Постанова
Іменем України
07 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 248/2216/14-ц
провадження № 61-23077св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
заінтересовані особи: відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_2, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Петренко Олеся Сергіївна, начальник відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Макарова Наталія Василівна;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харцизького міського суду Донецької області від 02 червня 2014 року у складі судді Мацишин Л. С. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області
від 01 липня 2014 року у складі колегії суддів: Лісового О. О., Кішкіної І. В., Принцевської В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, скасування акту опису майна, заінтересовані особи: відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області (далі - ВДВС Селидівського МУЮ Донецької області), Лебедєва В. М., державний виконавець ВДВС Селидівського МУЮ Донецької області Петренко О. С., начальник ВДВС Селидівського МУЮ Донецької області Макарова Н. В.
Скарга мотивована тим, що у провадженні державного виконавця ВДВС Селидівського МУЮ Петренко О. С. знаходяться виконавчі провадження, відкриті по двом виконавчим листам, виданим 30 січня 2014 року Харцизьким міським судом Донецької області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 пені за прострочку виплати аліментів на утримання дружини в сумі 25 612,12 грн та пені за прострочку виплати аліментів на утримання двох дітей в сумі 23 516,74 грн з судовим збором в сумі 235,74 грн, провадження по яким відкрито 04 лютого 2014 року. Крім того, на примусовому виконанні в ВДВС Селидівського МУЮ знаходяться виконавчі листи, видані Харцизьким міським судом Донецької області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дружини та аліментів на утримання двох дітей.
У ході примусового виконання виконавчого листа про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей постановою начальника ВДВС Селидівського МУЮ від 14 лютого 2014 року було накладено арешт на його автомобіль та заборону його відчуження. Копію вказаної постанови отримав 03 квітня 2014 року, вважав її незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Крім того вказував, що 25 березня 2014 року державний виконавець ВДВС Селидівського МУЮ Петренко О. С. арештував у рахунок заборгованості за аліментами його автомобіль марки ЗАЗ-ДЕО реєстраційний номер НОМЕР_1 . Такі дій державного виконавця вважає неправомірними, а акт опису та арешту автомобілю від 25 березня 2014 року таким, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування незаконності дій державних виконавців та незаконності постанови про накладання арешту від 14 лютого 2014 року та акта опису та арешту майна від 25 березня 2014 року вказував, що у постанові про накладання арешту від 14 лютого 2014 року зазначено, що вказана постанова винесена на підставі виконавчого листа, виданого 05 вересня 2011 року Харцизьким міським судом про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку на дітей, а в акті опису та арешту майна від 25 березня 2014 року підставою для складання акту зазначена сума заборгованості по аліментам 1/4 та 1/3 частини та загальна сума заборгованості по аліментам в сумі 58 026,61 грн, тобто вказані документи мають розбіжності. При цьому, вважав суму заборгованості по аліментам невірною, завищеною, а оскільки вартість його автомобілю значно перевищує суму фактичної заборгованості за аліментами, то постанова про накладання арешту, а також акт опису та арешту автомобілю є незаконними.
Також зазначав, що він не оскаржив акт опису та арешту автомобіля
від 25 березня 2014 року своєчасно, оскільки в цьому акті не вказано строк оскарження, та лише 03 квітня 2014 року, отримавши копію постанови про накладання арешту від 14 лютого 2014 року дізнався про можливість оскаржити його в десятиденний строк, тим самим захистити свої права.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними дії начальника ВДВС Селидівського МУЮ Макарової Н. В. щодо складання постанови від 14 лютого 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і скасувати постанову як незаконну. А також визнати незаконними дії державного виконавця ВДВС Селидівського МУЮ Петренко О. С. у складанні акта опису та арешту автомобіля марки ЗАЗ-ДЕО, реєстраційний номер НОМЕР_1, від 25 березня 2014 року та скасувати цей документ, як незаконний.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Харцизького міського суду Донецької області від 02 червня
2014 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом оскарження у цій справі є дії державного виконавця щодо прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також дії державного виконавця щодо складання акту опису й арешту майна. Боржником не належним чином виконувались рішення суду, в тому числі про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей, дружини, про що свідчить наявність заборгованості за аліментами, що заявником не оспорюється. Таким чином, постанова від 14 лютого 2014 року, що оскаржується, винесена у відповідності до вимог чинного виконавчого законодавства, заявник не надав доказів про неправомірність дій державного виконавця та прийняття ним такого рішення. Арешт на майно боржника ОСОБА_1 був накладений державним виконавцем один із способів, встановлених законодавством, відповідно до якого ж було проведено й вилучення майна у боржника. Державний виконавець діяв у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802.
При проведенні зазначеної процесуальної дії права ОСОБА_1 були забезпечені шляхом його участі, оспорюваний акт складено з достатньою перевіркою належності рухомого майна боржнику. Тому, суд вважав, що права ОСОБА_1 як боржника не були порушені при проведенні оспорюваної виконавчої дії. Заявник ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами факт порушення його прав як боржника виконавчого провадження.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що постанова про арешт майна боржника та про заборону його відчуження, яку оскаржує
ОСОБА_1 , винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах виконавчого провадження, оскільки арешт майна боржника є одним із заходів примусового виконання судового рішення, заявник відповідно до вимог частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року не надав доказів про неправомірність дій державного виконавця та прийняття ним такого рішення.
Арешт на майно боржника ОСОБА_1 був накладений державним виконавцем, як один із способів, встановлених законодавством, відповідно до якого ж було проведено й вилучення майна у боржника, державний виконавець діяв у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року та зареєстрованої в Мінюсті України 02 квітня 2012 року за № 489/20802. При проведенні зазначеної процесуальної дії, права ОСОБА_1 були забезпечені шляхом його участі, оспорюваний акт складено з достатньою перевіркою належності рухомого майна боржнику, тому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно дійшов висновку, що права ОСОБА_1 як боржника не були порушені при проведенні оспорюваної виконавчої дії, заявник ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами факт порушення його прав як боржника виконавчого провадження.
Таким чином, боржником не доведено наявність порушень з боку начальника ВДВС Селидівського МУЮ Макарової Н. В. під час винесення постанови про арешт майна боржника та державного виконавця Петренко О. С. під час складання акта опису та арешту майна, у зв`язку із чим у задоволенні вимог скарги потрібно відмовити.
ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку для оскарження акта опису та арешту автомобіля від 25 березня 2014 року, без зазначення поважних підстав пропуску строку. Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення заявнику строків звернення до суду з вимогами про визнання незаконними дій державного виконавця Петренко О. С. та скасування акта опису та арешту майна від 25 березня 2014 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 серпня 2014 року касаційне провадження в зазначеній справі відкрито, з Харцизького міського суду Донецької області витребувано цивільну справу № 248/2216/14-ц.
Вимоги зазначеної ухвали суду касаційної інстанції в частині витребування цивільної справи не виконано, що підтверджено листами Добропільського міськрайонного Донецької області, оскільки Харцизький міський суд Донецької області знаходиться на території проведення операції об`єднаних сил Збройних Сил України. Тому справа до суду касаційної інстанції не надходила.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2018 року направлено до Добропільського міськрайонного суду Донецької області копії матеріалів касаційного провадження № 61-23077ск18 у справі
№ 248/2216/14-ц за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_2, державний виконавець відділу державно виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції
Петренко О. С., начальник відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Макарова Н. В. про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, скасування акта опису майна для відновлення втраченого судового провадження.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 19 грудня 2018 року втрачене судове провадження № 248/2216/14-ц
(4-с/248/58/2014) за скаргою ОСОБА_1, заінтересовані особи: відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_2, державний виконавець відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції
Петренко О. С., начальник відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Макарова Н. В., про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, скасування акта опису майна, відновлено в частині процесуальних документів, а саме: ухвали Харцизького міського суду Донецької області від 16 квітня 2014 року про відкриття провадження у справі, ухвали Харцизького міського суду Донецької області від 13 травня 2014 року, ухвали Харцизького міського суду Донецької області від 02 червня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 01 липня 2014 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 серпня
2014 року та документів у справі № 248/2216/14-ц: скарги до Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_1 від 08 квітня 2014 року про визнання неправомірними дій державного виконавця; заяви до Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_1 від 13 травня 2014 року про уточнення заявлених у скарзі вимог; заперечення відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції від 28 квітня 2014 року вихідний номер 42686482 на скаргу про визнання неправомірними дій державного виконавця; довіреності відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції від 28 квітня 2014 року вихідний номер 42686482 на надання повноважень заступнику начальника відділу Петренко О. С. представляти інтереси в суді; апеляційної скарги
ОСОБА_1 до Апеляційного суду Донецької області від 10 червня
2014 року на ухвалу Харцизького міського суду Донецької області
від 02 червня 2014 року; супровідного листа Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2014 року до апеляційної скарги, надісланої начальнику відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області Макаровій Н. В.; заперечення відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції від 20 серпня 2014 року вихідний № 42686482 на касаційну скаргу, подані до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
У пункті 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що свідчили б про дотримання державним виконавцем порядку, встановленого законом, під яким законодавець визначає перевірку ВДВС наявності у боржника майна, а саме коштів і цінностей, на яке першочергово повинно звертатись стягнення (частини перша-четверта статті 52 Закону України "Про виконавче провадження"). Недотримання ж цього порядку виключало право державного виконавця звертати стягнення на інше
майно - автомобіль. Крім того, вартість арештованого автомобіля значно перевищує суму боргу перед стягувачем за виконавчим провадженням.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшов відзив ВДВС Селидівського МУЮ ГУЮ у Донецькій області на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому він просив залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.