Постанова
Іменем України
28 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 755/17383/18
провадження № 61-13686св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва у складі судді Галагана В. І. від 04 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В., від 11 червня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
В обґрунтування позову вказав, що 30 січня 2017 року він видав довіреність на ім`я ОСОБА_2 на відчуження належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 . Продаж вказаної квартири обумовлено за ціною 39 000 доларів США.
09 березня 2017 року між ОСОБА_2, який діяв у його інтересах, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири. Продаж квартири вчинено за погодженою сторонами ціною у розмірі 1 051 420,50 грн, що еквівалентно 39 000 доларам США.
Вказані кошти були отримані ОСОБА_2 особисто та мали бути перераховані на його рахунок, однак відповідач повернув йому лише 4 991, 31 доларів США.
Посилаючись на те, що відповідач не виконав належним чином умови договору доручення щодо повернення коштів, отриманих від продажу квартири, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 суму неповернутих грошових коштів у розмірі 921 791,80 грн, інфляційні збитки у розмірі 158 845,28 грн, три проценти річних у розмірі 39 994,96 грн та судові витрати.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 11 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 921 791,80 грн, інфляційні збитки у розмірі 158 845,28 грн, три проценти річних у розмірі 39 994,96 грн та судові витрати у розмірі 8 810 грн, а всього 1 129 442,04 грн.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач неповністю виконав встановлений статтею 1006 ЦК України обов`язок щодо передачі позивачу грошових коштів, отриманих за договором купівлі-продажу квартири від 09 березня 2017 року, тому має обов`язок з повернення цих коштів довірителю з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що довіреність на представництво інтересів довірителя може видаватися лише на підставі договору доручення. Довіритель не предʼявляв вимоги повіреному про повернення коштів, а тому строк виконання зобов`язання не настав. Представник позивача за довіреністю - ОСОБА_4 не мала повноважень щодо пред`явлення відповідачу вказаної вимоги. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є неправильним.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 23 липня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 10 вересня 2019 року - зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення касаційного провадження у справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 площею 68,50 кв. м.
30 січня 2017 ОСОБА_1 видав нотаріально посвідчену довіреність на ім`я ОСОБА_2, згідно із якою уповноважив останнього представляти його інтереси при угоді продажу кв. АДРЕСА_1 за обумовленою раніше ціною у 39 000 доларів США. Доручено ОСОБА_2 отриману при угоді суму перевести на рахунок довірителя ОСОБА_1
09 березня 2017 року між ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 30 січня 2017 року, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого продавцем передано у власність покупцеві кв. АДРЕСА_1 .
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 вказаного договору сторони погодили, що продаж предмета договору вчинено за погоджену сторонами суму в національній валюті України - гривні за 1 051 420,50 грн, що еквівалентно 39 000 доларам США. Розрахунки з продавцями за придбану квартиру здійснено покупцем до підписання цього договору. Продавець своїм підписом під цим договором підтвердив факт повного розрахунку за продану квартиру та одержання від покупця грошей в сумі 1 051 420,50 грн та відсутність по відношенню до нього будь-яких претензій фінансового характеру.
Отримані від покупця кошти в розмірі 1 051 420,50 грн. за відчуження нерухомого майна, що належало позивачу, ОСОБА_2 повернуті частково, у розмірі 4 991,31 доларів США.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 237, частини третьої статті 238 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Частиною першою статті 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.