договору встановлено до 17 липня 2024 року, такий строк встановлено у й договорі поруки. Отже позивач має право на стягнення заборгованості у заявленому ним розмірі.
Відзив на касаційну скаргу
У червні 2019 року від ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надійшли відзиви на касаційну скаргу, в якому відповідачі посилаються на необґрунтованість доводів скарги та законність ухвалених у справі судових рішень.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
17 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі
53 000 доларів США зі сплатою 11,99% річних, строком повернення
до 17 липня 2024 року.
На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки
За наданим ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" розрахунком, сума заборгованості у зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору, становить 1 402 941,71 грн, що еквівалентно 52 874,72 доларів США, із яких: 916 460,60 грн, що еквівалентно 34 540 доларів США, - тіло кредиту; 486 481,11 грн, що еквівалентно 18 334,73 доларів США, - проценти.
23 квітня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про застосування позовної давності (а. с. 15 т. 5).
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо позичальника
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
За змістом частини першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Після спливу строку кредитування кредитор позбавлений права нараховувати відсотки й пеню, передбачені кредитним договором.
За правилом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки
(стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).