Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 607/3973/18
провадження № 61-12628св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є.В., Штелик С.П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 травня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів Ходоровського М.В., Бершадської Г.В., Ткач О.І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про солідарне стягнення боргу за договорами позики.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 18 липня 2012 року та 02 вересня 2015 року між ним та ОСОБА_2 було укладено Договори безвідсоткової позики, за якими він позичив ОСОБА_2 відповідно 10 000 Євро та 15 000 Євро. Отримані ОСОБА_2 внаслідок укладення вищевказаних договорів кошти повязано з підприємницькою діяльністю, а самі кошти були джерелом придбання ОСОБА_2 рухомого майна, а саме: автомобіля вантажного RENAULT MAGNUM АЕ 440, 2000 року випуску, зареєстрованого 21.07.2012 р.; причепу KOGEL SN 24 1995 p. в. зареєстрованого 21.07.2012 р., причепу SCHMITZ SFG 24 2001 p. в., зареєстрованого 08.09.2015 р.; автомобілю вантажного RENAULT MAGNUM 440, 2003 року випуску, зареєстрованого 04.11.2015 р.
На момент отримання позики, ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .
Посилаючись на неповернення коштів та що вищевказане майно використовується відповідачами в інтересах сім`ї, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти за договорами позики в розмірі 25 000,00 Євро у еквіваленті згідно офіційного курсу встановленого Національним банком України.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 24 січня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти за договорами позики в розмірі 25 000,00, що складає 787 250,00 грн, згідно офіційного курсу встановленого Національним банком України, станом на 24 січня 2019 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що показами свідків доведено, що при укладенні договорів позики ОСОБА_2 діяв за згодою дружини ОСОБА_4, зазначені договори позики укладені в інтересах сім`ї, а позичені 25000 Євро витрачені на придбання у 2012 та 2015 році автомобілів та причіпів, а тому відповідач ОСОБА_4 є відповідальною в рівній мірі разом із ОСОБА_2 за невиконання умов догорів позики.
Судом апеляційної інстанції в порядку апеляційного провадження було переглянуто рішення суду першої інстанції тільки в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договорами позики.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 травня 2019 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 24 січня 2019 року скасовано в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 25000 Євро за договорами позики та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 в цій частині відмовлено.
Здійснено перерозподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_4 та відмовляючи у задоволенні в цій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що факт витрачання отриманих ОСОБА_2 в позику коштів в інтересах сім`ї не підтверджено відповідними доказами, а відтак договори позики укладено не в інтересах сім`ї, що не створює солідарного обов`язку для відповідача ОСОБА_4, як другого з подружжя.
Надходження касаційно ї скарги до суду касаційної інстанції та рух справи у суді касаційної інстанції
У липні 2019 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 травня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області справу №607/3973/18.
У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку відносно того, що позичені кошти не були використані у інтересах сім`ї. Тягар спростування презумпції спільно сумісної власності подружжя, які в даному випадку є кошти отриманні від спірних договорів позики, покладено на відповідача ОСОБА_4 .
Відповідач не довела судам що у колишнього подружжя були кошти на придбання вказаних транспортних засобів та відповідно не спростувала того факту, що вказані кошти не були використані в інтересах сім`ї.
Доводи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку відносно того, що факт витрачання ОСОБА_2 отриманих від договорів позики коштів в інтересах сім`ї не підтверджено відповідними доказами, а самі договори позики було укладено не в інтересах сім`ї.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 18 липня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір безвідсоткової позики, за яким позикодавець ОСОБА_1 передає позичальнику ОСОБА_2 в позику 10 000 Євро для підприємницької діяльності, а саме придбання вантажного автомобіля з причіпом. Згідно розписки від 18 липня 2012 року ОСОБА_2 підтвердив, що отримав в позику 10 000 Євро, які зобов`язався повернути до 01 січня 2016 року ( а.с.4,5).
02 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір безвідсоткової позики, за яким позикодавець ОСОБА_1 передав у власність а позичальник ОСОБА_2 прийняв 15 000 Євро з зобов`язанням повернути таку ж суму до 01 вересня 2016 року. Згідно розписки від 02 вересня 2015 року ОСОБА_2 підтвердив, що отримав в позику для придбання вантажного автомобіля з причіпом 15000 євро, які зобов`язався повернути не пізніше 01 вересня 2016 року ( а.с.6,7).
Позивач ОСОБА_1 є рідним дядьком ОСОБА_2
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( після розірвання шлюбу - ОСОБА_3 ) у період з 14 червня 2008 року по 08 лютого 2018 рік перебували у зареєстрованому шлюбі.
Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 придбав: автомобіль вантажний RENAULT MAGNUM АЕ 440, 2000 року випуску, зареєстровано 21 липня 2012 року; причіп KOGEL SN 24 1995 p. в. зареєстровано 21 липня 2012 року, причіп SCHMITZ SFG 24 2001 p. в., зареєстровано 08 вересня 2015 року; автомобіль вантажний RENAULT MAGNUM 440, 2003 року випуску, зареєстровано 04 листопада 2015 року.
Автомобіль вантажний RENAULT MAGNUM АЕ 440, 2000 року випуску та причіп KOGEL SN 24 1995 p. було придбано на прилюдних торгах згідно протоколу № 20-0025/12 від 04 липня 2012 р.( а.с.149).
Датою придбання ОСОБА_2 транспортного засобу - причіпа SCHMITZ SFG 24, 2001 р.в, є 01 вересня 2015 року ( а.с.71).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судом апеляційної інстанції в порядку апеляційного провадження було переглянуто рішення суду першої інстанції тільки в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договорами позики.
Таким чином, предметом касаційного перегляду є законність оскаржуваного судового рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договорами позики.