Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 462/5836/16-ц
провадження № 61-5525св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Львівська міська рада, Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2018 року в складі судді: Румілової Н. М., та постанову Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської радипро визнання рішення недійсним та визнання права на приватизацію земельної ділянки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що він став власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 вересня 2005 року, укладеного з ОСОБА_2 (продавцем), іншим співвласником будинку був ОСОБА_3 . Вказане будинковолодіння знаходилось на земельній ділянці площею 0,23 га, яка була надана в безстрокове користування для обслуговування будинку та господарських споруд, частина якої використовувалась під городництво та сад. Згідно державного акту на право власності на землю від 23 квітня 2008 року, він та інший співвласник ОСОБА_3 в процесі безоплатної приватизації землі набули у власність земельну ділянку площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, однак, позивач вважає, що має право на безоплатну приватизацію іншої частини земельної ділянки, площею 0,13 га, якою постійно користувався, а саме: 0,12 га - для ведення садівництва, а 0,01 га - для будівництва гаражу.
Оспорюваним пунктом ухвали Львівська міська рада прийняла рішення про продаж земельної ділянки площею 0,0793 га на АДРЕСА_1 на аукціоні, без її вилучення з його користування, чим позбавлено його права на безоплатну приватизацію землі, яка знаходилась у його постійному користуванні та у постійному користування попередніх власників будинку - родини ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просив:
визнати незаконним пункт 1.1.8 ухвали Львівської міської ради № 2683 від 21 травня 2009 року "Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу у власність або права оренди на аукціонах", яким до цього переліку включено земельну ділянку площею 0,0793 га по АДРЕСА_1 ;
визнати за ним права на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться у його постійному користуванні, для ведення садівництва - 0,12 га та для будівництва індивідуального гаражу - 0,01 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що міська рада, ухвалюючи своє рішення, діяла правомірно, на підставі нормативних актів, а позивач належним чином не звертався у відповідні органи з приводу придбання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд зазначив, що враховуючи, що питання щодо передачі позивачу безоплатно у власність земельної ділянки для садівництва та будівництва індивідуального гаража в межах установлених законом норм міською радою у встановленому порядку не вирішувалось, тому підстав для висновку про порушення відповідачем права позивача на приватизацію землі немає. Ні попередні власники будинку, ні ОСОБА_1 не оформили у встановленому законом порядку право користування іншою частиною земельної ділянки, яка первинно була закріплена за вказаним будинком, а тому підстав для висновку про порушення права позивача оспорюваною ухвалою, пунктом 1.1.8 якої Львівська міська рада, як уповноважений власник, розпорядилась землями комунальної власності, передавши їх на продаж з аукціону, немає, оскільки право фактичного користування законом не охороняється. Той факт, що земельна ділянка площею 0,2400 га перебувала у фактичному користуванні родини ОСОБА_2 , підтверджується й довідкою Львівського міського управління земельних ресурсів від 26 квітня 2007 року.
Аргументи учасників справи
У березні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення, справу направити на новий розгляд, судові витрати стягнути з відповідачів. При цьому, посилалася на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
згідно даних погосподарської книги до 1979 року земельна ділянка числилася за землекористувачами домоволодіння (теперішня адреса: АДРЕСА_1 ). Надалі село Білогорща було приєднано до м. Львова і родина ОСОБА_2 надалі користувалася земельною ділянкою та сплачувала земельний податок. Таким чином, ні у державі, ні у родині ОСОБА_2 не виникало спорів щодо користуванні земельною ділянкою з часу (приблизно 1946-1947років) надання її у користування. Технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 від 14 квітня 1989 року підтверджує те, що земельною ділянкою користувалися родина ОСОБА_2 ;
суди не надали правової оцінки щодо доказів, які були зазначенні у погосподарських книгах та технічній документації, де було зазначено відомості щодо постійного користування земельною ділянкою, а докази щодо сплати земельного податку підтверджували, що між позивачами та державою існують правовідносини щодо постійного користування землею. Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЗК України громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Тому висновок апеляційного суду про те, що ні попередні власники будинку, ні позивач не оформили у встановленому законом порядку право користування іншою частиною земельної ділянки, яка первинно була закріплена за вказаним будинком не відповідає Перехідним положенням ЗК України;
у 2008 році в процесі безоплатної приватизації землі, із частини земельної ділянки площею 0,23га, ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у містах, відповідно до пункту "г" частини першої статті 121 ЗК України. Інша частина земельної ділянки площею 0,13 га по адресі: АДРЕСА_1 залишилася у постійному користуванні;
Львівська міська рада не вчиняла дій з вилучення земельної ділянки площею 0,13 га по адресі: АДРЕСА_1 і цією ділянкою родина ОСОБА_2 надалі користувалася та сплачувала податок;
позивачі мали право на приватизацію земельних ділянок загальною площею 0,13 га. Земельна ділянка загальною площею 0,13 га перебуває у постійному користуванні більше 15 років і це підтверджують документи, які були поданні до позовної заяви. Тому позивачі також мали право на приватизацію цієї земельної ділянки;
суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог, при цьому зазначаючи, що міською радою у встановленому порядку не вирішувалось питання приватизації земельних ділянок, але неправомірно було зазначено, що порушення відповідачем права позивача на приватизацію землі немає. Такий висновок суду не відповідає обставинам справи та частині першій статті 118 ЗК України;
рішення Львівської міської ради в частині продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 порушили права позивачів;
суди не застосували до спірних відносин статтю 377 ЦК України, статті 120, 141, 149 ЗК України, а також висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16, від 27 вересня 2017 року у справі № 6-935цс17, постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 742/388/16-ц (провадження № 61-13956св18);
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 вересня 2005 року, укладеного з ОСОБА_2 на 1/2 частину будинку, з урахуванням поділу будинку між ним та ОСОБА_2 з визначенням часток співвласників, 13/20 та 7/20, відповідно, та оформленням права власності на них на підставі свідоцтва про право власності від 06 червня 2011 року, виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, та на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 26 травня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рудою Л. Я. після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно державного акту на право власності на землю серії ЯД № 494260 від 23 квітня 2008 року, ОСОБА_1 та інший співвласник будинку ОСОБА_3 (чоловік ОСОБА_2 ) в процесі безоплатної приватизації землі набули у власність земельну ділянку площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
1/2 частину вказаної земельної ділянки позивач ОСОБА_1 успадкував після смерті ОСОБА_2 , яка була спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 26 травня 2017 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рудою Л. Я.
Ухвалою Львівської міської ради від 21 травня 2009 року за № 2683 "Про затвердження переліку земельних ділянок, призначених для продажу у власність або права оренди на аукціонах" за рахунок земель житлової та громадської забудови в пункті 1.1.8. затверджена земельна ділянка на АДРЕСА_1, площею 0,0793 га для продажу.