Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 463/844/13-ц
провадження № 61-16862св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Калараша А. А. (суддя-доповідач), Сімоненко В.М., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Береська Лариса Григорівна,
третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Паламар Руслана Василівна,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4, діючого в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 березня 2015 року, ухвалене під головуванням судді Нор Н.В., та на постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2019 року , ухвалену у складі колегії суддів Шеремети Н.О., Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Береська Лариса Григорівна, про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, посвідченого 20 серпня 2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округ Береською Л.Г ( том 1, а.с.1-3).
У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Береська Лариса Григорівна, про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 01 жовтня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Береською Л.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 572 ( том 2, а.с.2-4).
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 03 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту та договору дарування були об`єднані в одне провадження ( том 1, а.с.66).
У січні 2014 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Паламар Руслана Василівна, про визнання недійсною довіреності, виданої ОСОБА_5 на ОСОБА_3, посвідченої 20.01.2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паламар Р.В., зареєстрованої в реєстрі за №46; про визнання недійсною довіреності, виданої ОСОБА_5 на ОСОБА_3, посвідченої 29.06.2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паламар Р.В., зареєстрованої в реєстрі за №424; про визнання недійсним усного договору доручення, що був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 20.01.2011 року на розпорядження грошовими коштами, що знаходиться на депозитному рахунку ОСОБА_5, про визнання недійсним усного договору доручення, що був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 29.06.2010 року на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунках ОСОБА_5 ( том 1, а.с.68-70).
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів доручень та довіреностей були об`єднані з її позовними вимогами про визнання недійсними заповіту та договору ( том 1, а.с.150).
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що Позивач ОСОБА_1 являється донькою ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі права власності батькові позивачки ОСОБА_5 належала квартира за адресою АДРЕСА_2 .
ОСОБА_5 проживав до своєї смерті у м. Львів, а брат ОСОБА_1 - ОСОБА_6 разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 проживали в сусідній від батька позивача квартирі АДРЕСА_1 .
Батько позивачки був важко хворим, переніс два інсульти, мав численні діагнози, був паралізований, самостійно не пересувався, практично не розмовляв, нікого не впізнавав, у нього були розлади психіки, галюцинації, він не сприймав адекватно реальності, а тому він був фактично недієздатним та не міг приймати адекватних рішень щодо розпорядження своїм майном.
Після смерті брата, ОСОБА_6, за батьком позивача доглядала дружина брата, ОСОБА_3, яка шляхом обману змусила батька оформити довіреність на отримання пенсії, усне доручення на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунках ОСОБА_5, а також скласти на її ім`я заповіт, а в подальшому, договір дарування вказаної квартири.
Позивачка вважає, що усні договори доручення, довіреності, заповіт, договір дарування квартири, складені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 слід визнати недійсними з підстав, передбачених ст. 225 ЦК України, оскільки ОСОБА_5 в момент складання довіреностей, доручень, заповіту та договору дарування не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними. Окрім того, оспорюваний заповіт підлягає визнанню недійсним і з підстав, передбачених ч. 2 ст.1257 ЦК України, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
З урахуванням об`єднаних позовних вимог та уточнень до них, позивач остаточно просила суд:
- визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, посвідчений 20 серпня 2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округ Береською Л.Г.;
- визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 01 жовтня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Береською Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 572;
- визнати недійсною довіреність, видану ОСОБА_5 на ОСОБА_3, посвідчену 20 січня 2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паламар Р.В., зареєстровану в реєстрі за №46;
- визнати недійсною довіреність, видану ОСОБА_5 на ОСОБА_3, посвідчену 29 червня 2010 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паламар Р.В., зареєстровану в реєстрі за №424;
- визнати недійсним усний договір доручення, що був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 20 січня 2011 року на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на депозитному рахунку ОСОБА_5,
- визнати недійсним усний договір доручення, що був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 29 червня 2010 року на розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на рахунках ОСОБА_5 .
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 10 березня 2015 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено ( том 3, а.с.68; том 4, а.с.41-50).
Судові рішення мотивовано тим, що твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 під час складання оспорюваних нею правочинів хворів психічним захворюванням, а саме, "деменцією", є лише її припущенням, оскільки такі твердження не підтверджені ні медичною документацією, ні висновками експертів, а тому факт нерозуміння значення своїх дій та невміння керувати ними ОСОБА_5 під час укладання спірних правочинів позивачем не доведено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10 вересня 2019 року представником ОСОБА_2, діючим в інтересах ОСОБА_7, засобами поштового зв`язку було подано касаційну скаргу на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 10 березня 2015 року та на постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2019 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою і витребувано із Личаківського районного суду м. Львова матеріали цивільної справи №463/844/13-ц.
У листопаді 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Скаржник просив суд скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не було взято до уваги те, що в матеріалах справи наявні докази того, що ОСОБА_5 на момент укладення оспорюваних документів не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, відповідач по справі використала безпомічність ОСОБА_5 та здійснила переоформлення майна останнього на себе шахрайським шляхом.
При проведенні експертизи експертом були враховані не всі докази, а ті які були враховані самі по собі були надуманими та нормативно не підтвердженими. Зокрема, експерт не врахував наявність психіатричного діагнозу ОСОБА_5 F 06.8 та його неспроможність самостійно задовольнити свої життєві потреби через паралізованість, що встановлено МСЕК.
Експертом було помилково взято до уваги довідку клінічного госпіталю ДПС України від 31 серпня 2012 року, яка не була зареєстрована у діловодстві госпіталю, підстав її видачі не було.
Окрім того, судами не було надано оцінку тому факту, що паралізований ОСОБА_5 з тяжкими порушеннями мови, пам`яті та ходи та залежний від сторонніх осіб, сам звернутись до нотаріуса не міг, а за нього це зробила відповідач в своїх інтересах.
Нотаріус мала витребувати довідку від психіатра, що ОСОБА_5 на момент вчинення правочинів був у ясному розумі та міг керувати своїми діями, чого не було зроблено.
Також у самому заповіті існують суперечності, у вступній частині заповіту нотаріус вказує, що ОСОБА_5 не може сам вголос прочитати заповіт та підписати його, а наприкінці заповіту вказує, що заповіт повністю прочитано уголос заповідачем до його підписання. Також в такому стані здоров`я, ОСОБА_5 самостійно прочитав та підписав договір дарування.
Доводи інших у часників справи
Учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 29 червня 2010 року ОСОБА_5 видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паламар Р.В., зареєстровану в реєстрі за №424, якою уповноважив ОСОБА_3 отримувати належну йому пенсію з усіма додатками до неї у відділенні №6319/06 ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Львова у сумі згідно нарахувань, котрі знаходяться на рахунку, відкритому на його ім`я, в отриманні грошових коштів за нього розписуватись ( том 1, а.с.72).
20 січня 2011 року, ОСОБА_5 видав довіреність, посвідчену 20 січня 2011 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Паламар Р.В., зареєстровану в реєстрі за №46, якою уповноважив ОСОБА_3, бути його представником у відділенні №6319/06 ВАТ "Державний ощадний банк України" м. Львова з питання користування (зняття з рахунку) належних йому грошових коштів з відсотками до суми вкладів, які знаходяться на депозитному рахунку, відкритому на його ім`я, отримувати на його ім`я грошові кошти, в отриманні грошей за нього розписуватися ( том 1, а.с.71).
20 серпня 2012 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений 20 серпня 2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округ Береською Л.Г. за яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на випадок смерті буде йому належати і на що за законом матиме право заповів ОСОБА_3 .
01 жовтня 2012 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Береською Л.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 572, за умовами якого ОСОБА_5 подарував ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ( том 1, а.с.14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 .
Згідно з висновком посмертної судово - психіатричної експертизи від 21 серпня 2015 року №630, проведеної експертами Львівської обласної державної клінічно - психіатричної лікарні, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в момент видачі довіреностей від свого імені на ім`я ОСОБА_3, посвідчених приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 29 червня 2010 року та 20 січня 2011 року хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждав, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Встановити, чи міг ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент складання заповіту 20 серпня 2012 року та в момент укладення договору дарування квартири, укладеного 01 жовтня 2012 року, не представляється можливим (том 3, а.с.129-132).
Згідно з висновком додаткової комісійної посмертної судово - психіатричної експертизи від 02 червня 2017 року №21, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в момент складання заповіту, 20 серпня 2012 року виявляв ознаки органічних психічних розладів судинного ґенезу (внаслідок дисциркуляторної, атеросклеротичної енцефалопатії, церебрального атеросклерозу, ішемічних інсультів у 2006, 2010 рр.) у вигляді психоорганічного синдрому, що не досягав ступеню деменції, тому міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, за своїм психічним станом 01 жовтня 2012 року в момент укладання договору дарування квартири АДРЕСА_1, усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними (том 4, а.с.83-94).
Зокрема, у висновку зазначено, що " ОСОБА_5 за життя не перебував на обліку у лікарів - наркологів та психіатрів, за психіатричною допомогою не звертався, стаціонарно чи амбулаторно в психо - наркологічних медичних закладах не лікувався. Відомо, що ОСОБА_5 багато років хворів на церебро - васкулярну хворобу, дисциркуляторну та атеросклеротичну енцефалопатію, які ускладнились інсультами у 2006 та 2010 роках. З цими діагнозами підекспертний постійно спостерігався лікарями, багаторазово лікувався стаціонарно. Скаржився на головний біль, запаморочення, головокружіння, порушення пам`яті, мови внаслідок моторної афазії, обмеження рухових функцій через правосторонній геміпарез, слабкість. За періоди 2006р - 27 квітня 2012 р. лікарі зазначали в історіях хвороби, що ОСОБА_5 бував емоційно лабільним, виявляв порушення пам`яті, контакт з ним був утруднений через елементи моторної афазії, на питання відповідав із затримкою, був астенізованим, адекватним, у ясній свідомості, орієнтованим. Його скарги на опис психо - неврологічного статусу відображають ознаки органічних психічних розладів з порушенням емоцій, пам`яті, мислення і цілком відповідають вищезазначеній патології та встановленим діагнозом. Однак не досягають ступеню деменції.
В експертному висновку зазначено, що результати вищенаведеного аналізу матеріалів цивільної справи, медичної документації, співставлення отриманих даних з діагностичними стандартами та діючою в Україні міжнародною класифікацією психічних і поведінкових розладів 10-го перегляду (МКХ-10), свідчать про те, що ОСОБА_5, в момент здійснення правочинів 20 серпня 2012 року та 01 жовтня 2012 року виявляв ознаки органічних психічних розладів судинного ґенезу (внаслідок дисциркуляторної, атеросклеротичної енцефалопатії, церебрального атеросклерозу, ішемічних інсультів у 2006, 2010 роках) у вигляді психоорганічного синдрому, що не досягав ступеню деменції, і за своїм психічним станом ОСОБА_5 міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними на момент складання 20 серпня 2012 року та договору дарування квартири 01 жовтня 2012 року.
Судом апеляційної інстанції задоволено клопотання ОСОБА_1, її представника ОСОБА_8 про виклик та допит у судовому засіданні експертів Українського науково - дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології, членів комісії, які проводили судово - психіатричну експертизу ОСОБА_5, оскільки ОСОБА_1 не погодилася з таким висновком, заперечувала його, категорично стверджувала, що висновок експертизи є неправильним, таким, що суперечить наявним у справі доказам, які підтверджують те, що в момент укладення оспорюваних правочинів ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.