ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 505/3941/16-ц
провадження № 61-30300 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Журавель В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Подільський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України,
третя особа - начальник Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби полковник Підгородецький Ігор Анатолійович,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14 лютого 2017 року в складі судді Нікітішина В. П. та на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2017 року в складі колегії суддів Черевка П. М., Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа начальник Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковник Підгородецький І. А. та просив визнати незаконним і скасувати наказ Подільського прикордонного загону 1 категорії Південного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 14 вересня 2016 року № 208-ос про звільнення ОСОБА_1 із посади бухгалтера фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України, в зв`язку з призовом на військову службу та поновити його на вказаній посаді.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що він працював на посаді бухгалтера фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) Подільського прикордонного загону 1 категорії Південного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України, не є державним службовцем і не має спеціального або військового звання.
14 вересня 2016 року він уклав контракт з Міністерством оборони України про проходження військової служби до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію, в зв`язку з чим того ж дня був звільнений роботодавцем із займаної посади.
Уважає, що його звільнення відбулося з порушенням вимог статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та статті 119 КЗпП України, оскільки на час укладання контракту між ним і Міністерством оборони України в Україні діяв особливий період.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивач не був призваний на військову службу під час мобілізації, контракт був укладений не в період виникнення (наявності) кризової ситуації або воєнного стану в Україні, а тому звільнення з посади здійснене з дотриманням вимог трудового законодавства.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14 лютого 2017 року - без змін.
Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних доказів дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У серпні 2017 року ОСОБА_1 із пропуском строку на касаційне оскарження подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення та клопотання про поновлення пропущеного строку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 серпня 2017 року поновлено ОСОБА_1 строк на касційне оскарження та відкрито касаційне провадження в даній справі.
На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" дана справа передана до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року вказана справа призначена до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі позивач зазначає, що на час укладання контракту між ним і Міністерством оборони України в державі діяв особливий період, а тому його звільнення відбулося із порушенням вимог статті 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та статті 119 КЗпП України.
Заперечення на касаційну скаргу
У вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від Державної прикордонної служби України надійшло заперечення на дану касаційну скаргу, в якому вона просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 працював на посаді бухгалтера 1 категорії фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) Подільського прикордонного загону 1 категорії Південного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України.
14 вересня 2016 року між ОСОБА_1 і Міністерством оборони України укладений контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України на посадах офіцерського складу до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Наказом Подільського прикордонного загону 1 категорії Південного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 14 вересня 2016 року № 208-ос ОСОБА_1 звільнений із займаної посади, в зв`язку з призовом на військову службу на підставі пункту 3 частини першої статті 36 КЗпП України.
Листом Подільського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 23 вересня 2016 року № 30/5097 ОСОБА_1 роз`яснено, що якщо працівник добровільно призивається або вступає на військову службу за контрактом за відсутності виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, за ним не зберігаються трудові гарантії, передбачені частиною третьою статті 119 КЗпП України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України "Про оборону України", Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Законом України "Про військовий обов`язок та військову службу", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Указами Президента України та іншими підзаконними актами.
За змістом статті 3 Закону України "Про оборону України" підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Демобілізація - це комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу (стаття 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").